Як тільки температура води Басівкутського озера падає до +10 градусів, щойно у воді припиняють розмножуватися мікроорганізми, на міських пляжах — знову людно. Тут можна побачити людей, дії яких рідко хто з нас зрозуміє. Адже іноді навіть неможливо собі уявити, як так? Скинути з себе теплу куртку і увійти в крижану воду! Бр-р-р-р…
Зимовим купанням люди займаються з давніх-давен. Крижана вода — не що інше, як сильний подразник для шкіри, стимул для поліпшення кровообігу і, відповідно, живлення всього організму. Короткочасне охолоджування ще ні для кого не було шкідливим. Хаотичне ж купання у зимовий час неодмінно призведе до захворювань. Якщо людина не настроєна, не підготовлена теоретично — спрацьовує зворотний ефект. Звужуються судини і спричиняються запальні процеси.
Андрій Дзівак народився далекого 1920 року. Життя “покидало” чоловіка добряче: побував на війні, згодом — на засланні, п’ятдесят років проїздив за кермом автомобіля. До того ж з раннього віку почав відчувати “неполадки” із здоров’ям. Пізніше виник цілий букет хвороб. Лікарі спочатку намагалися щось вдіяти, але згодом визнали свою безсилість. Тому чоловік вирішив діяти на свій розсуд. Почав цікавитись нетрадиційною медициною, народними методами лікування. Але головне, чому він приділив увагу, це — загартування організму. Пан Андрій бігав, а згодом вирішив обливатися прохолодною водою.
— Гартував я себе змолоду, — згадує він. — Виростав не в тепличних умовах. І це дуже знадобилося в житті. Згадую один епізод війни. Я, як фронтовий шофер, брав участь у переправі автомобілів через Дніпро. Під час ворожого обстрілу до нитки промокнув у крижаній воді. Але загартований організм не здався, і навіть не чихнув.
Сьогодні Андрію Дзіваку 83 роки. Почувається непогано, а головне — щозими купається у холодній воді.
— Не лінуйтесь бути здоровими, — каже він. — Привчайтесь вставати раненько, пробігати кілометрів шість-сім перед сніданком, як це із задоволенням роблю я. І на весь день маєте добрий настрій і чудове самопочуття.
