Як назвемо вулицю?

Імена вулицям дає комісія із питань найменування міських об’єктів при міськвиконкомі Рівного, яку очолює секретар міськради, а до складу входять історики, архітектори, краєзнавці та голови депутатських комісій. Саме ці люди вивчають особу, на честь якої називатимуть вулицю. А пропонують нові назви вулиць переважно організації або особи. Найчастіше ж подають пропозиції місцеві осередки політичних партій.
— Найбільше перейменувань вулиць відбулося у 1993 році, — пригадує колишній член комісії з питань найменування міських об’єктів Леонід Закревський. — Тоді доводилося вивчити і дати нові назви більше сотні вулиць.
Упродовж зовсім недавньої історії міста деякі вулиці перейменовували не раз. Приміром, сучасна вулиця Симона Петлюри має вже п’яту назву. Із самого початку вона була Аптекарська, адже там розміщувалося найбільше аптек. (Певно, якби постало питання перейменувати якусь вулицю за цим критерієм у наші дні, на звання “вулиці Аптекарської” міг би претендувати відрізок Соборної від Театральної площі до органного залу — там навіть в одному будинку може бути по два аптечних заклади. Сьогодні ж за таким критерієм вулицю Симона Петлюри, мабуть, можна було б назвати Банківською чи навіть Банковою). У свій час вулиця Симона Петлюри носила також назви: Гоголівська, 13 Дивізії СС, Червоноармійська. Лише у 1993 році вона отримала нинішню назву. І невипадково: саме там, навпроти сучасного Народного дому, з балкона двоповерхового будиночку Симон Петлюра звертався до армії УНР.
Подібна історія й у вулиці Соборної, яка спочатку була Шосовою, а при Польщі йменувалась на честь дня Конституції Польщі — Третього Мая. У період війни вона називалась Гітлерштрасе, пізніше — Ленінська, і нарешті — Соборна.

Постійні назви збереглися
Найменше потерпали від перейменувань вулиці Замкова, Шкільна, Дубенська. Хоч назви декотрих зі старих вулиць один чи два рази змінювались, автентичні “імена” таки повертались. Наприклад, одна з перших вулиць, Пересопницька, мала назву Велика Мінська. Стара назва вулиці Верхня Дворецька на деякий час була змінена на Димитрова, проте й донині залишається Дворецькою. Разом з тим, вулиця Дубенська певний час називалась Паризької Комуни.
Район, де знаходяться військові частини, раніше вважався передмістям, і він не молодший, аніж саме місто. Цікавий приклад назв у передмісті: вулиць Гайових було кілька, і кожна носила власний номер. Досить стара передміська вулиця Вербова лише один раз перейменовувалася на Генерала Ватутіна. Після повернення старої назви Вербовій — іменем Генерала Ватутіна пропонують назвати вулицю у новому масиві міста, адже він визволяв Рівненщину, хоч до Рівного і не дійшов, бо був смертельно поранений у с. Біла Криниця.

Вагома думка мешканців
Коли загинув лідер Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл, була ідея перейменувати на його честь проспект Миру. Принципово стояло питання назвати його іменем одну із центральних вулиць міста, а тут і назва нейтральна “Мир”, і ніби нічого не заважає, щоб ухвалити відповідне рішення. Та саме думка мешканців вулиці, за словами Леоніда Закревського, зіграла вирішальну роль, мовляв: а що влада має проти миру? Тоді довелося перейменувати іншу стару вулицю міста і змінити її сталу назву Тополева. Проти чого, як зауважив Леонід Закревський, найбільше виступили науковці. Та думка громадськості та наполегливість активістів обласної організації Народного Руху України мала велику силу. Вулиця Чорновола з’явилась на карті Рівного. Тож, як і планувалось, на честь трагічно загиблого лідера Руху назвали одну з центральних вулиць міста — Тополеву. А от вулицю Пушкіна так і не перейменували на Клима Савура.
Найскандальнішим було перейменування вулиці Московської на Степана Бандери. Частині мешканців було досить важко звикнути до нової назви в психологічному плані. Відтак анотаційну дошку, що поблизу гуртожитку медколеджу, взагалі намагалися зірвати й кілька разів обливали фарбою, висловлюючи таким чином свій протест. Довелося і таблички, і дошку чіпляти значно вище. А з часом емоції вщухли й нині про протести жителів колишньої Московської давно вже не чути.

Як вплинути на перейменування
Щоб самому назвати вулицю, мешканці повинні подати заяву на ім’я міського голови, який її направить на розгляд відповідної комісії. Наступним кроком стає розгляд пропозицій із залученням громадськості: щоб врахувати їхню думку, зазвичай проводять соціологічні опитування. Сам процес перейменування триває кілька місяців, адже потрібен час, щоб вивчити історичну значимість особи чи події, на честь якої пропонується назва. Вирішальний варіант затверджується на сесії міськради. А після ухваленого рішення сесії управління житлово-комунального господарства замовляє і встановлює таблички-вивіски з новою назвою.

Скільки
це коштує?
Найдорожче процес перейменування обходиться для установ, що знаходяться на цій вулиці. Зміна юридичної адреси вимагає переробляти величезну кількість фірмових бланків, печаток, штампів установи чи підприємства. А для фізичних осіб треба змінювати реєстрацію місця проживання у паспортному столі.

Мають шанс залишити назву
Секретар Рівнеради, голова комісії Рівненської міської ради з питань найменування міських об’єктів Юрій Бідюк вважає, що необхідно дотримуватись європейських принципів, не змінюючи назви вулиць, які вказують напрями. Зокрема це Київська, Дубенська, Млинівська, тож ці вулиці мають більше гарантій зберегти свої “імена”. Тож, відповідно, і Набережну можна шукати у будь-якому місті Європи лише на березі водойми. Назвами Лугова, Низова, переважно, охрещують вулиці на околицях міст.

Незабаром — нові назви
28 липня цього року сесія Рівненської міської ради ухвалила наступне рішення про присвоєння назв новим вулицям міста. Зокрема, тим, що розміщені у житловому кварталі району вулиць Буковинської, Костромської та бульвару Богдана Хмельницького. А новоспеченими стали назви вулиць: Бориса Степанишина, Євгена Борового, Григорія Горбачевського. Ті ж, що розміщені у житловому кварталі району вулиць Поповича та Скляренка, носитимуть імена Федора Пекарського, Неофіта Кибалюка та Слов’янська.

Вулиця імені Червонія
У Рівному, в районі Басового Кута, є вулиця Червонія. Проте, названа вона на честь не голови Рівненської обласної держадміністрації Василя Червонія, а генерала Логвина Даниловича Червонія (16 жовтня 1902 - 29 січня 1980). Логвин Червоній був генерал-майором Червоної армії, Героєм Радянського Союзу, командиром відомої 121 гвардійської дивізії, яка у складі інших військових частин та з’єднань звільняла Рівненщину та місто Рівне від гітлерівських загарбників. Логвин Червоній був почесним громадянином м.Рівного, а народився у с.Грушки на Одещині. Генерала Червонія поховали у Запоріжжі.