Жити разом, вести спільне господарство, ділити витрати та підтримувати одна одну — і при цьому не бути романтичною парою. На перший погляд, це може здатися сучасним форматом стосунків, який виник у відповідь на нові уявлення про сім’ю. Але насправді така модель має понад столітню історію. Її називають «бостонський шлюб».
Останнім часом цей термін знову став популярним, зокрема в українському інформаційному просторі. То що це насправді таке і чому про нього заговорили саме зараз?
Що таке «бостонський шлюб»
«Бостонський шлюб» — історична назва тривалого спільного життя двох жінок, які створювали спільний побут і підтримували одна одну. Це не обов’язково були романтичні або сексуальні стосунки.
Такі жінки могли разом орендувати або купувати житло, вести господарство, працювати, ділити витрати та залишатися одна для одної найближчими людьми. Для когось це була дружба, для когось — романтичний союз. Сам термін не визначає сексуальну орієнтацію чи характер стосунків.
Звідки взялася назва
Термін пов’язують із Бостоном та іншими містами Нової Англії кінця XIX століття. У той час дедалі більше освічених жінок отримували можливість працювати, заробляти власні гроші та жити незалежно від чоловіків.
У 1886 році Генрі Джеймс опублікував роман «Бостонці». Саме роман популяризував вислів «Boston marriage», хоча безпосередньо такого словосполучення в тексті книги письменник не вживав.
Чому жінки обирали такий формат понад 100 років тому
У XIX столітті шлюб із чоловіком залишався для більшості жінок не лише особистим вибором, а й важливою економічною та соціальною необхідністю. Водночас освічені жінки, які мали професію та власний дохід, поступово отримували можливість будувати життя інакше.
Спільне проживання з іншою жінкою давало можливість розподіляти витрати, вести господарство, мати емоційну підтримку та не залежати від традиційного шлюбу. За даними Національної служби парків США, учасниці таких союзів часто були освіченими, фінансово незалежними жінками з власною професією.
Одним із відомих історичних прикладів є американські письменниці Сара Орн Джеветт та Енні Адамс Філдс, які багато років жили разом.
Чому про бостонський шлюб знову заговорили
У сучасному світі жінка вже не повинна одружуватися лише для того, щоб мати житло, фінансову підтримку чи соціальний статус. Проте потреба в близькій людині поруч, спільному побуті та взаємній допомозі нікуди не зникла.
До цього додаються висока вартість житла, самотність, необхідність поєднувати роботу й догляд за дітьми та бажання розподілити побутове навантаження. Тому ідея жити разом із близькою подругою, а не обов’язково з романтичним партнером, для частини людей виглядає цілком практичною.
Як це виглядає в українських реаліях
Для України ця тема має ще один вимір — повномасштабну війну. Багато жінок залишаються самі з дітьми, поки їхні чоловіки служать у Силах оборони. Інші змушені переїжджати, шукати нове житло, адаптуватися в іншому місті та самостійно вирішувати побутові й фінансові питання.
Саме тому у 2026 році в Україні почали з’являтися конкретні ініціативи, натхненні ідеєю «бостонського шлюбу». Зокрема, психотерапевтка Ілона Морган стала однією з ініціаторок проєкту «Компаньйонки України» — ідеї застосунку, який має допомагати жінкам знаходити партнерок для спільного проживання та взаємної підтримки. Про цю ініціативу у червні 2026 року розповідало «Радіо Накипіло».
Українське видання «Українки» також описувало цю ідею саме в контексті воєнних реалій: спільне житло, допомога з дітьми, побутом, транспортом і витратами можуть бути особливо важливими для жінок, чиї чоловіки перебувають на війні.
Водночас не варто робити висновок, що «бостонські шлюби» стали масовим явищем в Україні. Наразі правильніше говорити про зростання інтересу до такого формату та появу окремих ініціатив.
Чим бостонський шлюб відрізняється від звичайного співжиття подруг
Дві подруги можуть просто винаймати одну квартиру, щоб заощадити на житлі. Але «бостонський шлюб» передбачає значно глибший формат партнерства.
Йдеться про свідоме створення спільного життя: люди домовляються про гроші та побут, підтримують одна одну, можуть разом виховувати дітей або піклуватися про домашніх тварин і розраховувати одна на одну у важливих життєвих ситуаціях.
Тобто головна відмінність — не в самому факті спільного проживання, а в рівні взаємних зобов’язань.
Чи обов’язково це стосунки між лесбійками
Ні. Історично «бостонськими шлюбами» називали різні жіночі союзи. Деякі могли бути романтичними, інші — ні. Тому використовувати цей термін як синонім одностатевих романтичних стосунків некоректно.
Сучасне використання поняття також може відрізнятися: для одних це платонічне партнерство, для інших — романтичні стосунки між двома жінками. Визначальним є не сексуальна складова, а формат спільного життя та взаємної відданості.
Які переваги та ризики має такий формат
Серед очевидних переваг — можливість ділити витрати на житло та побут, допомагати одна одній із дітьми, мати поруч близьку людину та менше відчувати самотність.
Але спільне життя потребує чітких домовленостей. До початку такого співжиття варто обговорити, хто і скільки платить за житло та комунальні послуги, як розподіляються домашні обов’язки, кому належать великі покупки та що станеться, якщо одна з партнерок захоче переїхати.
Є й юридичний момент: «бостонський шлюб» не є офіційним шлюбом у юридичному розумінні. Тому люди, які живуть разом у такому форматі, не отримують автоматично тих прав та гарантій, які виникають у подружжя.
Читайте також: Фіктивний шлюб: що це, навіщо його укладають і чим ризикують.
Новий тренд чи добре забуте старе?
Скоріше друге. Сам формат жіночого партнерства виник задовго до сучасних дискусій про альтернативні моделі сім’ї. Новим є не саме явище, а увага до нього та причини, з яких люди знову починають про нього говорити.
Для когось «бостонський шлюб» може бути способом побудувати комфортне життя з близькою людиною без романтичних стосунків. Для когось — практичною відповіддю на високу вартість житла, самотність чи складні життєві обставини. А для України сьогодні до цих причин додаються наслідки війни та потреба жінок у взаємній підтримці.
Читайте також: що думають українці про одностатеві партнерства.
