У період новорічних свят щороку у соцмережах Ольги Лірник з’являється коротке, але промовисте оголошення: вона збирає дитячі листи і знову шукає тих, хто готовий здійснити маленькі, інколи зовсім нематеріальні мрії. І щороку навколо неї вибудовується величезна спільнота людей, які за кілька днів змінюють чиєсь життя.
Цьогоріч акція виросла до небачених масштабів: понад 100 волонтерів та доброчинців, кілька інтернатів і центрів, сотні листів та адресних подарунків. Ми поговорили з Ольгою про те, з чого починалась ця традиція, що рухає нею зараз і які дитячі слова вона пам’ятатиме назавжди.
«Це вже п’ятий чи шостий рік. Ми просто не маємо права зупинятись»
Багатьом здається, що благодійна акція Ольги Лірник – новий проєкт, який цьогоріч відбудеться вперше, але за її словами, історія набагато довша.
«Насправді така благодійна акція відбувається далеко не вперше. Це вже п’ятий чи шостий раз, коли ми таке проводимо. Раніше це було в рамках благодійної організації “Дарунок”. Ми збирали листи не тільки з Рівного, але й з районів області та виконували мрії дітей», – згадує вона.
Поштовхом стало її спілкування з родинами загиблих і захисників, коли працювала у міській раді.
«Я супроводжувала родини наших захисників – мам і дітей – до Німеччини. І тоді мала з ними тісний контакт. Я зрозуміла, що маленькі сюрпризи їм дуже потрібні. Не матеріально. Вони хочуть відчувати, що вони не байдужі суспільству, за майбутнє якого їхні рідні віддали життя».
Труднощі, що стали досвідом
Цього року акція перетворилася на повноцінну систему: листи, координатори, волонтери, доброчинці.
«Коли ми говоримо про 200-300 людей або про потреби інклюзивних закладів – я розумію, що сама ніколи не змогла б це зробити. Але я тішусь, що в мене є така аудиторія, яка довіряє. Люди знають: кожен подарунок і кожна гривня підуть на потреби сімей і дітей».
Ольга зізнається, перші роки були найскладнішими.
«Я сама збирала всі подарунки, не знала, як доставити кожному адресно. Це був місяць життя, який просто випадала з графіку. Зараз уже маю досвід. Ми координуємо так, що доброчинець отримує контакти мами й може передати подарунок особисто або через пошту. Я роблю все, щоб це не виривало людину з робочого ритму, адже розумію, що в сучасному світі кожен має чимало справ та завдань».
«Найбільше вражають листи, де…»
– Про яку історію дитини важче говорити без сліз?
«Найбільше вражає, коли діти не просять матеріальних речей. Пишуть: “Я хочу, щоб тато інших дітей повернувся додому”, “Я хочу, щоб Україна була вільною”, “Щоб закінчилася війна”. Ось такі рядки просто проймають до сліз. Тоді розумієш: те, що ти робиш, – не байдуже. І саме це дає сили не зупинятися.»
«Майже кожен доброчинець давав більше, ніж дитина просила»
Одна з найтепліших тенденцій акції – те, що люди завжди дають більше, ніж зазначено в листі.
«Мені здається, майже кожен лист – це “більше, ніж просили”. Якщо дитина просила годинник, люди додавали рукавички, солодощі, чи щось інше. І ти розумієш: це не просто покупка. Людина хоче зігріти дитину, хоч на відстані».
Допомога інтернатам: від обладнання до подарунків
Цього року акція вийшла далеко за межі адресних листів.
«Перша установа, якій ми допомогли, – центр “КРОК”, де опікуються дітьми з інвалідністю. Ми придбали для них плеєри для виступів. Другий – Здолбунівський інклюзивно-ресурсний центр: туди купили сквізер і спеціальну сенсорну дошку та доріжку для реабілітації. Третя – Тучинська спеціальна школа. Там ми подарували адресні подарунки першокласникам, випускникам 10-го класу та солодощі для всіх 109 вихованців».
Скільки людей долучилося?
Цьогоріч до ініціативи долучилася вражаюче велика спільнота – понад сто людей. Хтось закривав адресні листи, хтось робив донати на доставку подарунків, інші допомагали придбати необхідне обладнання для закладів чи підтримували акцію інформаційно. Усі вони стали частиною великого кола доброчинців, яке сформувалося навколо проєкту.
«Це велика когорта людей, об’єднана одним – вірою в те, що добро ми можемо примножувати самі. У Бога на землі немає інших рук, окрім наших», – наголошує Ольга.
«Людям просто потрібен поштовх»
Ольга переконана – мрія повинна бути великою.
«Моя мрія – не збавляти темп і розширювати горизонти. Об’єднувати ще більше людей для добрих справ. Бо інколи людям просто потрібен поштовх. Самостійно шукати дитину для допомоги ніхто не хоче, але якщо знають, що подарунок потрапить саме в ті руки – долучаються із задоволенням.»
«Ви навіть не уявляєте, наскільки ви сильні»
Наприкінці Ольга звертається до тих, хто досі сумнівається:
«Якщо ви думаєте, що у вас мало грошей чи часу – ви помиляєтесь. Ви не уявляєте, наскільки ви сильні, коли хочете комусь допомогти. Просто дайте собі відповідь: чи знайду я 10–20 хвилин, щоб замовити подарунок і відправити його? Якщо “так” – ви здатні на дуже багато.
Повторюсь: у Бога немає інших рук, ніж наші. Разом ми здійснили понад 300 дитячих мрій. І коли я це говорю – на очі навертаються сльози. Бо ми змогли. Разом. І я знаю, що наступного року ми зробимо ще більше. Не тільки на свята. Ми будемо підтримувати тих, кому це потрібно, щодня.»
Нагадаємо, що раніше у свій день народження Ольга організувала великий збір в 150 000 гривень аби придбати авто для військових медиків.
