— Як ви підбираєте кадри у “Реноме”?
— Значною мірою це залежить від того, який саме персонал потрібен. Якщо ми маємо новий проект з будівництва, і треба терміново залучити багато робітників, то попереднього відбору по суті немає. Відбір і відсів проходить у процесі самої роботи. Що ж до керівних посад, то зазвичай ми користуємося послугами кадрових агентств: вони надсилають нам анкети кандидатів, що відповідають нашим вимогам, а потім проводимо співбесіду з кандидатами. Щоправда, змушений констатувати: дуже часто ті кандидатури, що пропонують агентства, — це далеко не ті люди, котрих ми хотіли б бачити. Чому так, пояснити не можу. Тому частенько одразу пробуємо декількох людей на одну посаду, потім з кимось прощаємось, комусь пропонуємо іншу роботу. Для кожної людини є місце.
Працювати треба “в кайф”. Якщо робота не приносить задоволення, то цей негатив, що збирається, обов’язково рано чи пізно “вилізе” або хворобами, або неприємностями і сварками в сім’ї.
Чому кажуть, що плинність кадрів — це погано? Я не згоден. Це природний процес. Людина шукає своє місце, вона повинна спробувати себе у різних сферах, у різних фірмах, на різній роботі. Тільки тоді можна “осісти”, коли працюєш з насолодою для себе і з користю для фірми. Працювати треба “в кайф”. Якщо робота не приносить задоволення, то цей негатив, що збирається, обов’язково рано чи пізно “вилізе” або хворобами, або неприємностями і сварками в сім’ї.
— За якими критеріями ви оцінюєте кандидатів? Що є визначальним?
— Критерії постійно змінюються. Раніше вважав, що визначальними є спеціальність, кваліфікація, наскільки підготована людина до певного типу роботи. Згодом змінив свою думку і на перше місце ставив досвід. Тепер же для мене визначальним фактором є амбіційність. Кваліфікація не завжди є показником. Ви ж знаєте, що сьогодні виникає безліч нових спеціальностей та напрямків, а викладачі у вузах лишаються ті самі. І ті, що читали марксизм-ленінізм, сьогодні викладають менеджмент і маркетинг. Досвід же може бути навіть шкідливим. Справді, старий досвід — це тягар. Ми ніколи не приймаємо продавцями людей, що мали досвід роботи в торгівлі за радянських часів. А от коли в людини горять очі, коли вона сповнена енергії і бажання працювати, коли вона прагне чогось досягти в житті, вона навчиться всього, що не знає, знайде в Інтернеті, прочитає і матиме більше успіху, ніж будь-хто інший. Мені значно цікавіша людина, котра прагне заробляти десять тисяч гривень на місяць, аніж та, що задовольниться п’ятистами. Звісно, на старті ніхто не заробляє такі гроші, але головне те, що людина хоче їх заробити. Не вкрасти, а заробити. Хоча таких людей обмаль. Сьогодні більшість згодні заробляти мало і працювати мало, а краще — взагалі нічого не робити…
Мені значно цікавіша людина, котра прагне заробляти десять тисяч гривень на місяць, аніж та, що задовольниться п’ятистами.
— І все-таки, на що ви звертаєте більше уваги: на досвід, чи на диплом?
— Зараз, мабуть, більше на диплом. Тому що нині дипломи стали адекватними знанням, що мають студенти. Та й студенти працюють не так на дипломи, як на знання. Хоча досвід роботи у певних сферах — дуже важливий. Наприклад у бухгалтерії: якщо людина працювала у цій галузі, знає, що і до чого, зрештою пережила вже кілька перевірок, то працювати вона буде значно краще і швидше, ніж хтось без досвіду. Але знов таки, сьогодні все змінюється. Скажімо, завтра винайдуть якусь абсолютно нову систему ведення бухгалтерського обліку, і всі досвідчені бухгалтери-професіонали залишаться за бортом. Виживуть тільки ті, хто здатен швидко змінюватися. Якщо Україна інтегруватиметься в Європу, то нас чекають одні зміни, якщо зближатиметься з Росією — інші. Треба бути мобільним і адекватно реагувати на всі зміни.
