На Рівненщині продовжують повідомляти про загибель та смерть захисників України. Цими днями громади області проводять в останню дорогу воїнів, які загинули на фронті, а їхні родини отримують трагічні звістки. Рідні чекали місяцями та навіть роками хороших новин, але війна забрала життя Захисників.
Серед них – Сергій Лащук із Гощанської громади, рідні якого майже два роки сподівалися, що він живий. Також стало відомо про загибель Сергія Швидуна, Петра Затірки, Дмитра Багнія, Василя Криницького та Юрія Конончука. Окремо громада повідомила про смерть військовослужбовця Олега Маковкіна та Ярослава Гаврилюка.
Сергій Лащук: родина майже два роки чекала на його повернення
Сьогодні, 28 вересня, Гощанська громада провела в останню путь загиблого Захисника України Сергія Богдановича Лащука. Сергій народився 1 липня 1980 року в селі Андрусіїв. Тут минули його дитинство та шкільні роки. Після закінчення місцевої школи він вступив до Острозького професійного училища, де здобув професії слюсаря-ремонтника та водія.
Чоловік тривалий час працював на підприємстві з виготовлення бруківки у селі Вітковичі на Березнівщині. Згодом працював у Рівному на ТОВ «Кнудсен Україна» та меблевій фабриці.
Сергій виховував доньку, був поруч із родиною та будував плани на майбутнє. У вересні 2024 року він став на захист України. Служив старшим стрільцем-оператором 3-го єгерського відділення 1-го єгерського батальйону та виконував бойові завдання на передовій.
Після одного з бойових завдань зв’язок із військовослужбовцем зник. Сергія тривалий час вважали безвісти зниклим. Його мама Марія та сестра Алла не припиняли пошуків. Вони зверталися до відповідних служб, шукали будь-яку інформацію про нього та до останнього трималися за надію, що Сергій живий і повернеться додому.
23 вересня 2026 року родина отримала підтвердження найстрашнішого. Встановили, що Сергій Лащук загинув 5 листопада 2024 року в Селидовому Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту України.
Сергій Швидин загинув на Донеччині
Здовбицька громада отримала офіційне підтвердження загибелі Сергія Анатолійовича Швидуна, 1988 року народження, жителя села Уїздці. Захисник загинув 29 вересня 2024 року поблизу Новогродівки Покровського району Донецької області, виконуючи військовий обов’язок із захисту України.
Прощання із Сергієм відбудеться 29 вересня 2026 року.
Родина та громада проведуть Героя в останню дорогу за таким маршрутом:
09:00 – літія на подвір’ї будинку Героя за адресою: с. Уїздці, вул. Незалежності, 40;
09:30 – громадянська панахида біля Будинку культури с. Уїздці;
10:00 – чин відспівування у Свято-Троїцькому храмі на вул. Незалежності;
11:00 – поховання на кладовищі в селі Уїздці.
Петро Затірка загинув на Сумщині
Петро Затірка, 1980 року народження, був жителем села Острівці Вараського району. Військовослужбовець служив водієм у взводі протитанкових ракетних комплексів. 17 вересня 2026 року Петро Затірка загинув під час виконання бойового завдання на Сумщині. Прощання із захисником відбулося 28 вересня.
Дмитро Багній помер від тяжких поранень
Дмитро Багній народився 28 жовтня 1987 року в селі Золотолин Рівненського району. Після навчання у місцевій школі здобував освіту в Міжрегіональній Академії управління персоналом. Працював у Києві, а до початку повномасштабної війни – на АЕС у Білорусі. Згодом повернувся в Україну.
Влітку 2024 року Дмитра мобілізували до війська. Він служив у Державній прикордонній службі України на посаді старшого солдата.
Захисник виконував бойові завдання на Харківському напрямку, а згодом його підрозділ перекинули на Донеччину. Під час одного з бойових виходів Дмитро отримав травми ніг. Після тривалої реабілітації він повернувся до служби та продовжив виконувати бойові завдання, зокрема у Вовчанську та на Покровському напрямку.
15 вересня 2026 року поблизу населеного пункту Кирилівка Харківської області Дмитро отримав тяжкі поранення. 22 вересня він помер від їхніх наслідків. Прощання із захисником відбулося 28 вересня.
Василя Криницького понад рік вважали зниклим безвісти
Василь Криницький, житель села Дермань Друга Рівненського району, служив у Національній гвардії України. З 21 квітня 2025 року військовослужбовця вважали зниклим безвісти під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки та оборони України.
Після проведення ідентифікації за результатами ДНК-експертизи особу захисника встановили. 23 вересня 2026 року Василя Криницького офіційно визнали загиблим.Про дату та місце прощання з військовослужбовцем у громаді повідомлять додатково.
Юрій Конончук загинув у жовтні 2025 року
Юрій Конончук був жителем села Орв’яниця Сарненського району. Чоловіка мобілізували 22 лютого 2024 року. Він служив стрільцем-номером обслуги у механізованому батальйоні. 10 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області Юрій Конончук загинув під час виконання бойового завдання із захисту України.
Про дату та час прощання з військовослужбовцем у громаді повідомлять додатково.
Олег Маковкін помер у лікарні
Олег Маковкін, 1967 року народження, проживав у селищі Рафалівка Вараського району. Із перших днів повномасштабного вторгнення чоловік у складі місцевого добровольчого формування територіальної громади виконував завдання з охорони важливих об’єктів селища та чергував під час повітряних тривог.
Згодом Олег підписав контракт та проходив службу у військовій частині Збройних сил України. Під час служби отримав поранення, внаслідок якого мав інвалідність.
Військовослужбовець помер у Вараській багатопрофільній лікарні. Про дату та час прощання з Олегом Маковкіним у громаді повідомлять додатково.
Ярослав Гаврилюк загинув на бойовому завданні
Ще одна трагічна звістка надійшла до Рафалівської громади. 25 вересня 2026 року загинув рафалівчанин Ярослав Леонідович Гаврилюк, 18 лютого 2000 року народження.
Ярослав був військовослужбовцем Національної гвардії України. Він служив майстром відділення наземних безпілотних систем взводу дистанційного мінування інженерно-саперної роти батальйону підтримки військової частини А3028 НГУ «Азов».
Захисник загинув 25 вересня під час виконання бойового завдання із відсічі та стримування військової агресії Російської Федерації поблизу населеного пункту Вікторівка Покровського району Донецької області. Ярославу Гаврилюку було лише 26 років.
Про дату та час прощання із Ярославом Гаврилюком у Рафалівській громаді повідомлять додатково.
Кожна з цих історій – це окрема родина, яка втратила близьку людину. Для когось звістка про загибель прийшла через роки пошуків і очікування, для когось – після тяжких поранень. Рівненщина продовжує проводжати своїх захисників, які віддали життя, захищаючи Україну.
