Нам мало-помалу наливали…
Ідея використати підставних осіб, щоб окреслити реальну картину продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів неповнолітнім, визрівала давно. “Точки” обирали спонтанно.
Окраїна міста. Гастроном.
— Тітонько, дайте пляшку світлого пива “N” (не будемо рекламувати одну марку, щоб інші не ображалися).
Без будь-яких додаткових запитань, докорів сумління й перевірки документів продавець подала пляшку пива.
— Відкривачка там, — кинула услід Сашкові.
Робимо скидку на те, що пиво не завжди вважається алкогольним напоєм.
Ринок. Кіоск-кафешка.
— 50 грамів горілки і два бутерброди.
За кілька хвилин замовлення виконане. На запитання підставного, чому ж бармен не запитав про вік Сашка, той здивовано подивився: “Ну так замовляли ж!”…
Справедливості заради варто сказати, що в одному з центральних кафе хлопцю випити не вдалося б: його одразу запитали про вік і попросили показати паспорт.
Покупка цигарок проводилася на одному з вокзалів. Проблем ніде не виникало. Певно, кіоскерам було погано видно з-за вітрини, хто стоїть з іншого боку. Про бабусь-продавців говорити й поготів: деякі з них лише бурчали, що курять вже не лише хлопці, а й “дівки пхаються туди ж”. І ніхто навіть не згадував, що вік Наталі може призвести до неприємностей. А тим часом, коли Наталя спробувала “стрельнути” цигарку в центрі Рівного, із 24 чоловіків не пригостив жоден. Хтось виявився жадібним, хтось — бідним, а хтось просто кинув “Підрости!”…
І бабки в боротьбі за “бабки”
Згідно з даними нещодавно проведеного серед одинадцятикласників соціологічного опитування Українським інформаційним центром із проблем алкоголю та наркотиків у школах обласних центрів України на запитання “Чи вживаєте ви алкогольні напої та чи палите?” 26% учнів відповіли позитивно. А 60 % зупинилися на ємкому слові “Іноді”. З усіх опитаних — 84% хлопців і 69% дівчат тільки пробували палити. За цими даними України випереджує чимало країн, в тому числі й Росію і навіть багатомільйонний Китай.
Цілком імовірно, причин виникнення таких цифр чимало. Але однією з найважливіших є доступність цієї продукції. Кількість торговельних точок із продажу тютюну лише в центральному районі Рівного — шість (у Києві на кожен квадратний кілометр — 92). І практично в кожному з них — продавець, котрий не бажає втрачати гроші та клієнтуру (як висловилася одна з них: “Не продамо ми — продадуть конкуренти!”). Так і “доводиться” декотрим порушувати закони і “частувати” діток забороненим плодом.
Судячи з усього, конкурентами кіоскерів до цих пір є бабусі, котрі, звісна річ, обліку не підлягають, але не менш успішно труять внучків. Більше того, розуміючи бідовий матеріальний стан молоді, йдуть на поступки, продаючи цигарки поштучно, а горілку домашнього виробництва — набагато дешевше.
— Наявність бабусь — своєрідна змова мафії, вони створюють конкуренцію офіційним пунктам продажу, — вважає директор проектів Українського інформаційного центру з проблем алкоголю та наркотиків “ADIC-Ukraine” Тетяна Андрєєва. — І якщо продаж цього товару в офіційних закладах підліткам хоч якось можна обмежити, то бабусь ти не проконтролюєш ніяк!
Від зубів і глибше…
Вчитель біології, попередньо узгодивши з батьками, повів учнів дев’ятого класу в морг. Під час розтину тіла для ілюстрації наслідків шкідливих звичок патологоанатом продемонстрував легені запеклого курця і печінку алкоголіка. Коментарі, лекції та заморалізовані повчання виявилися непотрібними — більшість після цього вирішили кинути палити…
Ця історія сталася в Київському районі. На Рівненщині не відомі факти сміливості вчителів і батьків. А шкода…
“Моральні проповіді” вчителів не дають бажаного ефекту. Більше того, таким чином персона вчителя стає головним ворогом дітей, а бажання спробувати заборонений плід зростає. Опитавши підлітків на вулицях міста на тему “Чи допомагають кинути шкідливу звичку шкільні лекції?”, на жаль, не почули жодної ствердної відповіді. “А ми змились із такої лекції в комп’ютерний клуб”, — розсміявся один із хлопців.
