15.07.2009, 15:36

Університети чи універмаги?

Міністерство освіти і далі налаштоване закривати ВНЗи та підвищувати вимоги до тих, хто залишиться

Який вищий навчальний заклад обрати? “Свідомо” спробувало допомогти абітурієнтам та їхнім батькам знайти правильні відповіді. Якщо вони взагалі є.
Які ВНЗ не зможуть видати диплом?
“За численні порушення… ДАК анулювала ліцензії та припинила освітню діяльність таких навчальних закладів”… З цих слів Міністерство освіти та науки починає левову частину прес-релізів з останніх засідань Державної акредитаційної комісії. Ця комісія надає та відбирає ліцензії у ВНЗ в Україні.
“Насправді ніхто точно навіть не знає, скільки їх у нас”, — ділиться інформацією на умовах анонімності один з тих, хто робить перевірки вищих навчальних закладів. “У ДАК одна цифра, у МОН — інша. Це такий безлад”.
Можливість відкривати приватні університети збільшила вибір. Деякі “новачки” обігнали “ветеранів” у якості навчання, насамперед, новим професіям. Але одночасно масово з’явилися, як висловився Іван Вакарчук, “університети під мостом”. З ними почав воювати ще попередній міністр — Станіслав Ніколаєнко. Вакарчук, за плечима якого — славетний історією Львівський університет — посилає на цю війну нові й нові полки з ДАКу.
За підрахунком “Свідомо”, лише з початку цього року 50 коледжів, інститутів та університетів втратили ліцензії на окремі спеціальності або взагалі освітню діяльність.

Які ВНЗ вчать без ліцензії?
Час від часу Міносвіти з’ясовує, що приватні заклади його не слухаються і продовжують вчити без ліцензій. Що гірше, не завжди повідомляючи про це студентам. Чи не вчиняють так провідні заклади? Ми вирішили перевірити найкращих за рейтингом “Компас”. Це всеукраїнський рейтинг ВНЗ, що роблять спільно Фонд Ріната Ахметова та журнал “Кореспондент”. Базується він на опитуваннях роботодавців, випускників та експертів. Ми взяли для перевірки не тільки п’ять кращих (див. інфографіку), а й першу двадцятку.
Також ми перевірили заклади, які, за нашими спостереженнями, є доволі відомими або активно рекламуються: Одеська національна юридична академія; Університет економіки і права КРОК; Київський національний університет культури і мистецтв; Київський національний університет внутрішніх справ; Міжнародний Соломонів університет; Національний університет “Острозька академія”; Київський національний лінгвістичний університет; Київський міжнародний університет; Європейський університет; Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”; Інститут реклами; Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова; Інститут туризму.
Перевіряли ми наступним чином. Дивилися, чому заклади запрошують навчитися студентів у довіднику “Усі ВНЗ. 2009-2010”. Та відвідували їхні сайти. А потім шукали ці спеціальності у даних про ліцензії, що є у кожного закладу. Їх розкрило Міносвіти в інтернеті на сторінці www.mon.gov.ua (розділ Ліцензування та акредитація). Правда, треба враховувати один недолік. Тепер вже Міносвіти. Через нього ми спочатку зробили страшні припущення.
“Могилянка запрошує на маркетинг, а ліцензії не має!?”. “Київський міжнародний без ліцензії на “фінанси і кредит”, “облік і аудит”, “маркетинг” та “театральне мистецтво”, а рекламує це на своєму сайті?”. “Українсько-американський гуманітарний інститут “Вісконсінський міжнародний” не має ліцензій на “менеджмент”?” Відомі університети відверто ошукують абітурієнтів? Ми не вірили своїм очам.
І правильно робили. Бо коли стали перевіряти наші знахідки в ДАКу, з’ясувалося, що дані на порталі Міносвіти — застарілі. Отримала ліцензії і Могилянка, і більшість інших ВНЗ.
Але не всі. Два університети з рейтингу найкращих і один — з нашого переліку тих, хто на слуху — запрошували студентів, не маючи на це ліцензії.
З тих, хто на слуху — це Європейський університет. На його сайті ми знайшли пропозицію вивчати “богослов’я (теологію)”. ДАК повідомила нам, що таку ліцензію цьому університету вона не давала. “Це ж гріх. Це ж дорога у пекло”, — розвів руками один з експертів, якому ми розповіли про знахідку.
“Свідомо” звернулося до університету за поясненнями. Ось яку відповідь ми отримали: “Університет подав необхідні матеріали щодо ліцензування напряму “Філософія” до управління ліцензування та акредитації МОН України 19.02.2008. Розгляд справи до цього часу ще не розпочато з неясних причин”.
Важлива інформація. 10 червня Міносвіти оголосило, що призупиняє надання ліцензій на нові спеціальності на час вступної кампанії.
Після нашого запиту “богослов’я” зникло з сайту Європейського університету.
Наступна знахідка — у Київському національному університеті культури і мистецтв. ДАК повідомила нам, що ліцензія цього університету на спеціальність “видавнича справа та редагування” завершується 1 липня. Рішення чи надавати нову ліцензію буде 2 липня. І лише тоді університет матиме 100-відсоткове право стверджувати, що буде вчити студентів цієї професії.
Олександр Скнарь, проректор університету з навчально-виховної роботи, прокоментував ситуацію так: “Ліцензія на “видавничу справу та редагування” у нас є і ще діє. Значить ми маємо право набирати студентів на цю спеціальність”.
І останнє відкриття — у Національному педагогічному університеті імені Драгоманова. Славетний столичний педуніверситет запрошує вчитися рекламі та зв’язкам з громадськістю, не маючи, як нам підтвердили у ДАК, ліцензії на це. “Чому?”, — запитали ми у Григорія Бойка, начальника навчально-методичного управління університету.
Ось його відповідь: “Документи ми подали ще вісім місяців тому. Процес рухається дуже повільно. Якщо нам відмовлять у ліцензії, то ми обов’язково знімемо цю спеціальність до 29 червня. Це дуже серйозна ситуація, яка потребує вирішення”.

