Швейна оборона: як рівненські волонтерки шиють адаптивний одяг для поранених бійців

Центр, який жінки між собою називають «Швейна рота», об’єднує тих, хто хоче допомагати не словом, а ділом. Зокрема — одягом, який справді полегшує життя на фронті або в шпиталях.

«Ці кібер труси ми шиємо для того, щоб пораненим військовим було легше передягатися, — пояснює волонтерка Олена Шліхта. — Зокрема тим, які лежачі або мають поранення ніг. Завдяки липучкам їх легко розщіпати з обох боків. Це економить час і зусилля медиків, а хлопцям менше болить».

У команді – десять жінок. У кожної своя зона відповідальності: хтось шиє, хтось закуповує тканину, хтось займається пакуванням. Координує роботу Тетяна Маркевич, яка також активно долучається до шиття.

«Ми працюємо на запит військових, — каже Тетяна. — Наприклад, зараз пошили зимові штани, а ще – піддукники. Це такі матраци, з теплоізоляцією і водонепроникною тканиною. На броні, коли трусить і твердо, дуже виручає. А ще зимою тепліше сісти десь, чи влітку, коли мокро — не промочиш форму, якщо треба на коліно стати».

Попит є на найрізноманітніші речі: окрім адаптивних трусів, шиють кіберфутболки, маскувальні сітки, наплічники, а також перешивають звичайні речі під потреби поранених. Особливу увагу приділяють розмірам.

«Ми намагаємося мати весь розмірний ряд, — говорить Тетяна. — Бо трапляється, що дзвонять і просять: “Надішліть нам 56-й, 58-й, або навіть 64-й”. А іноді буває, що хлопці маленькі — 48-й. Шиємо все індивідуально».

Після завершення пошиття речі пакують у пакунки з особливою любов’ю. До кожного додають листівку з іменем майстрині, яка шила річ, і містом, звідки вона родом. Волонтерка Ніна Границька каже, що для неї це особиста справа.

«Я маю двох синів, які теж служать. Один далеко на сході. Коли я шию, то ніби з кожним швом передаю тепло свого серця. І коли ця дитина, яка поранена, одягає і труси, і футболку – мені тепліше на серці, бо я знаю: я щось допомогла», — ділиться Ніна.

Окрім адаптивного одягу, «Швейна рота» нещодавно почала шити маскувальні сітки. Їх фарбують у різні кольори залежно від місця, де вони будуть використовуватись – степ, ліс чи зруйноване місто.

«Швейна рота» в Рівному стала частиною великої мережі, яка зародилася ще на початку повномасштабної війни у 2022 році в Дніпрі. З того часу рух охопив десятки міст по всій Україні, а також розрісся за кордоном — у Польщі, Чехії, Німеччині. У кожному з цих осередків — жінки, які не лишилися осторонь.

Волонтерки не приховують: шити щодня непросто. Робота займає багато часу, матеріали часто купують за власні кошти або з донатів небайдужих. Але саме ця праця дає їм відчуття, що вони потрібні.

І дійсно: кожен шов, кожна липучка, кожна нитка — це частинка великої боротьби. І тепліше на серці від того, що ти теж у цій боротьбі — поруч.