Наука все більше й більше впливає на наше життя. Завдяки новим відкриттям ми краще розуміємо світ, а завдяки новоствореним винаходам отримуємо нові можливості, досягаємо нових вершин пізнання. Скажімо, зовсім нещодавно людина знову вирушила до Місяця, по-новому відкривши для себе цей супутник Землі. Але потрібно не тільки користатися плодами праці науковців, слід розуміти науку, цікавитися наукою та здобувати нові знання.
Про науку, її завдання, проблеми, виклики та цілі розповідає Дмитро Шевчук – філософ, професор, проректор з науково-педагогічної роботи Національного університету “Острозька академія” та популяризатор науки.
Три основні завдання науки
Пане Дмитре, а що таке наука?
Про це питання можна читати цілий курс лекцій. До речі, такий маю в Острозькій академії для аспірантів. Якщо пояснити «від самих джерел», то є два види знання. Про це писав ще давньогрецький філософ Платон. Є знання «докса» – це повсякденне знання, інформація, яку ми отримуємо кожного дня з різних джерел, наприклад, з Інтернету. Щось з цього, що ми дізнаємося істинне, а щось є просто плітками, чи згенероване схильним до «галюцинацій» штучним інтелектом. А є знання «епістеме» – це знання, яке отримане особливим способом (у науці – це наукові методи), певним чином впорядковане (в науці – це наукові концепції і теорії) і обов’язково перевірене та обґрунтоване (науковий підхід передбачає цілу низку процедур верифікації отриманих даних). Крім того, біля витоків сучасного розуміння науки стоїть британський філософ Френсіс Бекон. Для багатьох він відомий фразою «знання – це сила». Так от Бекон твердив, що результати наукових досліджень мають приносити людям користь. Тому важливою метою науки є покращення нашого життя. А загалом наука витворюється із природного прагнення людини до нового знання. Наука відкриває нам і пояснює світ в якому ми живемо, а також дозволяє краще розуміти нас самих.
Яке головне завдання ставить перед собою наука?
Можна виокремити три основні завдання науки. Перше – це отримання нових знань про світ. Ми так багато і водночас так мало знаємо про світ, що нас оточує, і Всесвіт, в якому ми живемо. Можливо, через декілька тисяч років з наших уявлень про Всесвіт люди майбутнього будуть сміятися так, як ми зараз сміємося з давніх уявлень, що Земля є пласким млинцем, який лежить на слонах, які пливуть на черепасі. З розвитком науки постійно вдосконалюються підходи, методи, наукові пристрої та інструменти для отримання нових знань. І ми можемо навіть протягом історії розвитку науки (наприклад, від епохи т зв. наукової революції, себто десь від Нового часу і Просвітництва, а це всього якихось 300-400 років) прослідкувати як змінюються наукові концепції в фізиці чи хімії. Друге завдання – це впорядкування наукового знання. Я вже згадував про наукові теорії та концепції. Знання, які отримані за допомогою науки, мають бути достатньою мірою обґрунтовані та впорядковані. Третє завдання – це популяризація науки. Найпоширеніший спосіб поширення наукових знань – це навчання (саме для того, щоб світ був для нас раціонально поясненим і ми не шукали в ньому духів, магічні сили і подібне, нам в школі викладають фізику, хімію, біологію, історію та основи інших наук). Але популяризувати науку можна також іншими способами. Науковці презентують свої дослідження під час конференцій і форумів, презентують в науково-популярних виданнях. З основами наукових знань та останніми новинами зі світу науки можна познайомитися сьогодні, слухаючи науково-популярні подкасти.
Читайте також: Дмитро Шевчук: «Василь-Костянтин Острозький був чи не найбільшим меценатом в історії України»
Ми – країна, яка досліджує космос
Скажіть, будь ласка, а який стан науки в Україні?
Я переконаний, що наука в Україні попри всі виклики і недостатні ресурси усе ж розвивається. Минулого року Міністерство освіти і науки розробило нову процедуру атестації наукових інститутів та закладів вищої освіти. Острозька академія проходила атестацію з двох напрямів – суспільний та гуманітарно-мистецький. Одним із аспектів подання даних для атестації було визначення наукового впливу структурних одиниць університету. І мушу визнати, що підготовка матеріалів для атестації була дуже корисним досвідом, оскільки це стало нагодою здійснити рефлексію про значення результатів наших досліджень і узагальнити відомості про їх впровадження в практику чи творення нових наукових підходів та методологій. Принагідно зазначу, що за результатами цієї атестації, мабуть, чи не вперше в історії незалежної України наукові установи та університети, які показали гарний результат (радію, що Острозька академія серед них) отримали базове фінансування на розвиток науки.
Щодо стану науки в Україні загалом можна згадати, що ми є країною, яка досліджує космос і володіє технологіями його освоєння. Закономірно, що зараз активно розвивається мілтех, створюються інновації в цій галузі, оскільки ми повинні ефективно простояти ворогу. Україна має науковців, які займаються розробкою нових матеріалів. Можна згадати, наприклад, матеріалознавця та хіміка Юрія Гогоці, який є найцитованішим науковцем українського походження (кількість цитувань його праць складає близько 140 тисяч). Можемо згадати Марину Вязовську, яка є лише другою жінкою в історії, яка виграла медаль Філдса, ця відзнака неофіційно відома як “Нобелівська премія з математики”. Звісно, хотілося б більшого визнання українських вчених в світі. Нещодавно в Острозькій академії ми провели дискусію «Українська наука: право на визнання», де якраз і обговорили ці питання.
