Подати
оголошення

Ресторан Манхеттен
07.10.2008, 09:27

ТОП-20: Найвпливовіші політики Рівненщини [+ФОТО]

Рейтинг “ТОП-20: найвпливовіші політики Рівненщини” — акція унікальна для рівненської преси. До вашої уваги список так розповіді про лауреатів Першого обласного рейтингу “ТОП-20: найвпливовіші політики Рівненщини”, який організував до свого 16-річчя рівненський обласний інформаційно-рекламний тижневик “ОГО”.
Лицар на білому коні

Ім’я: Віктор МАТЧУК
Посада: голова Рівненської облдержадміністрації, депутат облради
Вік: 49 років
Сімейний стан: одружений, має дочку


Сказати, що кар’єра Віктора Матчука розпочалась стрімко, буде неправильно. Один із засновників ЗАТ “РЕНОМЕ” свій імідж вибудовував роками. Спокійно, поступово, крок за кроком він пройшов шлях від депутата Рівненської міської ради до голови Рівненської облдержадміністрації. На цій посаді він змінив Василя Червонія. Як голова обласної адміністрації, Віктор Матчук пішов на досить ризикований крок, почавши вибудовувати команду, спираючись на “молодих і перспективних”, що в принципі принесло свої результати. Адже ті молоді депутати та голови райдержадміністрацій, які завдяки Матчуку потрапили у виборчі списки та на свої посади, залишаються йому відданими за будь-яких обставин.

На посаді голови облдержадміністрації Віктор Матчук, на відміну від своїх попередників, відкритий і публічний. На прес-конференціях говорить не “канцелярськими штампами”, а живою мовою, іноді на грані фолу, жартуючи з журналістами.
Пріоритетом в роботі для губернатора є залучення інвестицій та розвиток економіки. У політиці — відданий солдат Президента. Не боїться йти на конфлікт. Так, за рік відбивався від нападок народних депутатів БЮТівців Богдана Губського та Юрія Прокопчука. Не боїться критикувати Юлію Тимошенко.

Подейкують, що Віктор Матчук, так би мовити, “переріс область” й не проти піти у столицю. Навіть ходили чутки, що він має стати чи то заступником міністра, чи то главою Секретаріату Президента. Однак сам керівник області ці чутки спростовує. Кажуть, “дезу”, що пан Віктор має стати керівником президентської канцелярії, запустили, аби посварити Матчука з Віктором Балогою. Можна майже з упевненістю сказати, що політична кар’єра Віктора Матчука тільки набирає обертів і ми ще матимемо змогу побачити його на вищих посадах.

№ 2–3 Шерше ля фам

Ім’я: Світлана БОГАТИРЧУК-КРИВКО
Посада: заступник міського голови Рівного з гуманітарних питань
Сімейний стан: заміжня, має двох синів


Ім’я Світлани Богатирчук-Кривко у п’ятірці найвпливовіших політиків Рівненщини, мабуть, найнепрогнозованіше. Хоча її кар’єрі можна позаздрити: від звичайної вчительки вона дійшла до заступника мера з гуманітарних питань. І що найцікавіше — впевнено тримається на своїх позиціях. Адже займає цю посаду ще з 2002 року. У владі змінювались різні політичні сили, а Світлана Кирилівна як була, так і залишилась.

Із самого початку помітна політична далекоглядність та лояльність Світлани Кирилівни. Богатирчук-Кривко була членом СДПУ(о), потім стала активним членом Народної партії, але й досі у чудових стосунках з представниками різних політичних сил.
У 2002 році Світлана Кирилівна стає депутатом Рівненської облради й одразу ж очолює постійну комісію з гуманітарних питань. У 2006-му обирається одночасно в дві ради – міську та обласну. Обирає міську — і таким чином звільняє місце в обласній для власного чоловіка Михайла Кривка — він був наступним у списку блоку Литвина

У 2005 році Світлана Богатирчук-Кривко стала головою міської організації Народної партії і, як подейкують, близькою до народного депутата Миколи Шершуна (фракція Блоку Литвина), підтримкою якого може заручитись у будь-який момент.

