У п’ятницю, 5 червня, за новоюліанським календарем православні християни згадують благовірного князя Ігоря Чернігівського та Київського. Цього ж дня Церква відзначає перенесення його мощей і вшановує Ігорівську ікону Божої Матері, яка пов’язана з подіями останніх років життя князя.
Пам’ять про Ігоря збереглася не лише в церковній традиції, а й в історії Київської Русі. Його доля стала прикладом того, як політичні конфлікти можуть докорінно змінити життя людини.
Від князівського престолу до чернечого життя
Ігор народився у впливовій князівській родині Рюриковичів. Він був нащадком Ярослава Мудрого та належав до династії, представники якої протягом століть боролися за владу на руських землях.
У XII столітті між різними князівськими родами тривало суперництво за Київ. Після смерті свого брата Ігор став великим князем київським, однак утримати владу надовго не зміг. Під час чергового військового протистояння його захопили в полон.
Перебуваючи у важкому фізичному стані через хворобу, князь переглянув своє ставлення до життя. Після одужання він відмовився від політичних амбіцій і прийняв чернечий постриг, обравши шлях духовного служіння.
Чому князя зарахували до лику святих
Попри відхід від боротьби за владу, колишній князь не уникнув переслідувань. У 1147 році під час молитви в храмі на нього напав натовп. Ігор загинув біля образу Божої Матері, перед яким звертався до Бога.
У церковній традиції його смерть вважається мученицькою. Саме тому Ігоря вшановують як благовірного князя та страстотерпця — святого, який прийняв страждання без спротиву та зберіг вірність християнським переконанням.
Із цими подіями пов’язана й одна з церковних легенд. Перекази розповідають, що під час прощання з князем у храмі несподівано загорілися свічки. Такі свідчення стали частиною народної пам’яті про святого.
Історія Ігорівської ікони Божої Матері
Особливе місце серед святинь, пов’язаних із князем, займає Ігорівська ікона Божої Матері. Віряни шанують її як чудотворний образ, перед яким Ігор молився незадовго до своєї загибелі.
За оцінками істориків та мистецтвознавців, ікона була створена приблизно у XIV–XV століттях. Упродовж багатьох років вона зберігалася серед визначних церковних реліквій. На початку минулого століття святиня перебувала у Києво-Печерській лаврі.
Після передачі ікони на реставрацію у 1924 році її сліди загубилися. Відтоді достовірної інформації про місце перебування реліквії немає.
Щороку 5 червня Церква нагадує про життєвий шлях князя Ігоря — від учасника міжкнязівських конфліктів до людини, яка обрала духовне життя та залишила помітний слід в історії християнства на українських землях.
Про це повідомляє УНІАН.
Читайте також церковний календар на червень 2026 року.
