Майже два десятиліття служби, бойові завдання, удари КАБами, робота з безпілотниками та допомога побратимам на передовій. Командир підрозділу безпілотних систем стрілецького батальйону поліції Рівненщини на псевдо Сем нині захищає Україну на фронті.
За сумлінну службу та виконання бойових завдань поліцейський неодноразово отримував нагороди, серед яких відзнаки «Срібний хрест» та «За оборону України». Про це повідомляють у поліції Рівненської області.
Від служби у військах — до поліції
Сем закінчив Київський національний університет внутрішніх справ у 2007 році. Після навчання розпочав службу у 2-й Галицькій окремій бригаді Внутрішніх військ МВС України. Спочатку був командиром взводу.
У 2012 році продовжив службу вже на Рівненщині. Працював дільничним офіцером поліції, а згодом — оперуповноваженим кримінальної поліції.
Коли у 2024 році на Рівненщині почали формувати батальйон поліції особливого призначення (стрілецький), Сем добровільно долучився до його складу.
«Як колишній військовий, я чітко розумів, що маю бути там, де зараз найбільше потрібен», — розповідає поліцейський.
Спочатку він служив інспектором взводу, потім став старшим інспектором відділення безпілотних літальних апаратів, радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби. А з лютого 2026 року обіймає посаду командира взводу роти безпілотних систем.
Перші дрони — ще у 2022 році
Керувати безпілотниками Сем почав навчатися ще у 2022 році. Відтоді постійно вдосконалював навички, проходив навчання та переймав досвід у військових, які вже працювали на передовій.
Вперше безпосередньо на фронт він вирушив у червні 2025 року. Його підрозділ працював на Торецькому напрямку.
За словами командира, у роботі з безпілотними системами найважливішими є професійна підготовка, постійне навчання та готовність переймати досвід тих, хто вже пройшов бойовий шлях.
На передовій екіпаж виконує різноманітні завдання. Безпілотники використовують для розвідки та ураження противника, стримування його наступальних дій і підтримки української піхоти.
Окрім бойової роботи, дрони допомагають доставляти на передові позиції воду, продукти, паливо та мастильні матеріали.
За час служби екіпаж неодноразово знищував ворожі бліндажі, особовий склад противника та склад боєприпасів.
Як звичайний пес допоміг виявити окупантів
Серед бойових епізодів, які запам’яталися Семові, — випадок під час аеророзвідки.
Оператори втратили ціль і вже не могли визначити, де перебувають російські військові. Та несподівано ситуацію змінив звичайний бродячий пес.
Тварина підійшла до окупантів і почала махати хвостом. Це дозволило українським військовим знову помітити противника та відпрацювати по цілі.
Та за роки війни були й значно небезпечніші моменти.
«Здавалося, що перед очима промайнуло все життя»
Найтяжчим днем Сем називає той, коли російські війська завдали удару авіабомбою по позиції українських військових.
Разом із побратимами Псіхом і Вазоном він опинився під завалами у бліндажі.
«Тоді здалося, що перед очима промайнуло все життя», — пригадує поліцейський.
Чоловіки власноруч пробивали собі шлях назовні з-під завалів. Вибиратися довелося босоніж. На щастя, всі троє вижили, хоча отримали контузії.
Попри постійну небезпеку, на війні знаходиться місце і для людяності. Одного разу до позиції українських військових прибилося маленьке кошеня. Після того, як укриття було знищене, побратим Семa Вазон забрав тварину із собою на Рівненщину. Кошеня залишилося жити там.
Під час перебування у Краматорську поліцейські також допомагали місцевим жителям, які не хотіли евакуюватися. Зокрема, привозили людям старшого віку продукти та необхідні речі.
«Краще втратити дрон, ніж життя»
За словами Сема, безпілотні системи кардинально змінили сучасну війну. Тепер багато завдань, які раніше вимагали безпосередньої присутності військового, можна виконувати дистанційно.
«Краще втратити дрон, ніж життя розвідника, піхотинця чи штурмовика. Сьогодні багато завдань можна виконати саме за допомогою безпілотних систем», — наголошує він.
Водночас командир визнає: війна залишається надзвичайно складним випробуванням не лише фізично, а й психологічно.
Особливу роль для нього відіграють люди, з якими він разом проходить бойові завдання.
«З Псіхом і Вазоном ми пережили артилерійські обстріли, удари КАБами, ділили останню банку енергетика по ковтку. Саме на війні я знайшов справжніх друзів», — розповідає Сем.
Заради рідних і майбутнього дітей
Найбільше мотивує поліцейського бажання захистити своїх рідних, українців та власну державу. Серед головних причин залишатися на передовій він називає також вірність присязі.
Сем мріє про те, щоб Україна була вільною, а наступні покоління більше ніколи не знали, що таке війна.
«Хочу, щоб наша держава нарешті звільнилася від російського вторгнення, а діти більше ніколи не бачили війни», — говорить він.
Після перемоги командир насамперед хоче відпочити — не лише фізично, а й психологічно. Водночас роки війни вже сформували для нього простий, але важливий висновок:
«Життя — це найцінніше, що має людина».
Також раніше ми розповідали історію воїна Олексія «Мунфіш» Меся, який який допомагав Україні отримати F-16 і загинув, захищаючи небо.