Амбіційна, впевнена в собі, вольова пані Світлана має неабиякий вплив на гуманітарну сферу міста. Тут ця жінка — профі. Хоча варто зазначити: її важко уявити у ролі господарника.
Гріх не згадати, що Світлана Богатирчук-Кривко любить увагу. Саме тому постійно слідкує за своїм зовнішнім виглядом. Її обновки часто стають темою розмов як журналістів, так і колег по депутатському цеху.

Нині ж, як прогнозують експерти, Світлана Богатирчук-Кривко готується до найближчих виборів міського голови. Про що свідчить її активна діяльність у публічному руслі.

№2–3 Лісовий цар

Ім’я: Микола ШЕРШУН
Посада: народний депутат України
Вік: 56 років
Сімейний стан: одружений, має двох доньок


Є політики, які на кожних виборах роблять нову ставку. А є ті, хто відрізняється вражаючою постійністю. Хай навіть вона, постійність, і не одразу конвертується в політичні дивіденди. Микола Шершун належить до другої категорії: свою політичну ставку він зробив давно. За цей час кілька разів змінювалась назва політичної сили, з якою він “заручений” — Аграрна партія, Народна аграрна, Народна. Але Шершун партійної “прописки” не змінював. І з кріслом народного депутата розлучався теж ненадовго. Спершу потрапив до Верховної Ради в 1990-му, потім — аж у 2002-му. В 2006 році “пролетів” разом із блоком Литвина. Але в 2007-му разом із тим самим блоком повернувся до парламенту.

Подейкують, під час коаліційних торгів його, багаторічного гендиректора “Рівнелісу” й голову Товариства лісівників Рівненщини, спокушали посадою голови Держкомлісу (туди ж, що цікаво, не так давно “сватали” й голову Рівненської облради бютівця Олександра Данильчука). Невідомо, що там було з Данильчуком, а Литвин зберіг нейтралітет, і “хлібна” посада в підсумку відійшла не його багаторічному соратнику, а принциповим і непідкупним червонопрапорним “борцям з антинародним режимом”.

А Шершун тим часом продовжує залишатись одним із найвпливовіших політиків Рівненщини. Частина редакційного колективу навіть не погодилась із тим, що за підсумками анкетування експертів однакову з паном Миколою кількість голосів отримала його підлегла по партійній лінії Світлана Богатирчук-Кривко. Бо й справді: хто поставить під сумнів впливовість Миколи Харитоновича? Його однопартійці працюють не на останніх посадах у виконавчій вертикалі як обласної, так і міської влади. Вплив на лісову галузь — поза сумнівами. Доступ у високі кабінети й розгалужена партійна мережа з не гіршої якості кадрами — також. І по державному телеканалу завжди залюбки покажуть. Що ще потрібно людині для щастя?

№ 4 Вічний революціонер

Ім’я: Василь ЧЕРВОНІЙ
Посада: депутат Рівненської обласної ради, голова фракції УНП
Вік: 50 років
Сімейний стан: одружений, має двох дітей


Василь Червоній став депутатом Верховної Ради України у 1990 році й ще тричі переобирався. У 2006-му Блок Костенка-Плюща, до складу якого входила УНП, обласну організацію якої на Рівненщині очолює Червоній, не подолав тривідсотковий бар’єр і залишився поза парламентом. Але Василь Червоній без депутатського значка не залишився. Він став депутатом Рівненської обласної ради, очоливши виборчий список УНП на Рівненщині.

