Історія чоловіка, який відправився у ящику додому через океан

Браяну з Кардіффа було 19 років, коли двоє друзів допомогли забити його в ящик, щоб він міг відправити себе з Мельбурна до Лондона.

Він відчайдушно хотів повернутися додому, але не міг дозволити собі авіапереліт.

Подорож виявилася набагато небезпечнішою, ніж він собі уявляв, і майже коштувала йому життя. Але він вижив і зміг розповісти цю неймовірну історію.

Про це повідомили у BBC.News/Україна.

Ще підлітком Браян влаштувався на роботу в Вікторіанські залізниці за програмою сприяння імміграції в Австралії, але йому там дуже не подобалось. Він не міг просто купити квиток додому - він зобов'язався провести два роки в країні.

Його транспортні витрати оплатив уряд Австралії, і йому сказали, що довелося б заплатити близько 800 фунтів стерлінгів, щоб відшкодувати їх і профінансувати дорогу додому.

"Моя зарплата становила близько 30 фунтів на місяць, тому не було жодної можливості це зробити", - каже він.

Як виникла ідея з ящиком?

Саме тоді він придумав відправити себе додому як вантаж. Двоє ірландців, Пол і Джон, також працювали разом з ним і були добрими друзями. Він пам'ятає, що вони разом ходили до школи ще в Ірландії, але не пам'ятає, де саме.

Тоді вони всі часто бачились і зблизилися.

Браян потребував їхньої допомоги, оскільки Пол мав доступ до друкарської машинки для оформлення документів, щоб відправити його як вантаж.

Спочатку товариші думали, що Браян з'їхав з глузду. Тиждень він переконував їх йому допомогти.

"Джон погодився, але Пол не хотів цього робити", - розповів він.

Друзі домовились, що він нічого не розповідатиме про їхню участь, якщо вони матимуть через це проблеми.

Вони допомогли йому залізти у дерев'яний ящик, розміром з невеликий холодильник - він приніс подушки, ліхтарик, свою валізу та дві пляшки - одну для води, іншу для сечі.

Він не міг простягнути ноги і не міг повернутися.

Подорож почалася



Він мав летіти прямим рейсом до Лондона, але вантаж переправлявся набагато повільнішим маршрутом через Лос-Анджелес.

Браян незабаром зрозумів, що те, що на ящику було написано "цим боком догори", не означає, що хтось буде звертати на це увагу.

Коли літак приземлився спочатку у Сіднеї, його на 22 години залишили стояти на голові, він страждав від нестерпного болю та втрачав свідомість.

Але не здався. І от він знову був у повітрі, але не у напрямку безпосередньо Сполученого Королівства.

"Там тіло"

"Я пробув у ящику п'ять днів і опинився у вантажному ангарі. Я думав, що я у Лондоні", - сказав він.

"Я міг поворушити рукою, щоб дістатися до ліхтарика, але пальці заклякли, тому я його впустив", - згадує Браян.

"Я чув голоси, які казали: "Що там відбувається?"

"Тоді я зрозумів, що двоє чоловіків розмовляли не з англійським акцентом, а з американським.

"Один з них зазирнув крізь отвір у ящику, і наші погляди зустрілися.

"Він відскочив на милю назад і сказав: "Там тіло".

"Потім вони обоє втекли. А через годину розверзлося пекло. ФБР, ЦРУ, охорона аеропорту, швидка допомога".

За час своєї подорожі у дерев'яному ящику він повністю окляк.

Чим все закінчилося?

Браяна доставили до лікарні, де він поступово знову зміг рухати кінцівками.

Американці не висунули йому звинувачень. Натомість його відправили додому до Лондона на літаку - цього разу в салоні.

Тепер, у віці 76 років, він написав книгу про свою велику пригоду - "Втеча у ящику", яка має вийти наприкінці місяця.

Озираючись назад, Браян Робсон не може повірити, що йому спала на думку така ідея.

"Це була дурість. Якби мої діти спробували таке зробити, я б їх убив, - каже він. - Але це були інші часи".

Тепер він просто хотів би знову зустрітися зі своїми ірландськими друзями.

Він написав їм із Уельсу після повернення зі своєї великої пригоди, але відповіді так і не отримав.

"Якщо б ми знову зустрілися, я просто хотів би сказати, що мені шкода, що я втягнув їх у це, і що я дуже сумував за ними, коли повернувся", - сказав він.

"Я хотів би пригостити їх випивкою".