Що означає навчання без ліцензії?
Справа не у праві видавати дипломи. Український католицький університет, наприклад, теж їх не видає, але про освіту в ньому добре відгукується багато випускників. Проблема в іншому. Рішення ДАКу відкликати ліцензію як правило є відповіддю на шалені профанації високих слів “вища освіта”.
Ось як основні мотиви покарань описує виконавчий керівник комісії Руслан Ковальчук:
“Немає достатньо підручників. Немає комп’ютерів. Приміщення — два-три метри на студента замість потрібних 14. І всі вчать усьому. Аграрні, медичні заклади вчать правознавству, економічному менеджменту. А звідки набрати стільки викладачів? Викладачі — це найбільше порушення. Наприклад, він кандидат біологічних наук, а викладає юриспруденцію”.
Джерело розповіло “Свідомо”, як навесні цього року в руки перевіряючого випадково потрапили дві однакових трудових книжки професора з права. З них виходило, що правник одночасно повністю віддавав себе двом університетам в різних частинах країн. Після скандалу один університет погодився його звільнити.
Інша показова історія цієї весни — прохання одного провінційного університету надати йому право навчити 100 студентів економічній кібернетиці. Ви можете уявити, яких студентів і викладачів вимагає ця наука. Її альма-матер в Україні — столичний КПІ дозволяє собі навчати цієї професії лише 50 таких студентів. А колишній інститут готовий був взяти 100.
В ДАКу ходить легенда про слова ректора Київського національного університету культури і мистецтв Михайла Поплавського. Наче він виголосив під час одного з останніх візитів: “А що я ще не відкрив? Мабуть, косметологічну гінекологію”.

Як це виправити?
Вакарчук налаштований й далі закривати ВНЗ та підвищувати вимоги до тих, хто залишиться. У новому законі про вищу освіту, який зараз лобіює МОН, пропонується встановити, наприклад, мінімальну чисельність студентів. 2 тисячі — для академії, 3-6 тисяч — для університету, 500-1000 студентів — для коледжу.
Інший потужний механізм — прив’язати державне фінансування до якості навчання. Наприклад, чим більший конкурс в університеті, тим більше уряд має замовляти там студентів. Тоді у ВНЗ з’являться фінансові мотиви давати якісну освіту. Така система державного фінансування — “гроші ходять за студентом (школярем, пацієнтом)” однаково потрібна і для шкіл, і для лікарень. Але і в освіті, і в медицині вона лише обговорюється вузьким колом експертів. Бо в неї могутні вороги — частина чиновників та адміністрації ВНЗ, яка звикла дерибанити держзамовлення. Ви можете прочитати в інтерв’ю Вакарчука, як він відреагував на запитання про це.
Ще ідея — віддати усе в руки вільного ринку. Кращі університети зароблятимуть більше грошей, бо їм платитимуть гроші більше студентів за контрактом. Але це може бути дуже довгий процес. І ми самі його гальмуємо, коли піклуємося про диплом, а не знання. Радянська потреба “мати корочку” ніяк не помре. Хоча роботодавці, насамперед, з бізнесу все більше орієнтуються на здібності та знання пошукачів роботи. Але багато батьків все одно у будь-який спосіб прагне впихнути дитину до будь-якого ВНЗ. Стимулюючи їх продавати дипломи, а не знання.
Цього року Міносвіти, чий керівник є прихильником університетської автономії, надало закладам право самостійно підвищувати мінімальний прохідний бал. Зараз він встановлюється за результатами зовнішнього тестування. Багато педагогів визнають його об’єктивнішим, ніж раніше було на екзаменах. Відповідно, піднявши мінімальний бал (зараз він складає 124), університети могли б убезпечитися від неуків з грошима, яких один з чиновників МОН у приватній розмові назвав “венеричною хворобою вищої школи”. Як ви думаєте, скільки з восьмиста ВНЗ скористалися цим правом? Шість. Буде доброю справою завершити цей матеріал назвами тих, хто піклується про здібності своїх абітурієнтів:
Національний університет “Києво-Могилянська Академія” встановив мінімальний прохідний бал на рівні 180 балів на спеціальності “правознавство” та 150-160 балів на інші спеціальності.
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка — від 140 до 160 (соціально-гуманітарні науки).
Київський політехнічний інститут — 150.
Національний аграрний університет — 140-150 балів.
Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана — 140.
Вінницький національний технічний університет — 130-140.
Щасливе Рівне