Не помітила старенька, як рій опустився на неї. Спроби бабці Марії однією рукою відігнати непроханих гостей, на бджіл не вплинули та ще й розлютили їх. На обличчі, на голові, інших відкритих ділянках тіла вона почала відчувати гостропоболюючі, схожі на проколи голкою, укуси. Кожному, мабуть, відомі “приємні” відчуття від укусу хоча б однієї бджоли чи оси, а бджолиний рій налічує кілька тисяч особин!
Намагаючись покликати на допомогу сусідів, бабуся впала на землю: голос у неї пропав, лише стиха шепотіла. Добре, що хтось проходив неподалік і запримітив цей нерівний поєдинок. Але сусіди, що збіглися, теж швидко не змогли допомогти бабусі, доки не знайшли розуміючого у пасічних ділах односельця, який за допомогою спеціального спорядження звільнив бабцю Марію від напасті.
Коли стареньку занесли без свідомості до хати, покусане тіло вкрилося пухирями. Близьких родичів у неї не було, а сусіди кажуть, що вона не захотіла їхати у лікарню. Та коли через кілька днів виявилось, що справи кепські, терміново викликали з Білорусі сина Петра, котрий завіз матір до Зарічненської райлікарні. Там її зразу відправили в реанімаційне відділення, де для врятування життя довелось застосовувати всі премудрості інтенсивної терапії. Аж після трьох діб перебування в реанімації дійшла Марія Крилович до тями, а повернувшись додому, вважає за краще не полишати вдень рідних стін. Хай йому грець, з тими грядками і бур’янами!
