У Бабинській громаді на Рівненщині відроджують унікальну традицію, яка десятиліттями зберігалася у родинних скринях та пам’яті поколінь. Йдеться про автентичну хустку «на чотири кути» Південного Погориння — особливий елемент жіночого строю, що поєднує в собі народну символіку, майстерність вишивки та культурну спадщину краю.
Сьогодні ця хустка перестає бути лише музейним експонатом і знову повертається у сучасне життя — завдяки майстриням творчої майстерні «Зі спрату», які відтворюють старовинні зразки, досліджують орнаменти та повертають до життя давні техніки вишивки.
Хустка, яка зберегла дух Погориння
На території Погориння збереглися архаїчні зразки жіночих хусток середини ХІХ століття. Вони мають прямокутну форму та виготовлені з білого полотна. Особливістю виробу є поєднання кількох технік вишивки — гладі, хрестика, подекуди ретязя та стеблового шва.
Орнаменти на кожному з чотирьох кутів різняться, але водночас утворюють гармонійну композицію. Найчастіше у кольоровій гамі поєднуються чорний та червоний кольори, рідше — червоний із голубим. Саме спосіб зав’язування робив цю хустку особливою: при складанні відкривалися два однакові орнаментовані роги, що створювали завершений образ.
Фактично це була «чотири хустки в одній» — залежно від того, як її зав’язували, жінка могла щоразу створювати новий вигляд.
Від старої скрині — до творчої майстерні
Ідея відродження традиційної хустки почалася з простого, але важливого запитання: чи вдасться сучасним майстриням відтворити настільки тонкий дрібний хрестик, як у старовинних зразках?
Саме так і народилася майстерня «Зі спрату». Тут уважно вивчають автентичні орнаменти, досліджують техніки вишивки, підбирають кольори та відновлюють композиції, максимально наближені до оригіналів.
Сьогодні у майстерні вже створюють нові відтворені зразки. Наразі у роботі перебувають ще чотири хустки, дві вже повернулися у повсякденний побут, а ще дві знайшли своїх власниць за межами громади.
Родинна пам’ять, яка оживає
Особливе значення для дослідників мають живі спогади мешканців громади. Під час експедиції у селі Подоляни учасники проєкту дослідили автентичну хустку та записали розповіді про родинні традиції.
Інформанткою стала пані Марія, 1935 року народження, яка передала для користування народного аматорського ансамблю української пісні «КУЛЬтБАБИ» свою родинну хустку, успадковану від свекрухи.
Саме такі історії допомагають повернути традиціям справжнє людське обличчя та зберегти не лише речі, а й пам’ять про людей, які їх носили.
Неоціненний скарб громади
Сьогодні у Центрі культури і дозвілля Бабинської сільської ради зберігається 12 автентичних хусток Південного Погориння. Ще кілька експонатів перебувають у фондах Рівненського обласного краєзнавчого музею та у приватних родинних колекціях мешканців громади.
Загалом у «скарбничці» Бабинської громади налічується 19 автентичних хусток — кожна з яких є частиною великої історії краю.
Традиція, що повертається у сучасність
Сьогодні хустка «на чотири кути» повертається не як елемент минулого, а як свідомий вибір сучасних жінок. Вона надихає майстринь, митців, поетів та всіх, хто прагне зберегти українську культурну спадщину.
У Бабинській громаді переконані: відродження традицій — це не лише про пам’ять. Це про ідентичність, про зв’язок поколінь та про силу культури, яка навіть через століття здатна об’єднувати людей.
Хустка Погориння сьогодні знову оживає на жіночих плечах — як символ гідності, краси та відроджених традицій Рівненщини.
Руслана ГРИЦАЮК, директор КЗ «Центр культури і дозвілля» Бабинської сільської ради
