Серпанкове ткацтво на Рівненщині, традицію якого зберігають у Дубровицькій громаді, внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Це вже шостий елемент від області, який отримав визнання на державному рівні.
Про це повідомили у Рівненській обласній раді.
Фахівці Рівненського обласного центру народної творчості досліджують її понад 20 років.
Серпанкове ткацтво — локальна технологія виготовлення дуже тонкої та напівпрозорої тканини. Для неї використовували давній місцевий сорт льону, який на Поліссі називали «лущик».
Отримане волокно ретельно чесали та очищували у воді від пилу й костриці. У результаті майстрині отримували дуже тонку нитку, яку використовували для виготовлення серпанкового полотна.
Із серпанку створювали традиційне вбрання — намітки, сорочки та спідниці. Такі строї одягали на великі свята, весілля та інші особливі події.
Одним із головних осередків збереження ремесла залишається село Крупове Дубровицької громади. Серед носіїв традиції — заслужена майстриня народної творчості України Ніна Рабчевська, а також Ніна Журавльова, Ольга Придюк, Тетяна Бернацька, Марія та Ірина Плескачі.
У 2018 році серпанкове ткацтво внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини Рівненщини. Тепер традиція отримала визнання на загальнодержавному рівні.
Техніку продовжують представляти на виставках та майстер-класах. Крім того, в етнопарку «Ладомирія» на Радивилівщині працює майстерня ручного ткацтва «Серпанок», де відновлюють технологію виготовлення поліського полотна.
Також раніше ми писали про те, що весільний обряд Рівненщини пропонують внести до списку культурної спадщини України.
Читайте також: 3D екскурсію Острогом презентували на Рівненщині.