З ім’ям Василя Червонія у Рівному пов’язують будівництво Свято-Покровського кафедрального собору, старостою якого він є, спорудження пам’ятників Симону Петлюрі, Климу Савуру, Нілу Хасевичу та Уласу Самчуку. Новою ідеєю головного УНПіста області є спорудження пам’ятника отаману Тарасу Бульбі-Боровцю на проспекті Миру. Саме через місце розташування пам’ятника засновнику УПА розгорівся інформаційний конфлікт між Василем Червонієм та заступником міського голови Сергієм Васильчуком.
Червоній активно боровся з Сорокою, критикував режим Кучми, брав участь у “помаранчевій” революції, а потім заходився боротись і з нинішнім губернатором Віктором Матчуком.
Василь Михайлович завжди вирізнявся своїм радикалізмом. Він брав участь у протистояннях у Верховній Раді, у церковних конфліктах та історії з погромом редакції газети “Рівне Вечірнє”. Будучи головою облдержадміні¬страції, за одну з публікацій у “Рівненській газеті” судився з редактором, але програв.

Двічі балотувався на посаду міського голови Рівного, але двічі програвав Віктору Чайці. Як заявив сам політик, цьогоріч він утретє боротиметься за крісло мера. І, схоже, не збирається здаватись, бо як було написано на бігбордах, запрошеннях та сцені облмуздрамтеатру на його ювілей: “Україні — 17, Василю — лише 50!”

Як сказав колись сам про себе Червоній: “Я бігун на довгі дистанції: можу програти ситуативно, але виграти стратегічно”. Василем Червонієм можна захоплюватись, не любити чи люто ненавидіти, але не помічати його навряд чи вдасться.

№5 Столичний лісівник

Ім’я: Олександр ДАНИЛЬЧУК
Посада: голова Рівненської обласної ради
Вік: 49 років
Сімейний статус: одружений,
має двох синів і дочку


Обрання на посаду голови облради у квітні 2006 року Олександра Данильчука стало для багатьох відвертою несподіванкою. Його маловідомому імені протистояли: “ветеран” місцевої політики Валентин Крока та Віктор Матчук, який на той час уже встиг зарекомендувати себе у політиці. Але неочікувано більшість проголосувала за запропонованого “Батьківщиною” Олександра Данильчука — столичного бізнесмена, який до призначення на посаду працював директором товариства “Т-транс”. Пізніше пан Олександр в одному зі своїх інтерв’ю так прокоментує своє обрання: “Коли хтось каже, що на виборах голови обласної ради когось купували — це все брехня. Ніхто ні копійки не потратив ні на що. За короткий термін все вдалося зробити на домовленостях, на моїх дружніх стосунках з іншими депутатами фракції, які були поза коаліцією — тільки так”.

Як політик Олександр Данильчук прославився дружбою з ексцентричним екс-керівником Держуправління справами Президента Ігорем Бакаєм, з яким вони разом навчалися у Березнівському лісотехнічному технікумі.

До обрання головою облради Олександр Данильчук встиг попрактикуватися у “народній” службі. Був депутатом Верховної Ради України у 1998–2002 роках. Цікаво, що ці роки він називає “чотирма роками кошмарного сну”. У 2003 році працював заступником Міністра оборони України. Тоді його ім’я часто згадувалось у столичних виданнях. Виною тому стало звинувачення пана Олександра у завданні молодшому Кузьмуку (сину колишнього міністра оборони Олександра Кузьмука) “легких тілесних побоїв”.
Із того часу, вже на Рівненщині, Олександр Данильчук був помічений ще у двох гучних скандалах: сутичка з головним УНПістом Василем Червонієм на “Козацьких могилах” та побиття самого Данильчука у рівненському нічному клубі “Лагуна”.
Сьогодні Данильчуку приписують певні домовленості та дружбу із секретарем Рівнеради Юрієм Торгуном, з візитами до якого він зачастив напередодні виборів мера міста…


№ 6 Сірий кардинал

Ім’я: Юрій БЛАГОДИР
Посада: Депутат облради, перший заступник голови Рівненської ОДА
Вік: 34 роки
Сімейний статус: одружений, має двох доньок


Нічого дивного в тому, що молодий політик і керівник Юрій Благодир опинився у першій десятці нашого рейтингу. Адже як-не-як, а перший заступник голови облдержадміністрації таки впливає на події в області.

