Червоні руйнівники гробниць

Керівник будівництва спортивної школи (з котрої потім зробили "дикий" ринок) стверджує, що вони нічого подібного не знаходили.

Найближче відоме захоронення було… в підвалі теперішнього органного залу. У 1871 році, 29 червня, у Львові помер князь Казимир Любомирський, але був похоронений не там, а в Рівному, в іще не завершеному будівництвом костелі Св.Антонія. Він піклувався будівництвом цього храму, був куратором місцевої гімназії, меценатом м.Рівне, композитором, автором багатьох популярних пісень.



Залишками його багатющої бібліотеки досі користуються читачі нашої обласної бібліотеки. Пригоди гравюр Дюрера (за котрими полював навіть А.Гітлер), з його зібрання, є неймовірною, захоплюючою, історією.

Через 87 років, у 1958 році, "вічні будівники комунізму", керуючись власним гімном "весь мир… мы разрушим до основанья", взялися за цей храм. Рівянам сказали, що начебто з веж храму радіостанцією велись передачі на Захід.

Знайшовся активіст, котрий спиляв хрести, і через кілька днів покінчив життя самогубством. Це комуністів (котрі тоді вже впевнено розпоряджались у місті) не зупинило. Вони розібрали неоготичні вежі-шпилі храму і один з найкращих на Заході орган, трубками з якого бавився малий Микола Несенюк, (котрий тоді жив за річкою, в будинку, який комуністи знесли, щоб збудувати собі райком). З його цікавої і корисної книги дізнаємося про те, що комуністи влаштували в храмі склад. Ксьондза Кашубу С.А. заслали туди ж, куди російський цар засилав Шевченка Т.Г. - до Казахстану.

Поряд з похованням Казимира були поховання ще кількох Любомирських - київського каштеляна Юзефа і його прекрасної дружини Людвики (з Сосновських). Саме до неї, в Рівне, приїжджав і гостював у замку, національний герой США та Польщі Тадеуш Костюшко (котрий мав українське коріння, що блискуче довів доктор П.Кралюк).

Комуністи крипту з похованнями цих видатних людей знищили. Ймовірно, залишки завантажили на "полуторку" і вивезли недалеко, туди, де вони були знайдені при будівництві ринку. В "обезглавленому" храмі комуністи після складу в кінці шістдесятих влаштували кінотеатр, у котрому демонстрували пропогандистсько-документальні фільми, (і де під час сеансів бігали… пацюки).

Святотатство на цьому не закінчилося. До вигаданого комуністами "ювілею" міста з залишків храму вирішили зробити органну залу. Під час реконструкції, скориставшись обідньою перервою у робітників, краєзнавець зайшов у підвал і ще побачив старовинні портрети представників князівського роду в одязі минулих сторіч. Їх теж вивезли вантажівкою, а в підвалі храму влаштували… кафе!!!

Під час реконструкції біля храму при прокладенні траншеї під комунікації троє учнів ПТУ відкопали скарб, і навіть отримали разом з викладачем винагороду. Але оригінальні вітражі, розпис стін з модерністською поліхромією пензля К.Політинського, ікона Божої Матері, подарована храму ще в 1650-му році (загалом храм тут був 460 літ), втрачені назавжди.

Сьогодні деякі нащадки тих, що "понаехали" в Рівне після 17 вересня 1939 року зі Сходу, заявляють: "Навіщо православним мешканцям Рівного згадувати про католицьку історію міста і про його жителів польської національності?" Думаю, для того, що це - СПІЛЬНА наша історія.



P.S. Рубрика "Репортер OGO.ua" не містить матеріалів журналістів "ОГО".
Завдання цієї рубрики - дати можливість кожному небайдужому рівнянину виступити в ролі репортера, поділившись власними спостереженнями за подіями, що відбуваються навколо.

Нагадуємо, як завантажити матеріал для рубрики Репортер OGO.ua:
- Перший варіант: Відправити електронний лист з дописом, фото-, відео-матеріалами на reporterogo@gmail.com чи info@ogo.ua.

- Другий варіант: Або ж завантажити матеріали у соціальних мережах через наші аккаунти: Вконтакте - http://vk.com/ogo_ua#/ogo_ua та Facebook - http://www.facebook.com/OGO.ua