Після того, як благодійний правозахисний фонд “Рутенія” та Партія правозахисту України оприлюднили заяву, в якій звинувачують Герман у знищенні кореспондентської мережі “Свободи” в Україні, ми вирішили звернутися до власного кореспондента радіо “Свобода” у Рівненській області Валентини Романюк (Одарченко), яка погодилася відповісти на наші запитання.
— Валентино, як ти ставишся до такого кроку своєї колеги?
— Мабуть, я не маю права давати оцінку людині, яка знає про роботу “Свободи” та її проблеми в Україні, котрі останнім часом посилилися, набагато більше, ніж я. Гадаю, що тут не можна проводити паралелі й звинувачувати Герман у припиненні мовлення “Свободи” на “Довірі”. Однак для мене Ганнин крок був шоком, як і для всіх моїх колег. Не думаю, що вона робила щось погане для “Свободи”, і не пов’язую це зі скороченням штату — кадрові рішення ухвалюються як мінімум у Празі, і вони пов’язані з фінансуванням, котре залежить від багатьох факторів — наприклад, від війни в Іраку і бажання американських урядовців створювати нові і посилювати роботу радіостанцій у Близькосхідному регіоні.
— Недруги “Свободи” (та й не тільки вони — сам Леонід Кучма) дорікають її працівникам-українцям у зраді національних інтересів. Чому ти, працюючи в обласній державній телерадіокомпанії і маючи там непогані посади, скажімо, головного редактора радіо “Нова хвиля”, раптом вирішила покинути цю організацію? Чи отримала від цього моральне задоволення?
— Бачиш, ситуація протилежна Ганниній. Зараз вона стане держслужбовцем, я ж цього статусу свідомо позбулася. Однак я ще жодного разу не шкодувала за тим, де працювала і що робила. Хотіла лишитися журналістом — це, мабуть, найточніша відповідь. Бо, на жаль, не маю таланту організатора — радіо, котре зазвучало на Рівненщині першим на ультракоротких хвилях, вдалося “розкрутити” до непоганого рівня, але через брак коштів і кадрів часто доводилося виконувати роль ді-джея. Спочатку це захоплює, але згодом розумієш, що деградуєш як журналіст. Мабуть, я рятувала в собі свою професію. Попросилась у громадсько-політичний відділ, але поєднувати Свободу в прямому й переносному значенні з державним радіо під час виборів Президента-99 виявилось неможливо. Для мене це рішення було надзвичайно важким, але зараз розумію, що вчинила правильно. Багато українців вважають “Свободу” в Україні об’єктивною радіостанцією, незалежною від будь-яких політичних чи урядових впливів. Саме тому вчинок моєї колеги мені дуже болить. Але повторюся — я не знаю його справжніх мотивів.
— Взагалі цікава ситуація: на “ФМ”-ці можна було “розтікатися думками” цілими днями, й особливих труднощів знайти цей канал не існує, а “Свободу” нині на коротких хвилях чують хіба що найстійкіші і найтерплячіші слухачі…
— Але чують в усьому світі. Гадаю, вам буде цікаво дізнатися, що радіо “Свобода” можна слухати в інтернет-ефірі, на середніх хвилях (тільки не в нашій області, де, здається, середні хвилі зовсім “глухі” — не працює передавач). Все ж нагадаю: для рівнян нинішнє припинення мовлення “Свободи” на “Довірі” важливе тільки як факт. Адже з рівненського ФМ-ефіру “Свобода” щезла разом з “Довірою” ще три роки тому, і навіть тоді, коли “Довіра” працювала, більшість “свободівських” програм лишалися для нас недосяжними — як мінімум половину їх тут перекривали музичними вітаннями, пояснюючи це вже знайомим словом “формат”. Цікаво, що на півночі області короткохвильова “Свобода” є досить популярною, адже мережеве мовлення тут давно розвалене, а хвилі малопотужних “ефемок” не сягають прикордонних районів. Ті, хто не має короткохвильових приймачів, слухають здебільшого білоруські ЗМІ, через що під час президентських виборів траплялись анекдотичні ситуації — один літній мешканець заявив, що бюлетені фальшиві, бо серед кандидатів не побачив Лукашенка…
— Валентино, ти сама кілька місяців була головним редактором рівненської “Довіри” — то чому ж ми практично не чули твого голосу на “Свободі”, яку тоді ретранслювали? І чому ти звідти пішла?
— “Свободівський” час у рівненському ефірі було урізано утричі. Про справжні причини можна здогадатися. І коли постала дилема — яку годину “Свободи” відкрити — я запропонувала представнику “Ніко” Костянтину Бертуху “Вечірню Свободу” в прямому ефірі. Звісно, було важко поступитися програмою “Україна регіональна”, де звучали щоденні репортажі власкорів, у тому числі й мої. Однак, працюючи на “Довірі”, я мала можливість видавати свої матеріали в інший, рівненський час. А от “живих” ефірів з Києва та Праги (згадайте, якими тоді були теми: загибель Гонгадзе, плівки Мельниченка, акція “Україна без Кучми”) більше не можна було почути ніде. Чому пішла з “Довіри”? Зрозуміла, що марную час на чергове ді-джейство.
— Тобі заважають працювати? І хто?
— Заважають, як і іншим колегам, коли необґрунтовано відмовляють у наданні інформації. Деякі чиновники. Однак, звісно, не всі.
— “Чисто конкретно”: ти засуджуєш вчинок Ганни Герман?
— Біблія каже “Не судіть…” Вона сильна жінка. Тому потрібно знати причини — я їх не знаю.
— А якби тобі запропонували подібне?
— Взагалі я дружу не з партіями і не з державними службовцями — з людьми. Пропонували. Відмовилася.