У свої тридцять чотири роки має великий досвід роботи на керівних посадах. Був головою Гощанської райдержадміністрації, керував агрофірмою ім.Воловикова, що входить до групи компаній “Кратос”. Депутат обласної ради, керівник фракції “Народної партії”. За деякою інформацією, має дружні стосунки з екс-спікером Верховної Ради Володимиром Литвином.

Юрій Благодир — непублічна людина. Його інтерв’ю дуже рідко з’являються у пресі, він не дає прес-конференцій і дуже сухо спілкується з журналістами. Доводилось кілька разів бувати на офіційних заходах, коли Віктор Матчук їде по області або ж зустрічає високоповажних гостей з Києва чи з-за кордону.

Жодного разу перший заступник не був за спиною шефа, як це зазвичай водиться. Юрій Благодир завжди десь у кінці процесії — за всім слідкує і роздає “ц.у.”, аби усувались якісь недоліки. Просто таки ідеальний заступник.

Подейкують, що спілкування з головами райдержадміністрацій та роздача їм “на горіхи” від імені голови ОДА також проводить Юрій Благодир. Він, кажуть, і є тим комунікатором, який доносить думку “шефа” до керівників районів.

Незважаючи на те, що перший заступник непублічна персона, його вплив у коридорах влади важко переоцінити. Про таких, як він, кажуть “сірий кардинал”. І якщо Віктор Матчук коли-небудь покине крісло губернатора, Юрій Благодир, скоріш за все, буде серед перших реальних претендентів на цю посаду.

№ 7 Невидимий політик

Ім'я: Василь БЕРТАШ
Посада: голова Рівненської обласної організації Партії регіонів
Вік: 47 років
Сімейний стан: одружений, має сина


Після закінчення школи підліток Василь Берташ пішов учитись в Рівненський сільськогосподарський технікум. З того часу в його кар’єрі були різні посади. Був він техніком-будівельником колгоспу, начальником управління капітального будівництва, заступником голови Рівненської облдержадміністрації, а згодом і першим заступником голови ОДА. Встиг побувати депутатом обласної та Верховної рад. Однак саме з останнім депутатством не пощастило. У 2006 році Василь Берташ потрапляє до прохідної частини списку Партії регіонів й стає депутатом, але через рік Президент Віктор Ющенко розпускає парламент. А вже в наступному виборчому списку “регіоналів” керівник Рівненської обласної організації ПР опинився десь серед останніх претендентів на депутатський значок.

Однак не все так погано в його житті. Нині син, Мирослав Берташ, є депутатом Рівненської міської ради. З ім’ям Василя Берташа пов’язують кілька підприємств та бізнес-структур в енергетиці, виробництві опалювальної техніки та будівництві.
На людях же керівника Рівненської обласної організації Партії регіонів Василя Берташа можна побачити в основному під час офіційних заходів у державні свята. Залишаючись невидимим, він, на думку експертів, все ж залишається впливовою фігурою, яка здатна в області “вирішувати питання”.


№8 “Ати-бати йшли солдати…”

Ім’я: Юрій ПРОКОПЧУК
Посада: депутат Верховної Ради України від БЮТ
Вік: 44 роки
Сімейний стан: неодружений


При згадці про Юрія Прокопчука на думку одразу спадає відома пісня “А я люблю военных, высоких, здоровенных…” Адже це один з найстрункіших, наймужніших народних депутатів усіх скликань. Безперечно, що далося взнаки багаторічне військове загартування. Мабуть, завдяки цьому Юрій Володимирович так впевнено почувається у політиці, бо це теж свого роду полігон. Згадати хоча б нещодавню блокаду Партією регіонів трибуни спікера парламенту. Тоді Юрій Прокопчук з таким запалом її захищав, що його мало не задушили власною краваткою. Відтоді на сесійні засідання ходить тільки у гольфах…