— Чи можна сказати, що кадрова проблема — одне з хворих місць українського бізнесу?
— Абсолютно. Людський ресурс — дуже важливий у будь-якій справі. Сьогодні ж маємо нестачу кваліфікованих кадрів, та їх недостатню амбітність.
Хто сьогодні робить український (та й не лише український) бізнес? Тільки самоучки. Я —кандидат технічних наук, і мене ніхто бізнесу не вчив. Думаєте, Березовський спеціально вивчав бізнес? Хто сьогодні очолює банки? Вчорашні комсомольці. Ну нехай позавчорашні. Самоучки правлять бал, доки немає конкуренції. Можна казати: “Ах, які молодці, самі всього навчилися”. Але тоді, коли була таблиця множення, самоучки додавали. По суті, ми заново придумували велосипед. І тоді, коли хтось їздить на “Феррарі”, ми й досі вдосконалюємо той велосипед, який придумали. Не певний, що те, до чого я доходив своїм розумом і працею, не вчать студентів на третьому курсі. Хоча самоучки мають свої переваги. У них незаштамповане мислення, відтак їх рішення оригінальні. У житті і в бізнесі виграє той, хто відрізняється від інших, той, хто в меншості.
Хто сьогодні очолює банки? Вчорашні комсомольці. Ну, нехай позавчорашні.
— Уявімо, що абстрактні чоловік та жінка прийшли влаштовуватись до вас на роботу. Кому ви віддасте перевагу, при рівних стартових можливостях?
— Тому, хто більш амбіційний. У мене немає упереджень стосовно статі. Правління “Реноме” складається з п’яти чоловік, двоє з яких — жінки. І вони стоять якщо не на голову, то на півголови вище чоловіків. Справа в тому, що жінка володіє однією якістю, проти якої чоловік безсильний. Це — інтуїція. Рішення, над яким я думаю кілька годин чи днів, жінки приймають за кілька хвилин виключно на інтуїції. Я переконався, що краще послухати жінок, аніж переконувати їх у зворотному, а потім “розхльобувати” наслідки.
— А як же “Послухай жінку і зроби навпаки”?
— Це така сама вигадка, як і те, що теща — страшний ворог, про якого слід складати анекдоти.
— Кому ви надаєте перевагу: індивідуалістам чи тим, хто краще працює у команді?
— Потрібні і ті, й інші. Окремі проекти повинні вести індивідуалісти. Але необхідні й ті, що йтимуть за лідером. Якщо доручити якийсь проект п’яти лідерам, то справа закінчиться тим, що вони пересваряться, але нічого не зроблять. Так само, як і не зроблять п’ять послідовників — вони просто не знатимуть, в якому напрямку рухатися. Американці стверджують, що ідеальне співвідношення — один лідер до п’яти послідовників.
Іти строєм та вести стрій — зовсім різні речі.
— Чи справедливі ці цифри для України?
— Усе залежить від стадії розвитку бізнесу. Якщо справу лише розпочато, то креативників повинно бути більше (4:1), якщо ж бізнес вже розкручено, то більше повинно бути виконавців (1:10). Сьогодні, коли “Реноме” переходить до холдингової структури, нам потрібні й одні, й інші. Ті, що нині є виконавцями, завтра будуть керівниками, в них з’явиться більше прав, більше повноважень, і водночас більше обов’язків. Бо справді йти строєм та вести стрій — зовсім різні речі.
— Як би ви охарактеризували працівника “Реноме”? Чи є якісь загальні риси?
— Мабуть, загальних рис немає — надто різні бізнеси об’єднані одним ім’ям. Ми ростемо не в глибину, а в ширину, що накладає свою специфіку. Можливо, наші інформаційники можуть сказати “Ми — найрозумніші”, будівельники — “Ми — найпрацьовитіші” тощо… Єдине, що об’єднує усіх працівників, це гордість, відчуття захищеності та впевненість у завтрашньому дні.
— Жодного сумніву стосовно “Реноме”?
— Авжеж.
