На сході України воюють сестри-близнючки із чоловіками-близнюками

Десять років тому сестри-близнята Люба та Надя СЛИВ'ЯК вийшли заміж за хлопців-близнюків Володимира та Ярослава СІМЧУКІВ і створили міцні сім’ї. А з початком війни на сході всі четверо зголосилися працювати на благо та мир України.

Дивовижну історію родини Сімчуків розповів у Фейсбук прес-секретар тернопільської 44-ї окремої артилерійської бригади Юрій КУЛЬПА.

Чоловіки, учасники АТО, проходять службу у складі батальйону "Тернопіль", а Надя та Люда виконують обов’язки медика в зоні проведення ООС. А зовсім скоро дивовижні сім’ї святкуватимуть десяту річницю весілля, того дня, коли дві пари стали на рушничок щастя. Однак їхнє щастя обпалене війною...



Закінчивши школу, сестри вступили до медичного коледжу, а після його закінчення працювали у районній поліклініці. Новий колектив, улюблена справа, здавалося б, усе йшло добре...

Коли почалася війна на сході, сестри пішли до військкомату,  щоб підписати контракти з новоствореною військовою частиною у Тернополі. Надя і Люба були одні з перших контрактників, які прийшли в медпункт, решта фахівців на той час були кадрові військові або мобілізовані.

“Коли в Києві повстав Майдан, хлопцям туди поїхати не вдалося – обидва працювали на той час в УБОЗ, тож службові обов’язки тримали в Тернополі. А в зону АТО, у складі зведеного загону правоохоронців Тернопільщини, вони вперше поїхали наприкінці 2014-го, і одним із перших випробувань стала охорона блокпосту біля селища Щастя на Луганщині під жорстоким артобстрілом.



Тим часом їхні дружини вже носили під серцем своїх других дітей, відтак це чудовим чином пов’язалося з допомогою всім українським воїнам, пише ”Україна Молода”.





...На запитання, чи розрізняють їх на службі, близнючки засміялися обидві, вочевидь, пригоди не раз траплялися у їх житті. Розмову з Любою та Надею підтримала їхня подруга Світлана – медик батальйону охорони:

– Пригадую, приїхала на ротацію одна із сестер, я ж кинулася її обіймати, дуже рада зустрічі, а Люба не зрозуміла, хто я така, і провела мене холодним поглядом. Тим часом Надя була у Тернополі, а коли Світлана їй подзвонила, то все стало зрозуміло, вони сміялися дуже довго. Я не знала, що вони так подібні, – додає подруга. – Коли бачу їх разом, тоді розрізняю, а окремо – ні. За характером вони також різні, Люба спокійна, Надя – живчик, який навколо своєї осі 125 разів пробіжить.



Сестри зізнаються, що між ними є відмінності, мінімальні, але є. Надя старша за Любу на 30 хвилин, а Люба вища за Надю на один сантиметр. Не люблять сестри купувати однакового одягу, хоча босоніжки у гардеробі один в один.
У близнят міцні сім’ї, кохані чоловіки, теж близнята, проходять службу у складі батальйону "Тернопіль", учасники АТО. Виховують чудових діток, у Наді два синочки, а в Люби син і донька.



Час служби нерідко розділяє сестер. Надя виконувала завдання медика в зоні проведення Операції об’єднаних сил, а тепер її приїхала міняти Люба. Така собі родинна ротація: одна мама служить в Тернополі, інша – на сході. Складається й так, коли сестри одночасно в різних місцях заступають на чергування, тоді ініціативу беруть тати-близнюки.



То вже долею так було написано, що четвірка близнят поєдналися у дві щасливі сім’ї з одним прізвищем – Сімчук. У Наді та Люби – це вже другий контракт, хоча ще два роки служби попереду. Мріють зустрітися за родинним столом, адже 29 серпня виповнюється 10 років, коли об’єдналися у єдину родину половинки, схожі не лише зовні, а й за вдачею і любов’ю до своєї Батьківщини.

А коли закінчиться війна, планують збудувати один великий будинок, щоб ніколи не розлучатися.


Фото з Фейсбук, зі сторінки Юрій Кульпа