З цього приводу ми влаштували такі собі віртуальні інтернет-прес-клуб-вечорниці.
Під час розмови Катя розповіла, чому “зав’язала” з депутатами, письменниками та музикантами, а також про те, як її надихають вороги. Цікавою вийшла й історія про побачення з письменником Максимом Кідруком. Не обійшли увагою й політику.
Оскільки в мене під рукою не виявилось диктофона – ми спілкувалися через мережу Інтернет. Тому замість посмішок – :-), а замість сміху – )))))))).
– Що це за конкурс і чого ти на нього подалася?
– Це міжнародний фестиваль телевізійних і радіопрограм для національних меншин “Мій рідний край”. Започаткували його на Закарпатті. Подалася тому, що на початку року визначили саме мою кандидатуру як учасника цього фестивалю.
– Хто визначив?
– Це ми визначили з керівництвом. Втім, мене вчасно не повідомили, що тематика конкурсу – національні меншини. Я й подумати не могла, що фестиваль під назвою “Мій рідний край” може бути присвячений нацменшинам, а не Україні. Тому, знаючи, що цей захід відбуватиметься у вересні, я ще в липні, перебуваючи у відпустці, збирала матеріали про Біле озеро. Вже домовилася про всі інтерв’ю, написала сценарій, а тут виявляється, що фестиваль про нацменшини. Я була в шоці. Два дні – в депресії. А далі, оскільки час підганяв, не могла дозволити собі такої розкоші. Спочатку поїхала в Дубно, де проживає чеська громада. Втім, конкурсна програма ніяк не клеїлася. Не було в ній родзинки. Тоді, йдучи з роботи, я з горя зайшла в бар “Рівень” (на Драгоманова), взяла келишок пива й сіла, похнюпившись. І тут мені в голову прийшла геніальна думка: “Так це ж пиво варить справжній чех! У першому коліні! Який до того ж одружений з рівнянкою та ще й з донькою директора Рівненського пивзаводу”. От я в останній момент і змінила тему.
На створення програми мені залишалося три дні. У п’ятницю я брала у Пшемисла Брожа інтерв’ю, а в суботу і неділю писала програму й підбирала спецефекти та музичне оформлення.
– Чекай, а хіба не звукорежисер звуком та музичним оформленням має займатися?
– Має. Але всі звукорежисери були у відпустці. Тому звукорежисером теж була я. А звукооператором Вова Струс.
– Виходить, що пиво надихнуло тебе? А як же тверезий спосіб життя і все таке?
– Все добре, що в міру. Про це частково йдеться й у моїй програмі. Вся біда, на думку Пшемисла, що українці п’ють пиво з горілкою, на відміну від чехів. На моє запитання, чи відрізняється культура вживання пива українцями, Пшемисл сказав: “Дуже. Якщо в українців це взагалі можна назвати культурою!”.
– Тоді й наркотики в міру добре?
– Ні, але пиво по сучасних мірках, це просто “ситро”. Все добре, що природно. І не загрожує здоров’ю, ані моральному, ані фізичному.
– Ок, давай далі – що тебе ще надихає, крім пива?
– Пиво мене не надихає. Воно мене надихнуло в цьому конкретному випадку, бо я прийшла туди з розпачу і горя. Ще надихають вороги. )))
Продовження інтерв’ю на сайті 4vlada.com
