29.09.2013, 06:14

Єдиний у світі Нобелівський лауреат з Рівненщини помер три роки тому

Три роки тому, 29 вересня 2010 року, у столиці Франції Парижі пішов з життя видатний фізик Георгій Харпак (Жорж Шарпак) - уродженець Рівненщини, лауреат Нобелівської премії з фізики. Дізнаймося більше про видатного земляка!
Уродженця Дубровиці Георгія Харпака у Франції називали Жоржем Шарпаком. У 1992 році він став лауреатом Нобелівської премії з фізики — за розвиток нових детекторів елементарних частинок, винахід так званих «камер Шарпака».

"Георгій Шарпак народився 1 серпня 1924 року в старовинному містечку Дубровиця, тоді Сарненського повіту, в єврейській сім’ї. Єврейська родина Шарпака жила у Сарнах, розмовляла на ідіш. Народжувати свого первістка мама направилась у Дубровицю, де, як надіялись батьки, клеймо єврейства буде менш помітним, - розповідає автор дослідження життєвого шляху Георгія Харпака Інна Ракузіна на сторінках видання "Еврейский обозреватель" (http://jew-observer.com/pod-znakom-nobelya/na-smert-zhorzha-sharpaka/). - Мама Григорія (Георгія) Хане Шапіро жила і навчалась в Олевську. Висока і струнка юнка з гострим розумом і рішучим характером привернула увагу Мотеле Шарпака. Їй було 18, коли вони одружились. Мати Григорія дуже любила читати російських класиків Л.Толстого, О.Пушкіна та інших, захоплювалася музикою. Це захоплення вона передала і своєму синові. Батько мав спокійний характер, на противагу дружині сповідував сіоністські погляди. Родина батька жила в Сарнах із часів його заснування, коли воно стало залізничним центром. Тримали мануфактурну лавку на одній з головних вулиць Веселій (тепер З.Космодем’янської). Батько служив бухгалтером у лісовому господарстві. З дитинства дітей, а ще був брат Андре, вчили грамоти і релігії. Тяжке становище, в якому жили тоді євреї та й інші національності, терплячи національний і соціальний гніт, часті погроми єврейських сімей, викликали страх за виживання, за майбутнє своїх дітей. Тоді Шарпаки у 1926-1928 рр. виїжджають до Палестини, шукаючи кращої долі. Приїхавши на нове місце, попавши у нове оточення, зовсім відмінний клімат від попереднього, сім’я знову опинилася в досить важких умовах. Батько влаштувався на будівництво дороги подрібнювати каміння. Згодом захворів малий Гриша, почалось запалення очей, яке в нестерпній спеці через відсутність гігієни не можна було вилікувати. Нависла загроза сліпоти. Сім’я через два роки повертається знову до Сарн. Мрія батьків виїхати в інші краї, шукаючи кращого життя, ніколи не згасала. Тому під приводом відвідати Колоніальну виставку 1931р. сім’я переїздить до Франції. Їхали знову в невідомість. У Парижі їх чекав брат батька з родиною, який на перших порах їм багато допоміг. Двоюрідна сестричка Жаніна швидко допомогла Григорію опанувати і французьку мову. Це була уже шоста мова, якою він оволодів... У Франції батько продовжував свою підприємницьку діяльність і став комерсантом середньої руки. Хоча родина була нібито заможною, але за французькими мірками досить бідними людьми. Мабуть, саме тут Григорій став Георгієм Харпаком. Для французів слово «харпак» означало «обідранець», «голодранець», «халамидник». У Парижі Жорж (так стали називати Григорія) продовжив навчання у школі, а в 1938р. вступає до ліцею Святої Луїзи. Проте незабаром розпочалась друга світова війна. Йому все ж таки вдалось провчитись у ліцеях Святої Луїзи і Монпансьє. У 1943 р. юнак вступає до Руху Опору, в 1944 р. його заарештували і відправили до фашистського концтабору Дахау..."

ТОП-20 видатних рівнян усіх часів

Кажуть, що у нацистському концтаборі уродженець Дубровиці вижив завдяки своїй здібності говорити кількома мовами. Був звільнений у 1945 році, а наступного року отримав громадянство Франції. У 1947-му він закінчив Гірничу школу Парижа. Навчаючись у Колеж де Франс, відвідував лекції фізика Ф. Жоліо-Кюрі. З 1959 року починає працювати в Європейському центрі ядерних досліджень (CERN). Минуло майже три з половиною десятиліття - і наукові дослідження нашого земляка у галузі фізики були удостоєні Нобелівської премії.



До слова, можна назвати з півдюжини нобелівських лауреатів, яких породила українська земля. Свого часу вони змушені були емігрувати, згодом їх визнав увесь світ, але їхня наукова спадщина відкривається нам лише сьогодні. Назвемо бодай кілька наших-ненаших нобеліантів. Ілля Мечников — фізіолог, народився в селі Іванівці на Харківщині; Роалд Хофман — хімік, народився у місті Золочеві на Львівщині; Шмуель Агнон — родом із села Бучач на Тернопільщині; Зальман Ваксман — фізіолог, родом з Чернігівщини. Ще одне ім’я — Саймон Кузнець, який народився у Харкові. Він став видатним американським економістом, займався дослідженнями з питань інвестицій та процесів нагромадження капіталу. Саме за свої наукові досягнення у 1971 році отримав Нобелеівську премію. А ще, як зазначає "Наша парафія", (http://www.parafia.org.ua/biblioteka/kultura/shenderovskyj-nehaj-ne-hasne-persha/joho-narodyla-volynska-zemlya-heorhij-harpak/) добре знані широкому колу науковців, принаймні фізикам, Петро Капиця, Лев Ландау — славнозвісні фізики, які стали Нобелівськими лауреатами 1978 та 1962 років відповідно.

Та повернімося до постаті уродженця Дубровиці на Рівненщині Георгія Харпака. Відомо, що він був членом Французької Академії наук, почесним доктором чотирьох університетів. Про свою батьківщину не забував, згадував у інтерв'ю. В українській пресі статті про Харпака чи не вперше з’явились завдяки дослідженням нині покійного відомого рівненського історика Гурія Бухала, якому про нобелівського лауреата з Рівненщини розповів директор Музею Симона Петлюри в Парижі Василь Михальчук, а рівнянин взявся його розшукувати... Нам теж варто пам'ятати про нобелівського лауреата, життєвий шлях якого почався на Рівненщині. Наш край став колискою для багатьох видатних людей зі світовим ім'ям, представників різних національностей. Усі вони - гордість і слава Волині.

До слова, у 2009-му, коли до 70-річчя Рівненської області Видавничий дім "ОГО" за підтримки Національного університету "Острозька академія" і телеканалу "Рівне 1" зініціював просвітницький проект "ТОП-20: видатні рівняни", на засіданнях Експертної ради, яка мала визначити 20 найвидатніших вихідців з Рівненщини усіх часів, ім'я Георгія Харпака (Жоржа Шарпака) звучало не раз. Як-не-як - єдиний Нобелівський лауреат, який народився в Рівненській області. Але за умовами проекту, до "двадцятки" могли бути включені лише люди, які не є нашими сучасниками. А Георгій Харпак на той час продовжував жити і працювати у Франції, він пішов з життя за рік...