В Україні багато скандалів щодо плагіату. Як ви це прокоментуєте?
На жаль, дійсно трапляються випадки недоброчесності в українському науковому та академічному середовищі. Але це трапляється у всьому світі. Питання, як ми цьому протидіємо та наскільки ми толеруємо порушення академічної доброчесності. В Україні є значні зрушення в цьому питанні. Буквально півроку тому Верховна Рада України ухвалила Закон про академічну доброчесність. Ще раніше в Законі про освіту є статті, які визначають, що таке порушення академічної доброчесності. Університети розробляють та впроваджують власні політики щодо боротьби з порушеннями. В Острозькій академії від самого моменту її відродження була нульова толерантність до проявів академічної недоброчесності. Ми були першим українським університетом, який розробив і затвердив Кодекс академічної доброчесності – своєрідний суспільний договір нашої академічної спільноти щодо запобігання будь-яким проявам академічної недоброчесності. Постійно проводяться зустрічі для студентів та аспірантів, під час яких пояснюються засади академічної та наукової культури. Минулого року розробили концепцію використання штучного інтелекту, аби врегулювати питання, як можна правильно і доброчесно використовувати цю технологію для освітніх і наукових цілей.
Розкажіть, будь ласка, які дослідження проводяться в Острозькій академії.
В нашому університеті домінують соціальні та гуманітарні науки. Це визначає і характер досліджень в Острозькій академії. Звісно, пріоритетним напрямком є дослідження Острогіани – історії Острозької академії, князів Острозьких, Острозького князівства. В університеті діє Центр вивчення спадщини князів Острозьких, дослідженнями в цьому напрямку займається кафедра історії імені професора Миколи Ковальського, а також співробітники Музею історії Острозької академії. Філософи і культурологи досліджують питання національної ідентичності. Дуже цікаві дослідження в галузі неології проводять українські філологи. Є також міждисциплінарні дослідження, наприклад, в сфері комп’ютерної лінгвістики. В галузі суспільних наук проводяться дослідження, які стосуються вивчення гібридних політичних режимів, питань національної безпеки, фінансової стійкості громад в процесі децентралізації, а також проводиться аналітика щодо європейської інтеграції України. Наукова школа з психології займається дослідженнями в галузі когнітивістики, зокрема, вивчають різні аспекти метакогніції (якщо просто визначити, то мислення про мислення). Крім соціогуманітарного напрямку досліджень, в Острозькій академії розвиваються прикладні наукові проєкти. Наприклад, уже декілька років у нас діє Лабораторія робототехніки, де студенти, під керівництвом викладачів, можуть створювати технологічні інновації. В сфері комп’ютерних наук створюються розробки, пов’язані зі штучним інтелектом, доповненою реальністю тощо. Серед наукових проєктів відзначу ті, які спрямовані на підтримку і повоєнну відбудову нашої країни. Зокрема, психологи розробляють нові методики соціально-психологічної реабілітації ветеранів та осіб, які постраждали внаслідок війни, засобами метакогнітивного моніторингу. Доречно буде згадати також Науковий центр «Школа політичної аналітики – ПОЛІС», яка розробила цілісну методологію самооцінювання громад щодо їх готовності до повернення ветеранів та ветеранок.
Чи замінить ШІ науковців
Чим відрізняються гуманітарні дисципліни від природничих?
Якщо говорити про основоположні принципи науковості – то нічим. Однак звісно є різниця у методологіях та підходах. Дискусії про «фізиків і ліриків» вже, здається, відгриміли. Думаю, ніхто вже серйозно не міряється, хто справжній науковець. Хоча, наприклад, в англійській мові словом science (наука) позначають переважно природничі науки (фізика, хімія, біологія). Але це не означає, що гуманітаристика не може виконати критерії науковості. Слід розуміти, що природничі науки і гуманітарні науки мають різні об’єкти дослідження, а це вимагає різного способу вивчення. В філософії науки так це пояснюють: основним методологічним прийомом для природничих наук є пояснення. Себто ми маємо певне явище природи, яке досліджуємо за допомогою емпіричного методу (найпоширенішим втіленням якого є спостереження). Спостерігаючи за досліджуваним явищем, ми прагнемо виявити закономірності. На основі закономірностей, ми виводимо науковий закон. Для гуманітаристики ситуація з об’єктом дослідження трохи інша. Кожен об’єкт дослідження (наприклад, культурний феномен чи літературне явище) є унікальним. А тому тут ми прагнемо не пояснити, а зрозуміти сутність цієї унікальності.
Штучний інтелект може замінити науковців?
Звісно, що ні. Штучний інтелект – це всього лише інструмент. Він не має свідомості, оскільки є алгоритмом, який може обробляти інформацію, виконувати швидко рутинні задачі, генерувати новий контент (хоча переважно шаблонно). Ми ж не вважаємо калькулятор добрим математиком. Так само зі штучним інтелектом. Однак, як засіб для наукових досліджень, він є дуже придатним. Дозволяє швидко аналізувати великі масиви даних, виявляти закономірності, перевіряти гіпотези і подібне. Але він не може замінити живу людину з її прагненням до нових знань та відкриття нового.
