На «Фото з життя міста» рівняни та гості міста, які завітали на оновлену дитячу залізницю, яка розпочала новий сезон із приємним сюрпризом — новою зупинкою в Гідропарку. Для багатьох ця поїздка стала не лише цікавою прогулянкою, а й нагодою повернутися у власне дитинство та згадати роки, пов’язані з однією з найулюбленіших родзинок Рівного.
Рівняни згадали роки, проведені на дитячій залізниці
Рівняни активно ділилися власними історіями та спогадами про часи, коли дитяча залізниця була важливою частиною їхнього життя.
«В далекі 70-ті була юним залізничником. У нас була форма, ми проходили навчання. Дуже цікаво було: і касиром, і кондуктором, і черговою по вокзалу, і диктором вокзалу», — згадує Надія Чобода.
«Мій син там вчився і працював кондуктором», — розповідає Надія Кейдалюк.
«Я в дитинстві працювала кондуктором і провідником», — ділиться Тетяна Чепурко.
«Навчалася, працювала, їздила на екскурсії», — зазначають колишні вихованці дитячої залізниці.
Родинні спогади, які об’єднують покоління
Для багатьох мешканців міста дитяча залізниця стала невід’ємною частиною сімейних історій та літнього відпочинку.
«Їздила цим потяжечком на Басів Кут спочатку з батьками, потім сама. Є фото, де ми всім будинком стоїмо на пероні. Сонце сяє, погода — люкс, а попереду озеро, засмага і відпочинок», — пригадує Ніна Кімстач.
Ностальгія за залізничною історією краю
Особливо зворушливими стали спогади про легендарну вузькоколійку Антонівка—Зарічне, яку багато хто пам’ятає й досі.
«Це копія нашої рідної “кукушки”. Маршрут Антонівка—Зарічне. Її нема, і вже, мабуть, не буде. Дуже жаль. Це була найдовша діюча вузькоколійка Європи», — написала Галина Охремчук.
Від спогадів до мрій про майбутнє
Поки одні ділилися спогадами про дитинство, інші вже уявляли, якою могла б стати дитяча залізниця у майбутньому.
«Було б круто, якби залізниця продовжувалася містом, як трамвай або метро», — поділився своїми мріями Влад Романенко.
«Фото з життя міста» цього разу — про рівнян та гостей Рівного, які завітали на дитячу залізницю не лише, заради поїздки, а й емоцій. Тут зустрілися дитинство і дорослість, спогади і нові враження, сімейні історії і сучасні моменти. І саме в таких зустрічах народжується жива пам’ять міста.
