Нардеп від Рівного Дмитро Соломчук: "Село – душа нашої країни!"

Головний герой нового випуску журналу «РІВНЯНИ» - народний депутат України, Член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Дмитро Соломчук.

– Пане Дмитре, ви завжди працювали у бізнесі, були громадським активістом. Як вам було перейти з бізнесу в політику? Де складніше?

– Насправді я звик до того, що у бізнесі ти сам керуєш своїм часом і робиш якісь дії, які дають результати найближчим часом. У політиці ж все складніше. Ти багато працюєш, щоб сформувати якийсь новий законопроєкт, враховуєш максимальну кількість інтересів людей, вносиш правки, робиш обґрунтування… І навіть після прийняття цього важливого рішення його результативність часто можна побачити не відразу. Але ти добре розумієш, яким важливим є його значення для країни. Переконаний, що попри всі складнощі, треба рухатися та розвивати країну.

– У Рівному вас добре знають ще і як керівника ГО “Час Дій”. Скажіть, яка доля організації нині? Вона працює?

– У процесі моєї громадської активності в рамках ГО “Час Дій” ми провели низку благодійних та соціальних акцій, організовували культурні заходи, дитячі свята, активно включалися в життя Рівного. Тепер я живу практично на два міста, немає лідера, хто нею займався б. Тож говорити про те, що вона активно працює, говорити не беруся.

– Переконана, що у вас була можливість обрати, в якому з комітетів ВРУ працювати. Чому саме Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики?

– Я переконаний в тому, що якими б темпами не рухалася глобалізація, ми маємо пам’ятати нашу історію та розуміти, що ми всі родом з села й повинні його зберегти. А враховуючи те, що маю досвід в сільському господарстві та знаю його проблематику, то обрав роботу саме в цьому комітеті. Мені не подобався той напрямок розвитку, яким рухається сільське господарство у нашій країні. Адже великі агрохолдинги тільки брали в оренду землю за копійки, але не розвивали село, не підтримували людей, в яких брали земельні ділянки в оренду, а працювали лишень для власної вигоди. Зараз, у період децентралізації, села мають реальні можливості розвитку. Але важливою умовою для цього є розвиток фермерських господарств.



– Важливим для селян стало прийняття закону про відкриття ринку землі. Як ви ставитеся до цього питання?

– Я переконаний, що ринок землі та його врегулювання мало бути запущено ще 20 років тому. Нам постійно говорили про те, що мораторій збереже українську землю, а насправді робили протилежне. Під приводом мораторію землю розкрадали через держгеокадастр, оформлювали на підставних осіб. Нерідко люди змушені були віддавати землю в оренду за копійки. На початку 2000 року орендна плата часто дорівнювала 200-300 кг зерна за 1 гектар, а зерно їхало на експорт. Тим самим власники агрохолдингів заробляли для себе капітали, а от люди отримували мізер. Нині ж завдяки ринку землі ціна на оренду земельних ділянок збільшилася і кожен самостійно може розпоряджатися тією землею, яку має у власності.

– Важливим вашим внеском у підтримку та розвиток села є розробка державної програми розвитку садівництва, виноградарства та виробництва хмелю. Розкажіть про це докладніше.

– Насправді прикро те, що роками ми споживаємо та бачимо на полицях магазинів фрукти з різних країн, але тільки не наше, українське. Через те, що садівництво не мало підтримки від держави, цей напрямок фактично був на межі виживання. Зараз же ми маємо державну програму, якою передбачено компенсацію 80% вартості саджанців. Обіг земель – це поштовх, щоб у країні з’являлося щороку 200-300 фруктових садів, продукція з яких замінить імпорт. Цього року державна програма з розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства становить 450 мільйонів гривень, що на 160 мільйонів більше, ніж у порівнянні з минулим роком.

– В одному з інтерв’ю ви говорили про те, що виробники органічної продукції отримали 50 мільйонів державної підтримки. Чому такою важливою була підтримка відповідного законопроєкту №5440?

– На моє чітке переконання, майбутнє розвитку села за органіками. Органічне виробництво на 1 га обробітку потребує в 3-4 рази більше працівників, ніж класичне вирощування з використанням агрохімікатів. Тому разом з колегами підготували й подали законопроєкт №5440, який врегульовує процедури реєстрації органічних виробників та дозволить виробникам отримати держпідтримку, яку, до речі, цьогоріч вперше виділено для них. Всього органіка у 2021 році отримає 50 мільйонів гривень на розвиток. Оскільки питання термінове, прийняли його на позачерговому засіданні Ради. Органічна продукція – майбутнє українського села, це наша харчова безпека та незалежність. Це економічний розвиток сіл та безпека харчових продуктів України.



– 23 вересня парламент у першому читанні 304 голосами “за” підтримав законопроєкт №5148, автором якого є саме ви. Що передбачає його прийняття?