Військовій справі Юрій Прокопчук присвятив себе із самої молодості. На військового вчився, був на військовій службі фактично все свідоме життя. Невідомо, що змусило Юрія Володимировича зайнятися політикою, але у лютому 2005 року він як професійний бомбардувальник несподівано вривається до великої політики. Спочатку очолює Корецьку РО партії “ВО “Батьківщина”, а через півроку стає біля керма обласної парторганізації прихильників Юлії Тимошенко.

Не пробув Юрій Прокопчук довго і депутатом Рівненської обласної ради. Після виборів 2007 року потрапив у парламент.

Відтоді у Рівному з’являється не так часто. Хоча про Рівненщину на засіданнях ВРУ згадує нерідко. Зокрема, нещодавно відмітився звинуваченням у бік губернатора області у неефективному розподілі коштів, виділених Кабміном на ліквідацію наслідків стихії у районах Рівненщини … Така заява, очевидно, не покращить і так хиткі стосунки Юрія Прокопчука з Віктором Матчуком.

№ 9–10 Претендент на трон

Ім’я: Сергій ВАСИЛЬЧУК
Посада: заступник міського голови Рівного з економічних питань, депутат міськради
Вік: 39 років
Сімейний стан: одружений, має доньку


Ще рік тому Сергія Васильчука у місті мало хто знав. Колишній працівник хімічного гіганта ВАТ “Рівнеазот” потрапив у команду покійного мера Віктора Чайки п’ять років тому. У команді Чайки він робив свою ділянку роботи, займався наповненням міської скарбниці, що йому з успіхом і вдавалось. На передній план ніколи не рвався і був зовсім непублічним, на відміну від іншого заступника мера Світлани Богатирчук-Кривко.

У 2006 році Сергій Васильчук, керівник міської організації “Нашої України”, стає депутатом міської ради та керівником однієї з найбільших фракцій. На сесіях вирізняється принциповістю та інколи непоступливістю. Не кидає слів на вітер.
Коли на початку весни про Васильчука заговорили як про можливого кандидата на посаду міського голови Рівного, то більшість до цього поставилась скептично, або й взагалі перепитували “Хто це такий?” Однак, як виявилось, заступник міського голови взявся активно до роботи: почав наводити лад на ринках, зайнявся облаштуванням дитячих майданчиків, розширенням вулиці Соборної та ремонтом майдану Незалежності. Активно співпрацює з облдержадміністрацією. Сергій Васильчук виступив з ініціативою розширення меж міста Рівне, що, на його думку, допоможе вирішити цілий ряд проблем і закладе фундамент для подальшого розвитку міста.

Про нього заговорили. З огляду на те, що газета “Волинь” жодного номера не обминає увагою Васильчука, гостро критикуючи всі його дії, можна припустити, що в боротьбі за мерське крісло Василь Червоній головним своїм конкурентом бачить саме заступника міського голови. Крім головного УНПіста, про Сергія Васильчука, як про одного з найімовірніших кандидатів на крісло мера, заговорили не лише рівненські, а й столичні журналісти. А на його підтримку виступив керівник Рівненської облдержадміністрації Віктор Матчук.

№ 9–10 Відповідає за базар

Ім’я: Валентин КОРОЛЮК
Посада: перший заступник голови Рівненської обласної ради
Вік: 45 років
Сімейний стан: одружений, має сина


Валентин Королюк відзначається значними політичними амбіціями. Прийшовши взимку 2000-го до Народного Руху України, вже за два роки очолив його обласну організацію. Відтоді постійно намагається довести свою впливовість. Хоча, варто сказати, вплив цей більше будується на бізнесових зв’язках. Адже приватним підприємництвом Валентин Королюк почав займатися з 1992 року. У ті часи повного економічного застою колишній токар і вчитель організував ЗАТ “Речовий ринок”, яке й до сьогодні успішно функціонує. У місті відкриваються й відкриваються нові торговельні центри — але народна стежина до базару навряд чи колись заросте. Відтак і Валентин Королюк як засновник речового ринку може почуватися фінансово стабільно.

