Двадцять два гектари під сміттям за три кілометри від обласного центру — гарне місце підзаробітку. Сюди от уже 18 років, мов на роботу, приходить 73-річна пенсіонерка. Каже: 983 гривні пенсії бракує. А за тиждень у непотребі можна назбирати паперу, пластику, металу й скла на 250 гривень. Уже цієї осені підзаробіток зменшиться. Половину рівненського сміття возитимуть на сміттєпереробне підприємство. Воно з'явиться за деревами. Почати спорудження планують за тиждень-два.

Сміттєпереробне підприємство постане за кошт німців. 16 мільйонів євро товариство, яке спеціалізується на виробництві цементу та бетону, вкладе у модернізацію печей на підприємстві "Волинь-Цемент", будівництво та оснащення, власне, сміттєпереробного заводу й сміттєві баки та сміттєвози, — пояснює координатор проекту.

Начальник комунального підприємства, яке не має стосунку до виробництва цементу, але вивозить сміття з іншої половини міста, мудрує на тим, де висипати непотріб. За два роки його договір закінчиться.



У санстанції кажуть: екологічної загрози від сміттєзвалища немає, регулярно на дослідження беруть проби ґрунту й води.

Ті, хто живуть за 300 метрів від смітника, теж на якість питної води не нарікають.

А щоб не було шкоди ще й від газу метану, який утворюється у смітті, рівненські науковці ще чотири роки тому пропонували накрити звалище природним абсорбентом — туфами.

Туфів на Рівненщині вистачає, каже професор. Затрати із туфом порівнює із затратами на землю та глину, якими пересипають непотріб на звалищі.