До речі, цікавий той факт, що проведення виховної роботи не входить в обов’язки шкільних лікарів — тих, хто в першу чергу повинен був би попередити учнів про всі “принадності”, які переслідують організм курців і алкоголіків. Лікарі-стоматологи кажуть про порушення в’язкості слини, “наліт курця” жовтого чи сірого кольору на зубах, каміння та мікроби, що викликають карієс. Та підемо глибше. Лікарі стверджують: у дитини-курця знижується імунітет, з’являється характерний кашель. Куріння провокує всі види раку (в тому числі й легень) та емфізему (захворювання легень, під час якого легенева тканина злипається, втрачаючи еластичність, що заважає диханню). А ще — порушення в роботі серцевого м’яза; нащадки жінок-курців страждають від рахіту. Кривоногі, з елементами розумової відсталості — такими можуть бути сини та доньки легковажних батьків.
— На жаль, дітей приводять лише тоді, коли вже існує серйозне захворювання, — повідомила лікар-педіатр Української спеціалізованої дитячої лікарні Охматдит МОЗ України Ольга Тарасова. — 11-14-річних дітей привозить “швидка” з глибокою інтоксикацією. Що ж на них чекає? Реанімація, медикаментозна блокада та тривале лікування. Однак рецидиви повторюються і деяких привозять до нас не один раз у рік…
Організації-невидимки
на замовлення?
Громадських організацій, котрі переймаються проблемою вільного доступу до алкоголю та тютюну і, як наслідок, залежності, не так уже й багато. Напевне, тому не дуже помітні результати їхньої діяльності. Однак такі організації, як Центр психологічної допомоги КВІТ (м. Київ), проводять групові заняття для бажаючих кинути палити (до уваги не беруться так звані лікарі-цілителі, які здебільшого виявляються просто аферистами). Діють у нас і релігійні організації, котрі займаються за принципом Товариства анонімних алкоголіків. Тільки існує проблема: наскільки легко підліткам знайти їх?
Керівник проекту Всеукраїнської благодійної організації “Громадська рада з соціальних проблем розвитку підростаючого покоління” Тетяна Галябарник пояснює, що вся проблема — у фінансуванні.
— У нас усе залежить від спонсорів і виграних грантів, — аргументує пані Тетяна. — Якщо у 2000 році ми виграли достатню суму і могли вкласти в агітаційну продукцію, то нині наш фінансовий стан не на такому високому рівні. І все ж ми відновлюємо соціальну кампанію, котра спрямована не на покупця, а на продавця — приміром, наклейки на вітрині “Я не продаю цигарки та алкоголь неповнолітнім!”. Уже підписаний контракт з Держстандартом про те, що він контролюватиме хід нашої кампанії.
А поки пані Галябарник нагадала про інші наклейки, які тривалий час висіли на кіосках і в місцях продажу тютюну — цигарка зі знаком “18” на фільтрі. Та оскільки ідея взята з дорожніх знаків, варто згадати: такий обмежувач показує максимальну швидкість. Отже, тут — максимальний вік покупця!
— Такі плакати вигадуються тютюновою індустрією, — впевнена Тетяна Галябарник. — Саме зображення цигарки викликає бажання запалити, а не кинути цю згубну звичку! Виходом із проблеми продажу алкоголю і тютюну неповнолітнім — підвищення податку на тютюнові вироби та алкоголь. Це призведе до підвищення цін та зниженню платоспроможності підлітків.
Щодо останнього, з пані Тетяною можна посперечатися, але думка є думка, і ми її подаємо. Залишається лише сподіватися, що рекламні ролики на кшталт “Я досягну успіху без куріння!” матимуть свої результати. Причому, позитивні.
