Пенсіонер Олександр Іванович,
йдучи стежкою і ведучи у руках
велосипед, уважно озирався. Ні він, ні син Володимир, не бачили жодного грибочка — чи то вони тут не росли взагалі, чи то вже хтось встиг прочесати лісок. Аж раптом, у кущах щось забіліло. Зійшовши зі стежки, чоловіки неабияк здивувались — красень-дощовик одиноко виділявся серед лісової зелені. Прикривши його гілляччям та нарваною травою, вони пішли рибалити — не псувати ж таку знахідку під палючим сонцем! А повертаючись додому, до невеликого улову додали й грибну знахідку.
Перед тим, як віддати гриб під кухонний ніж господині, Мончаруки сфотографувались із лісовою знахідкою. Хоч пан Олександр досвідчений грибник, але кулінарною обробкою сам не займається. Мовляв, жінки краще з такою роботою впораються. Останніми роками пенсіонер гриби збирає рідко:
— Основна причина того, що я перестав цілеспрямовано тихо полювати — поганий стан екології, — зауважує пан Олександр. — Хоч і минуло вже стільки років після чорнобильської аварії, зате саме гриби найбільше “вбирають” шкідливі домішки. Хіба трапляться мені на очі гарантовано їстівні боровики, червоноголовці та опеньки — тоді й зрізую їх. Навіть на базарі не спокушаюсь пропозиціями торговок, багато хто з них вішає “лапшу на вуха” довірливим міським жителям. Бо гриби можуть збирати поблизу автодоріг чи у санітарних зонах навколо шкідливих виробництв. Щодо знайденого з сином дощовика — треба спочатку переконатись у тому, що гриб молодий: у ньому м’якуш повинен бути білий.
Бажаємо сім’ї Мончаруків смачного, а від читачів нашої газети очікуємо цікавих розповідей про подібні знахідки. Фото та обмірювання-зважування — обов’язкова умова!
