Дві громадські організації Рівненщини — Центр підтримки громадських ініціатив “Чайка” (м. Рівне) і Фонд “Правничі ініціативи” (м. Острог) — започаткували проект, якому сприяє Фонд підтримки демократії посольства США в Україні, з метою підвищити роль Жінки в суспільно-політичному житті України. Презентація проекту відбулася в Рівненському прес-клубі реформ 7 березня.
Підґрунтя цього проекту я означила так: представництво жінок в органах державної влади стало одним із індикаторів демократичного суспільства. На превеликий жаль, у нас жінка-політик — це явище, яке сприймають як унікальне, а не як звичайне.
Несправедливо залишати жінок “недопредставленими” у законодавчому органі влади, оскільки вони становлять значну, а точніше, більшу частину населення України. Жінки й чоловіки мають відмінне бачення і розуміння соціальних, економічних і політичних проблем, а тому представлення 62 відсотків виборців-жінок п’ятьма відсотками народних депутатів-жінок у Верховній Раді є порушенням забезпечення представницьких інтересів. Рівні можливості чоловіків і жінок задекларовані багатьма підзаконними актами нашої держави.
Результат демократизації — близько п’яти відсотків жінок у Верховній Раді (24 місце у Європі). Відверто тішать 25 відсотків жінок-голів сільських рад. У селі, що планомірно вимирає чи спивається, проблеми громади довірливо передають у руки жінок.
Тому мету нашого проекту “Жінка і влада” ми визначили як активізацію достойних жінок, які представлятимуть інтереси суспільства у вищих ешелонах влади. Основні завдання проекту —підвищення рівня правової освіченості жінок регіону, зокрема, жительок містечок і сіл Рівненщини, розвиток лідерських якостей у молодого жіночого активу, підвищення рівня гендерної культури лідерів осередків політичних партій та рухів.
Відразу ж зупинюсь на понятті “гендер”. Згодна, що слово незнайоме і незвичне. Але, повірте, абсолютно безневинне. Поняття гендеру означає соціальну стать. Тобто, попри біологічну й фізіологічну відмінність чоловіків і жінок, гендерна рівновага у суспільстві означає рівноцінну участь обох статей у політичному, економічному та соціальному житті країни.
Згадана у статті “школа феміністок” тут абсолютно ні при чому. І на питання, як ставлюсь до феміністок, я би традиційно відповіла: я до них зовсім не відношуся. Зауважу, що мова про фемінізм у ході прес-конференції навіть не виникала. Я лише акцентувала увагу на тому, що покликанням кожної жінки було й буде бути коханою дружиною і щасливою матір’ю, а якщо вона готова пожертвувати частину свого вільного часу, сил, здоров’я, дозвілля заради громадської чи політичної кар’єри, чи варто вказувати їй на місце біля кухонної плити?
Стосовно дискримінації. Моя колега з “Правничих ініціатив” зауважила, що проблема безробіття має глобальне значення для України. Стосується вона і жінок, і чоловіків. Проблема в тому, що рівень безробіття серед жінок набагато вищий, ніж серед чоловіків, а пропозиції на ринку праці для чоловіків переважають. Жінки обурені засиллям оголошень: ”…потрібна молода приваблива жінка з вищою економічною (чи іншою) освітою не старше 25 чи 30 років і т.д.” У той же час оголошень типу: ”…робота чоловікам до 35 років з вищою освітою, досвідом роботи не менше 5 років, колом ділових контактів. Наявність автомобіля обов’язкова…” також вистачає. Невже чоловіків, у яких достатньо професійних якостей, але, на жаль, позавчора виповнилось 36, та й власного автомобіля немає, не обурюють подібні оголошення?
Чинне трудове законодавство передбачає відповідальність роботодавців за відмову у працевлаштуванні через статеві, вікові, сімейні та інші чинники, окрім виключно професійних. Чи готові ми відстояти свої права у цих випадках?
Хотіла б наголосити ще й на проблемі запобігання торгівлі людьми на Рівненщині. За словами представників відділу з боротьби із злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Рівненського облуправління внутрішніх справ, у місті триває закрите судове засідання над злочинним угрупованням, в якому свідками перебувають 38 осіб, що визнані потерпілими від торгівлі людьми. В основному — це молоді жінки, яких завербували й перепродали за кордон з метою сексуальної експлуатації. Останнім часом у Рівному було попереджено й розкрито багато інших справ, пов’язаних з торгівлею людьми: трудова експлуатація чоловіків (у ближньому Підмосков’ї вони все літо працювали на “хазяїна” за миску супу і одну цигарку в день, а винагородою за тяжку роботу стали лише квитки на батьківщину), незаконне всиновлення дітей, викрадення і вивезення дітей за кордон з метою шантажу, комерційне використання дітей — примушування до жебракування, втягування неповнолітніх у проституцію і порноіндустрію тощо. Тобто майже весь перелік злочинів за статтею 149 Кримінального кодексу України ( “Торгівля людьми”) у Рівному процвітає.
Звісно, що подібні злочини не набувають широкого розголошення, оскільки судові засідання проходять закритими. Потерпілі та свідки не воліють виносити деталі злочинів на загал, бо не зацікавлені у розголосі своїх страждань, і не сподіваються, що програма захисту свідків зможе забезпечити їх недоторканність. А на лице — брутальне порушення прав людини.
