Повномасштабна війна змінила не лише долі українців, а й міста, в яких вони живуть. За останні роки у Рівному сформувався цілий простір пам’яті про військових, які загинули, захищаючи Україну. Він складається не з одного меморіалу чи пам’ятника. Це місця поховань, меморіальні дошки, щоденні ритуали вшанування, хвилини мовчання та навіть маршрути, якими містяни проходять щодня.
Пам’ять про полеглих захисників дедалі більше стає частиною міського середовища. Вона присутня не лише у дні державних свят чи роковин, а й у звичайних буднях Рівного.
Прощання, які об’єднують місто
Однією з найболючіших, але водночас найважливіших традицій воєнного часу стали церемонії прощання із загиблими військовими на майдані Незалежності.
Саме сюди привозять труни із тілами захисників, які повернулися додому на щиті. Тут збираються рідні, побратими, представники влади, духовенство та сотні небайдужих рівнян. Багато людей дізнаються про час прощання з офіційних повідомлень міської ради та спеціально приходять, аби провести Героя в останню путь.
Для багатьох містян такі церемонії стали особистою історією. Навіть якщо вони не знали військового особисто, вони приходять віддати шану людині, яка загинула за країну. Під час прощань центральна площа Рівного перетворюється на місце спільного болю та вдячності.
З початку повномасштабного вторгнення через майдан Незалежності пройшли сотні траурних процесій. Кожна з них нагадує про те, що війна триває і що за право жити у вільній країні продовжують платити найвищу ціну.
Дев’ята ранку: коли завмирає центр міста
Ще одним символом пам’яті стала загальнонаціональна хвилина мовчання, яка щодня відбувається о 9:00.
У центрі Рівного вона давно перестала бути формальністю. Щоранку на Майдан Незалежності виходять військовослужбовці, представники силових структур, працівники установ, комунальних підприємств та небайдужі мешканці міста.
На кілька хвилин змінюється звичний ритм ранкового Рівного. Люди зупиняються посеред вулиць, виходять із громадського транспорту, припиняють розмови та схиляють голови. Водії маршруток відкривають двері, щоб пасажири могли долучитися до вшанування пам’яті. Зупиняються перехожі, працівники магазинів, офісів та закладів харчування.
Ці кілька хвилин стали для багатьох містян нагадуванням про тих, хто вже не повернеться додому. Щоденна хвилина мовчання поступово перетворилася на одну з найважливіших громадянських традицій воєнного часу.
Алея Героїв — головне місце військових поховань
Особливе місце у системі меморіалізації займає Алея Героїв на кладовищі «Нове».
Саме тут похована більшість військовослужбовців із Рівненської громади, які загинули у російсько-українській війні. За останні роки територія алеї суттєво змінилася. Тут облаштовано впорядковані ряди поховань, доріжки та єдині за стилем надгробки.
Благоустрій Алеї Героїв та облаштування військових поховань у Рівному здійснюють у межах міської Програми соціального захисту Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей. За її кошти встановлюють надгробки на місцях поховань полеглих військовослужбовців, а родинам захисників, які поховані на інших кладовищах громади, надають компенсацію на виготовлення та встановлення пам’ятників.
Алея Героїв стала місцем проведення пам’ятних заходів, державних церемоній та покладання квітів у річниці важливих подій російсько-української війни.
Пам’ять у центрі міста
Окремим елементом меморіалізації стали стенди з фотографіями загиблих захисників, встановлені на майдані Незалежності.
З кожним роком експозиція поповнюється новими світлинами. Для багатьох родин це можливість зробити так, щоб про їхніх рідних пам’ятала вся громада.
Портрети Героїв бачать тисячі людей щодня. Вони стали частиною міського пейзажу та водночас нагадуванням про те, що за мирне життя рівнян хтось заплатив власним життям.
Стенди з фотографіями загиблих військовослужбовців також є частиною міської політики зі збереження пам’яті про захисників. Вони реалізуються у межах програми «Рівне — місто Героїв», яка покликана впорядкувати та систематизувати різні форми вшанування полеглих.
Разом із тим у місті тривають дискусії про створення постійного меморіального комплексу, який би об’єднав різні форми вшанування пам’яті та став центральним місцем для проведення пам’ятних заходів.
Меморіальні дошки: історія кожного Героя
Ще один важливий напрям меморіалізації — встановлення меморіальних дошок.
