Як зорієнтуватись, щоб порадувати зарубіжних друзів сувенірами і не завдати шкоди вітчизняній культурній спадщині, хочемо роз’яснити, прокоментувавши Закон України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”.
Одразу зауважимо, що його дія не поширюється на сучасні сувенірні вироби, предмети культурного призначення серійного та масового виробництва. Отож вивозити в подарунок вишитий рушник, шкатулку, придбані вазу чи бурштинове намисто та інші речі за ознаками серійного чи масового випуску — будь ласка. Проте на твори матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне та наукове значення, поширюються обмеження, оскільки вони підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.
Закон визначає 14 груп культурних цінностей, які не можуть бути вивезені через митний кордон України без спеціального дозволу. Зокрема, до них відносяться оригінальні твори мистецтва, предмети, пов’язані з історичними подіями та видатними діячами, археологічні знахідки, старовинні книги та рукописи, архівні документи, унікальні музичні інструменти, цінні в історичному і художньому значенні види зброї, рідкісні монети, ордени, медалі, печатки, поштові марки, цінні зоологічні колекції, а також рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології, родинні цінності з особистих чи сімейних архівів. Буває, що в групі предметів є малоцінні речі, але якщо вони підібрані за певними ознаками і разом становлять цінну колекцію, вони теж підпадають під охоронну дію Закону.
Спеціально уповноваженим державним органом контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей є Державна служба контролю при Міністерстві культури і мистецтв України. Саме вона, взаємодіючи з рядом інших служб, і звичайно з митницями, забезпечує проведення державної експертизи культурних цінностей, заявлених до вивезення, видає відповідні свідоцтва на право постійного чи тимчасового вивезення та здійснює інші функції в межах своєї компетенції. Експертиза здійснюється на платній основі, і відмова подати на неї заявлені до вивезення цінності розглядається як відмова заявника від їх вивезення. Завідомо вивезенню з України не підлягають культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання, включені до Національного архівного фонду та до музейного фонду України.
Для оформлення права на вивезення культурних цінностей за місяць до їх відправлення власник чи уповноважена ним особа має звернутися до Державної служби контролю з клопотанням, додавши до нього документ, що підтверджує право власності та висновок державної експертизи.
Якщо здійснюється тимчасове вивезення культурних цінностей, скажімо, для організації виставок, реставраційних робіт, наукових досліджень чи у зв’язку з театральною чи концертною діяльністю, то до клопотання, крім згаданих вище документів, слід додати нотаріально завірену копію угоди з приймаючою стороною про мету, гарантії надійного зберігання і повернення цінностей в обумовлений угодою термін, а також документ про страхування чи про державні гарантії покриття будь-якого ризику приймаючою країною. Такі складнощі з оформленням виправдані, аби під виглядом тимчасового вивезення держава не втрачала культурної спадщини. Тому не слід дивуватися, що в окремих випадках може бути відмовлено у видачі свідоцтва на право тимчасового вивезення культурних цінностей. А саме при відсутності гарантій щодо забезпечення надійного збереження і повернення культурних цінностей в обумовлений угодою строк, заявлені до вивезення речі в такому стані, що не можна змінювати умови їх зберігання, цінності є предметом оспорювання права власності на них, чи перебувають в розшуку, або ж страхова вартість їх не відповідає реальній.
Щодо вивезення родинних цінностей, які не перебувають на постійному зберіганні в державних музеях, сховищах, установах, бібліотеках, то на них поширюються загальні підходи, передбачені законодавством, передусім — декларування.
У разі переїзду громадян на постійне місце проживання до інших держав вони мають право вивозити особисті нагороди, на які є відповідні посвідчення. Якщо ж нагороди вивозяться як спадок від померлих батьків, то слід подати документи про підтвердження переїзду на постійне місце проживання до іншої держави, свідоцтва про смерть, орденські книжки або нагородні посвідчення та документи про родинні зв’язки.
