Подати
оголошення

12.06.2011, 09:29

Як рівненський тато став... мамою [+ІНТЕРВ'Ю]

Суспільство зі співчуттям ставиться до матерів-одиначок. Мовляв, жінці важко виховувати дітей та забезпечувати сім’ю. Проте з не менш серйозними проблемами стикаються самотні татусі. Особливо важко, коли чоловікові доводиться говорити своїм дітям про те, що їхня мама тепер на небі.
Чоловік навчився готувати
Напередодні Дня батька ми зустрілись з рівнянином Юрієм Фоміним. Майже три роки тому він втратив свою дружину. Жінка трагічно загинула в автомобільній аварії. Виховання двох маленьких синів лягло на плечі чоловіка. Юрій не любить співчуття, тому на запитання про те, як живеться самотньому батькові, відповідає: “Нормально”. Проте переживань у нього вистачає. Найбільше переймається тим, чи вистачить йому здоров’я та сил поставити на ноги десятирічного Георгія та восьмирічного Данила. Адже Юрію вже 55, а ще так багато хочеться зробити для своїх синів.

Втрата матері сильно вплинула на поведінку Георгія та Данила. Особливо це стосується старшого сина.

— У перші місяці після трагедії Данило часто запитував про смерть мами. “Вона на небі?”, — запитував він. Я відповідав: “Так”. Також син розповідає мені сни про маму. А Георгій у той час не хотів від мене відходити ні на крок. Якщо мені потрібно було піти у машину, щоб забрати з неї документи, він одягався та йшов зі мною. Дітям навіть прописали заспокійливі ліки. Вони добре на них вплинули і з часом їх відмінили. Зі своєї сторони, я намагався говорити з синами про наше теперішнє життя. Розповідав їм про те, що сталося. Георгій більш вразливий, тому й досі не може довго бути без мене. Часто доводиться брати його із собою, коли їду у справах, — розповідає Юрій Фомін.

Юрій намагається урізноманітнювати спільний відпочинок із синами. Тож закінчивши роботу та хатні справи, разом із хлопцями вирушає на прогулянку у зоопарк чи кафе. Також серед улюблених видів спільного відпочинку — походи в баню. Проте балувати своїх синів Юрій Фомін не хоче. Вважає, що вони мають усе, що їм потрібно. Виховуючи хлопців самостійно, чоловік навчився готувати багато страв. Каже, що раніше допомагав дружині по господарству, бо розумів, що це важко. Проте лише зараз зрозумів наскільки.

— Подобається, коли тато готує нам суп із фрикадельками, деруни, відбивні, — розповідає молодший син Юрія Данило.
За підтримки батька Георгій та Данило ростуть активними хлопцями. Старший займається плаванням, а молодший — кікбоксингом. Після смерті матері хлопцям довелось зробити перерву у заняттях спортом. Та після того, як їх відновили, вже є перші вагомі успіхи. Цього року Данило виграв золоту медаль на місцевих змаганнях.

Змінив світогляд
У зв'язку з тим, що Юрій Фомін вирішив самостійно доглядати за дітьми, чоловікові довелось змінити свій спосіб життя та світогляд:
— Зважаючи на те, що я темпераментна людина, раніше вів досить неспокійний спосіб життя. Зараз, якщо хтось мене вдарить, можливо, у відповідь скажу: “Спасибі”. А раніше міг влізти у бійку. Тепер не можу собі цього дозволити, бо я відповідаю за майбутнє своїх дітей. Усвідомлюючи, що несеш перед кимось відповідальність, сам змінюєшся. Коли мої друзі пропонують мені кудись із ними поїхати відпочити, я відповідаю: “А який сенс? Я буду сидіти з телефоном у руці і дзвонити хлопцям кожні двадцять хвилин”. Просити, щоб хтось із ними посидів — я не хочу. Якщо йду кудись у гості, завжди беру їх із собою. Через них переживаю, щоб зі мною нічого не трапилось. Перші місяці після трагедії це взагалі було дуже сильне переживання. Зараз уже спокійніше до цього ставлюсь.

А ось, що стосується материнської ласки, то Юрій не прагне замінити хлопчакам матір. Каже, що це просто неможливо. Однак певні зміни у його характері все ж відбулись. Будучи від природи суворою людиною, чоловік раніше міг зайвий раз нагримати на синів. Нині робить це рідше. І хоча, як і більшість дітей, Георгій та Данило ображаються на батька через це, вони знають, що він їх любить. Зазвичай Юрій гнівається на синів через бійки та непослух.

— Звичайно, я на них часом можу нагримати, проте вони знають мій крик. Коли голосно на них кричу, щоб показати, що злий, то вони сміються. Ну, наприклад, Георгій може вдарити Данила, бо той ще маленький. Я роблю йому зауваження, а він мене не слухає. Звичайно, кілька місяців після тих подій я їх не наказував і це була моя помилка. Тому і зараз проблеми з комп’ютерними іграми. Навіть думав продати або віддати комп’ютер, проте з часом вирішив просто обмежувати час роботи за комп'ютером, — розповідає чоловік.

Одружуватись знову Юрій Фомін не збирається. До того ж, його сини не у захваті від такої ідеї:

— Вони не тягнуться до жінок. Данило говорить про це якось розпливчасто, а Георгій категорично: “Ні!”. Коли я спілкуюся із якоюсь жінкою, він дає зрозуміти, що йому це не приємно. Вони дуже ревниві.

Попри всі труднощі, які спіткали Юрія Фоміна, чоловік щасливий. Адже жодного разу сини не дорікнули йому, що він щось робить гірше за маму. У відповідь на свої старання він чує від них: “Ти найкращий тато! Я тебе люблю!”.

Дорогі татусі! Щиро вітаємо із Днем батька. Бажаємо міцного здоров’я та оптимізму. Дякуємо за вашу підтримку, міцне плече та допомогу.