Найчастіше їх розміщують на фасадах шкіл, ліцеїв, університетів або установ, де навчався чи працював загиблий захисник. Для багатьох освітніх закладів такі дошки стали частиною виховної роботи та нагадуванням учням про людей, які колись сиділи за цими ж партами.
У Рівному цей процес регулює міська програма «Рівне — місто Героїв» на 2024–2026 роки. Вона визначає порядок встановлення меморіальних дошок, інформаційних стендів, пам’ятних знаків та інших об’єктів, пов’язаних із вшануванням загиблих захисників. Програма також передбачає створення електронного архіву пам’яті та використання QR-кодів, за допомогою яких можна ознайомитися з історією життя кожного Героя.
Щоб ініціювати процес, необхідно подати звернення до міської ради через ЦНАП. Після цього документи розглядає спеціальна комісія з питань увічнення пам’яті, яка оцінює внесок особи та погоджує місце розташування меморіального знака.
Окрім самої дошки, програма передбачає створення електронних сторінок пам’яті та використання QR-кодів, через які можна дізнатися більше про життєвий шлях захисника.
Світло пам’яті
«Світло пам’яті» — традиційна щомісячна акція в Рівному, присвячена вшануванню українських захисників, які загинули у боротьбі за свободу та незалежність України.
Захід відбувається щопершої п’ятниці місяця на майдані Незалежності, поруч із портретами полеглих Героїв. Початок зазвичай о 19:00 або 20:00 — час може змінюватися залежно від пори року та тривалості світлового дня.
Під час акції в небо спрямовують потужні світлові промені. Вони стають символом незгасної пам’яті, вдячності та присутності тих, кого вже немає поруч, але чия історія залишається з містом.
До вшанування традиційно долучаються військові, родини загиблих та мешканці міста.
«Світло пам’яті» поступово стало однією з регулярних міських традицій — тихою, візуально стриманою, але емоційно сильною формою спільного вшанування.
Імена, вписані в карту міста: сквери та вулиці пам’яті
Рівне поступово змінює свою міську мапу — не лише у географічному, а й у символічному вимірі. Вулиці, сквери та громадські простори отримують імена людей, які стали частиною новітньої історії України — військових, волонтерів, учасників Революції Гідності та підрозділів, що боронили державу.
Це не одномоментний процес, а тривала робота, яка триває в межах міської політики вшанування пам’яті. Частину топонімів у місті перейменовано на честь полеглих захисників, частину — на честь символічних для України постатей і військових формувань. Такі рішення ухвалюються поступово, щоб кожна назва була не формальністю, а усвідомленим знаком пам’яті.
У Рівному також з’являються нові громадські простори, які одразу отримують імена Героїв. Сквери, внутрішньоквартальні території та нові вулиці стають місцями, де міський простір буквально «закріплює» пам’ять про конкретних людей і події.
Важливо, що цей процес відбувається паралельно з дією мораторію на повторне перейменування вже існуючих вулиць до завершення воєнного стану. Тому основний акцент нині зроблено на нових об’єктах та формуванні нових районів міста.
Таким чином карта Рівного поступово перетворюється на живий меморіальний простір, де назви вулиць і скверів стають тихими маркерами пам’яті про тих, завдяки кому місто сьогодні продовжує жити.
Пам’ять як відповідальність перед майбутнім
Сьогодні меморіалізація у Рівному — це вже не лише про поховання чи пам’ятники. Це про формування культури пам’яті, яка охоплює все місто.
Вона проявляється у щоденній хвилині мовчання, у людях, які приходять на прощання з військовими, у доглянутих алеях поховань, у меморіальних дошках на школах та у світлинах Героїв у центрі міста.
Сьогодні система вшанування пам’яті у Рівному базується не лише на громадській ініціативі, а й на комплексі міських програм. Зокрема, програмі «Рівне — місто Героїв», яка регламентує питання меморіалізації, та Програмі соціального захисту Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей, що передбачає підтримку родин полеглих військових та облаштування місць поховання.
Війна триває, а разом із нею продовжує формуватися і простір пам’яті. Проте вже зараз можна сказати: Рівне поступово створює власну систему вшанування полеглих захисників — систему, в основі якої не лише монументи чи офіційні церемонії, а людська вдячність і розуміння того, якою ціною виборюється право на життя у вільній країні.
