У грудневі дні, коли Рівне огорнуте передсвятковим настроєм, простір креативних індустрій «Вишивані книги» став місцем особливої зустрічі. Тут панує атмосфера тепла, рукотворного дива та поваги до української традиції. Саме сюди завітала гостя з Хмельницького – майстриня Валентина Сірук, і ця подія стала приводом до щирої історії, якою засновниця проєкту Олена Медведєва поділилася у соцмережах.
Свято в гості
У дописі пані Олена відзначила, що прихід Валентини був наче тихе свято:
«Пані Валентина приїхала з Хмельницького — і разом із нею в простір зайшло свято. Негучне, без фанфар, але таке, від якого теплішають долоні й усмішка з’являється сама».
Простір креативних індустрій – це не просто виставковий зал. «Вишивані книги» – авторський простір Олени Медведєвої, де література і народне мистецтво переплітаються в унікальний формат. Тут сторінки книг вишиті вручну, кожен експонат має власну історію та зміст, закладений у символічних орнаментах. Цей простір популяризує українську книжкову культуру, зберігаючи традиції у сучасному прочитанні.
Подарунки зі щирістю
Гостя уважно й неспішно знайомилася з експонатами. Вона не поспішала. Зупинялася, дивилася, вслухалася в вишивані слова між речами. Білий колір рукавичок став акцентом зустрічі:
«Одягла білі фетрові рукавички — і вони запам’ятали цю зустріч надовго».
Особливо зворушили подарунки, привезені Валентиною Сірук.
«У них нема показності — лише турбота, час і радість ділитися», – підкреслила Олена.
Серед подарунків були гетри ручної роботи, у які вкладено тепло майстрині.
«Я щодня багатію людською турботою. Як це зігріває!!!» – пише мисткиня.
Вишиті книги та живі історії
Пані Валентина познайомилася з вербовою книгою «Живі парасолі», історію до якої створив син Олени – Андрій, ще будучи школярем.
«На білому — сліди сліз, світлих і справжніх, тих, що народжуються зі щастя й вдячності».
Ця зустріч стала ще одним доказом: у «Вишиваних книгах» живе не лише мистецтво, а й людяність, яка здатна зігріти серця та об’єднати людей на відстані.
«Дякую, дорога п. Валентино, за приїзд до Рівного, подарунки та святковий настрій! … Уже є й ґнотик на Різдво. Залишилося запалити його».
