Питання, які вони задають з підкресленою ввічливістю, можуть бути різними — від звичного: “ У вас є діти?” до “Чи замислювались ви, чому між батьками і дітьми часто виникають непорозуміння?”, або ж: “Чи загрожує землі екологічна катастрофа?” — до спрямовуючого: “ Чи думаєте ви про спасіння своєї душі?” Бувало, чемні хлопці заходили і у квартири гостинних рівнян. І тоді з’ясовувалось, що один із них, вибачте, ні бельмеса не тямить українською. Однак прибув сюди, у Рівне, в одну з трьох тисяч іноземних місій своєї церкви, щоб нести світло віри до “темних” православних, у яких, як з’ясувалося, і церква не така вже єдина…
Якщо гадаєте, що мова йде про аферистів, то помиляєтесь. Хлопці називають адресу церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів , котра легально тут працює з 1997 року, запрошують у гостини, стверджують, що виконують покладену на них благородну місію.
Моя подруга, згадуючи один із таких візитів додому, дивувалася: “Запропонувала каву — не п’ють, чаю — також. Принагідно повідомили, як шкідливо для душі, котра прагне спасіння, дивитися телевізор…” А коли вона, людина з двома вищими освітами (друга — психолог), намагалася повести розмову — з’ясувалося, що молоді люди (точніше, той, хто говорить українською, бо інший – мовчав) не такі уже й “підковані” у філософії… А про того, хто мовчить, вдалося дізнатися одне — він зобов’язаний “прослужити” два роки в Україні. Такий собі своєрідний “мормонський” церковний обов’язок. Коротше, майже не розмовляли. Але чемно попросились на наступну зустріч. Згодом дізналась, що після шостої подібної зустрічі людині повідомляють: ти знаєш про церкву все, тому зобов’язаний вихреститися.
Чому вони тут? Що треба їм від нас? Чому і ми – серед них? Намагаючись відповісти на ці запитання, спочатку потягнулася до підручника з історії релігії. З’ясувалося, що це релігійне формування засноване в США в позаминулому столітті Джозефом Смітом. Друга назва нетрадиційної для нас конфесії звідкись мені відома — мормони. Найбільш впливова і потужна нетрадиційна конфесія в США (більше шести мільйонів членів). У цій країні їх вважають патріотами з високими моральними цінностями, котрі надзвичайно шанують сімейні зв’язки і вважають, що й після фізичної смерті будуть продовжувати своє сакральне існування тільки в подружжі. Книга Мормона перекладена на понад 160 мов. У світі працюють більше сорока тисяч “мормонських” місіонерів.
Однак згадавши, що слово “мормон” для мене не нове, зазирнула у спадщину шановного Конан-Дойля ( в “Записках про Шерлока Холмса” є розповідь про мормона, який жорстоко розправився зі своєю п’ятою дружиною-втікачкою(?). Втім, мормони стверджують, що багатоженство — в минулому (“адже й у католиків була інквізиція”)
Відвідування бібліотеки також додало цікавої інформації. 4 грудня минулого року “Комсомольская правда” опублікувала сповідь колишнього мормона, донецького інженера-радіоелектронника Ігоря Юдіна, котрий заради високої посади секретаря церкви залишив роботу на одному з оборонних підприємств. Ігор Юдін стверджує, що мормони не мають жодного стосунку до християнства. Окрім того, під час перебування у Храмі (куди пускають лише невелику частину “заслужених” перед церквою мормонів), його вразив окультизм, до якого вдаються мормони: “Особисто я був охрещений за німців, котрі померли в 1654 році”. Тобто, перехрещений Юдін продовжує: “ Починаючи з 1992 року, мормони зібрали копії архівних документів про померлих практично в усіх областях України”. Самі ж мормони справді визнають, що перехрещують померлих (віддають тіло духу померлого) і вінчаються з душами покійних, але “тільки зі згоди їхніх родичів”. Цікаво, чи запитували вони згоду у нащадків померлих у середньовіччя німців?
Мабуть, кожному, хто спілкуватиметься з представниками Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, важливо наперед знати, що проголошувати християнський напрямок і стояти поза православною, католицькою, навіть протестантською традиціями алогічно.
За даними, опублікованими в “Фінансовій Україні” у статті “Мормони: хто вони?” за 5 листопада 2003 року, торік в Україні з’явилося близько півтори тисячі прихожан і прихильників “Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів”. Автор Валерій Криворог висловлює стурбованість тим, що, намагаючись налагодити гарні стосунки з американською елітою, серед якої —чимало мормонів, українське керівництво таким чином може нашкодити духовності власної держави. І передбачає, що подібне місіонерство відбувається не без лобіювання певних економічних інтересів наддержави. У Києві планують відкрити мормонський храм (це той, в якому перехрещують). Нині серед мормонів є викладачі вищих навчальних закладів, бізнесмени. Що привело їх до нової віри — духовна криза і розбрат між гілками православної церкви, чи прагнення опинитись серед братів і сестер, яких активно підтримує американський уряд? Чому ніхто не аналізує випадки виїзду за межі України багатодітних поліських сімей? Спочатку вони покидають дідівську церкву, а згодом – і молитовний будинок, розташований у рідному селі, їхні руки, сила і праця підніматимуть добробут інших країн. Бо вдома їхні важкі труди потрібні хіба що їм самим. Якщо ми будемо чинити ТАК – хто молитиметься за Україну в єдиній Українській православній церкві?
