Ми у Facebook
18.05.2011, 15:02

Рівнянка Наталія Колесова танцює над землею

Це не тому, що вміє літати, а тому, що пересувається лише завдяки інвалідному візку.
Утім, це не стало на заваді активного способу життя рівнянки Наталії Колесової. Нині вона щаслива та успішна жінка. Працює репетитором з англійської мови, тренером-консультантом у центрах зайнятості, очолює громадську організацію, а ще й танцює.

Проте так було не завжди. Успіх та прихильність власної долі вона завоювала нелегкими зусиллями та наполегливістю. Народилась Наталія здоровою дитиною. Та у далекому 1996 році, коли їй був 21 рік, дівчина потрапила в автомобільну аварію й отримала травму хребта. Відтоді почалась нелегка боротьба за її місце під сонцем.

"Прошу в Бога людського щастя"

Нині Наталія згадує свій біль, розуміння того, що вона ніколи вже не зможе ходити.

— Я досить болісно сприймала свій стан. Та в один момент зрозуміла — потрібно жити далі. Безперечно, допомогло й те, що у мене на руках була маленька донька, а поряд — люблячий чоловік. Без їхньої любові та підтримки рідних я б не стала такою, якою є зараз — щасливою мамою, коханою дружиною і, звичайно, танцівницею.



Та вже тепер Наталія розповідає, що люди, побачивши інваліда на візку, часто починають його шкодувати. Їй такі співчуття не подобаються. На думку спортсменки, людям з обмеженими можливостями перш за все потрібно допомагати та підтримувати. І саме завдяки постійній підтримці близьких людей рівнянка впевнено реалізовує свої плани і не забуває стверджувати: “Я — щаслива жінка. Прошу Бога лише одне: щоб він послав мені людського щастя та хороших людей. І для цього не потрібно ходити. Я це можу отримати і на візку”.



Разом з тим, найвищим покликанням жінки Наталія Колесова вважає сім'ю.
— Для мене успішна жінка — це та, яка дає лад і в родині, і на роботі. Звичайно, значним чинником такої успішності є той факт, коли сім'я розділяє усі творчі пориви та бажання. Моя родина стала саме тим важелем, який спонукав мене до нових ідей та планів.

"У цьому спорті хочу бути першою!"
Захоплення танцями прийшло зовсім випадково. Коли Наталії запропонували спробувати себе у такому досі абсолютно чужому для неї образі — вона відмовилась. Пройшло майже півроку, і віднайшовши диск із записами танцювальних змагань, вона побачила, які дива здатні творити люди на інвалідних візках.

— Коли вперше прийшла на репетицію, я одразу поставила ультиматум: тренуватись буду, проте жодної участі у конкурсах чи змаганнях не братиму. Однак зовсім скоро тренування почали перетворюватись на все більше і більше захоплення. І після перших змагань я вирішила — у цьому спорті хочу бути першою!



Партнер Наталії — Андрій Товстий, фізично здоровий юнак — став для неї надійною опорою у кожному з танців. І недарма, адже танцювальна пара має перш за все інтуїтивно відчувати один одного. Саме завдяки спільній підтримці за їх плечима — безліч перемог. Нині Наталію Колесову та Андрія Товстого знають не лише в Україні, а й за кордоном. І хоча разом вони танцюють біля 1,5 року, у своїй категорії “Комбі 1” (один зі спортсменів — на візку) вже створюють неабияку конкуренцію учасникам з інших країн.

— Коли ми готуємось до змагань, у першу чергу відпрацьовуємо техніку, проте не менш важливим є емоційне забарвлення танцю. Кожен танець — це життєва історія. Наприклад, танго — це вибух почуттів, пристрасть; вальс — знайомство, розвиток стосунків; фокстрот — жіноча маніпуляція; квікстеп — веселий ігровий танець. Саме тому, — пояснює Наталія — не можна любити лише танго, а вальс ненавидіти. Кожен танець має свої переваги.

Нещодавно перелік здобутків Наталії та Андрія поповнився ще однією “золотою” перемогою. 23-24 квітня у м. Куїк (Нідерланди) відбувся Кубок світу зі спортивних танців на візках серед спортсменів з порушеннями опорно-рухового апарату. У категорії “Комбі 1” у програмі європейських танців ця пара стала кращою з-поміж 400 учасників з 22 країн світу.

Перемоги даються важкою працею


І хоча рівненські танцівники на візках добре відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами, у їх щоденному житті проблем не меншає. Перш за все це стосується фінансової підтримки, адже кожен турнір, змагання — це додаткові витрати, які лягають тягарем на їх плечі.

— Кожна з моїх перемог та здобутих медалей — це підтримка близьких: чоловіка Олега, мами, яка власноруч шиє мені сукні, партнера Андрія, тренера Владислави Костак, друзів, знайомих, які допомагають нам, — ділиться спортсменка. — Адже запорукою гарного виступу є не лише вдало відшліфовані рухи, а й одяг, зачіски, макіяж. Зовсім нещодавно величезний прояв доброти ми отримали від учасника бойових дій в Афганістані Віталія Грицака, який подарував нам інвалідний візок. Для нас такий подарунок виявився справжнім дивом, адже тренуватись та танцювати у ньому набагато легше та комфортніше.

Сьогодні танцювальна пара Наталії та Андрія готується до Чемпіонату Європи, який відбудеться восени. Між тим, якщо пощастить, і знайдуться небайдужі люди, які фінансово допоможуть рівненським спортсменам, вони зможуть взяти участь у турнірі, який невдовзі відбудеться в англійському Манчестері. Поки що така мрія стала заручницею нестачі коштів.

І навіть незважаючи на безліч клопотів і турбот, Наталія Колесова залишається впевненою у собі жінкою. У неї є те, чого іноді не вистачає всім нам — незламна сила духу і оптимізм, про які можна лише мріяти.





На правах реклами