– Це дійсно наша перемога. Прийняття цього законопроєкту передбачає заборону використання пальмової олії у харчовій промисловості. Адже вживання пальмової олії призводить до непоправної шкоди людському організму.
Тільки уявіть, що щороку в Україну імпортується понад 200 тисяч тонн гідрогенізованої пальмової олії, яка довго не псується. Вона спричиняє онкологію, зокрема і дитячу, та серцево-судинні хвороби.
Жирова плівка, яка утворюється після споживання пальмової олії, всіляко перешкоджає всмоктуванню вітамінів та мікроелементів. Потрапляючи до організму, оброблена тропічна олія впливає на печінку і може спричинити атеросклероз. Особливо від цього страждають діти, які споживають шоколад, цукерки та солодощі, в яких міститься пальмова олія. Тому використовувати пальмову олію у харчовій промисловості заборонено у багатьох країнах світу.
Мало того, через надмірне збільшення пальмової олії страждає виробництво української соняшникової олії. Я мрію, щоб у будь-якому магазині були українські, натуральні, органічні продукти.

– Знаю, що ви є організатором конкурсу стартапів для молоді. Це разова акція? Чому виникла ця ідея і чи буде така ініціатива на постійній основі?

– Це вже не разова акція, адже ми двічі провели два конкурси стартапів, переможці якого отримали кошти на те, щоб почати власну справу чи розвинути її. Коли я починав бізнес, то не можна було отримати реальної підтримки для того, щоб започаткувати власну справу. Були варіанти отримання кредитів, але ті відсотки, які потрібно було сплачувати, були непідйомними. Тому переконаний, що молодь потрібно підтримувати й давати їй поштовх для розвитку. Призовий фонд конкурсу конкурсів стартапів становлять кошти із заробітної плати народного депутата. Хочу подякувати бізнесу, який сплачує сьогодні податки, завдяки яким, я, як народний депутат, отримую заробітну плату. Я вирішив спрямовувати її на такі проєкти для молоді, аби ці кошти поверталися в український бізнес і допомагали йому розвиватися.

– Скільки склав призовий фонд та які ідеї отримали вашу підтримку?

– 95000 гривень ми розподілили на три найкращі молодіжні стартап-проєкти. Третє місце і суму 15000 гривень виборола Надія Дригуля – проєкт фотозони для дітей з особливими потребами. Друге місце та 30000 гривень отримав Олександр Довбета – проєкт наповнювача туалетів для котів “Білі Лапки”. Срібний призер конкурсу збирається налагодити серійне виробництво якісного наповнювача. А на отримані кошти хлопець планує закупити сировину для виробництва першої повноцінної партії наповнювача. Переможцем став Сергій Смалюк – проєкт бренду одягу “PRIDE”. Він отримав 50 тисяч гривень. Молодий чоловік мріє запустити власний бренд стильного і якісного одягу на кожен сезон. Костюми, куртки, штани та багато інших предметів вбрання будуть вироблятися не тільки для дорослих, а і для дітей. Кошти переможець планує використати на медійний розвиток свого бренду та на матеріал для виробництва першої повноцінної партії осіннього одягу.
Мені щиро хочеться, щоб наша молодь не їхала за кордон працювати. Україна незалежна і будується на незалежних молодих людях, які починають щось робити у себе вдома й давати цей продукт для споживання. Це і є головна незалежність.

– Ви часто наголошуєте на тому, що село є душею країни. Ви щиро в це вірите, адже зараз всі говорять про глобалізацію та мегаполіси?

– Я вірю в те, що всі ми маємо відношення до села. Адже продукти, які дістаємо щоранку з холодильника, мають саме таке, сільське походження. Вони вирощені на нашій землі, й хочеться, щоб ми про це не забували. Дійсно нині ми все частіше чуємо про глобалізацію, але нам треба повертатися до свого коріння. Відродження наших традицій, душа народу – вона збережена у селах. Тож треба докласти максимум зусиль, щоб зберегти українське село, підтримувати фермерів, допомагати формувати власні маленькі крафтові бренди та підносити на новий рівень важливість споживання органічної продукції. Саме над цим я активно працюю як на законодавчому рівні, так і підтримуючи бізнес на рівні нашого міста та області.

– Стільки справ… Ви практично живете на два міста – Рівне та Київ. Як знаходите час для близьких і чи відчуваєте ви їхню підтримку?

– Так, це складно, адже для найдорожчих залишається не так багато часу. Я намагаюся вихідні проводити з родиною, погуляти, відпочити та набутися разом. Моя дружина та син – це моє натхнення та підтримка. Вони знають мою принциповість, мою любов до рідної країни, тому з розумінням ставляться до того, що я мушу багато працювати й бути включеним у робочі моменти фактично 24 на 7.