У 2006-му Королюк зробив різкий стрибок у політичній кар’єрі — в рамках помаранчевої коаліції в облраді отримав посаду першого заступника голови, обійшовши у внутрішньофракційній конкуренції впливового Степана Павлюка. Обрання керівництва облради відсвяткували, звісно ж, у нічному клубі “Магнат”, з яким пов’язують Валентина Анатолійовича.

Валентин Королюк хоч і не плейбой, виглядає завжди на всі сто. Невідомо, чи користувався Валентин Королюк послугами іміджмейкерів, але стильність та смак можна назвати його родзинками. Та й пострункішав помітно, пішовши у політику. Можливо, вплинув головний закон піару: зустрічають по одягу…

№ 11–12 Володар акул

Ім’я: Віктор ДАНИЛОВ
Посада: депутат облради, заступник голови обласної організації “Єдиного центру”
Вік: 46 років
Сімейний стан: одружений, має двох доньок


На в’їзді в село Великі Селища Березнівського району, за кілька кілометрів від “Надслучанської Швейцарії”, — магазин споживчої кооперації. На стіні — замальований напис. При бажанні його можна прочитати. Малиновою фарбою виведено: “ЗА Ющенка і Данилова”.

Шість з половиною років тому тут, на Поліссі, рівненський медіа-магнат мав реальний шанс стати народним депутатом від блоку “Наша Україна”. У підсумку він обігнав тутешнього нардепа минулого скликання, а нині голову облради Олександра Данильчука, але поступився тодішньому головному лісничому Рівненщини Миколі Шершуну (висуванцю провладного блоку “За ЄдУ!”). Відтак представляти інтереси виборців 155-го округу до столиці поїхав Шершун. А Данилов задовольнився мандатом депутата облради від Сарненщини.

Відтоді власник ВД “ОГО” і співвласник ТРК “Рівне 1” змінив дві партії. І ще декілька разів опинявся за крок від лідерства. Влітку 2002-го залишив посаду голови обласної організації НРУ, яку свого часу фактично відродив з попелу (надто нестримним виявилось бажання посісти це місце у Валентина Королюка). У 2005-му, подейкують, мав очолити обласну організацію новоствореної НСНУ, але в підсумку це місце дісталось Віталію Цехмістренку. У 2008-му ледь не очолив рівненський “Єдиний центр”. Але фігура екс-бютівця Валерія Богуцького комусь у Києві, кажуть, здалась більш “рівновіддаленою”. А Данилов задовольнився посадою його заступника.

Утім, люди, які знають Віктора Данилова, стверджують: двічі депутат облради спокійно і навіть дещо відсторонено-скептично ставиться до політичних ігор. Кажуть, якби він справді понад усе хотів бути у владі — давно був би. А так… Політикою займається швидше тому, що людині в його статусі цього важко уникнути. Основне ж джерело впливовості Віктора Данилова — не депутатство, а медіаресурс. За потужністю якого з ним не зрівняється жоден з тих, хто обійшов Віктора Євгеновича на політичних віражах. Зрештою, Данилову лише 46 і шанс зустрітись у парламенті з “вічним нардепом” від Рівненщини Миколою Шершуном в нього таки залишається.

№ 11–12 Політичний довгожитель

Ім’я: Роман ВАСИЛИШИН
Вік: 59 років
Посада: депутат Рівненської обласної ради
Сімейний стан: одружений, має сина та доньку


Професійну кар’єру Роман Василишин зробив на виробничому об’єднанні “Газотрон”, де пройшов шлях від інженера до керівника підприємства. Політичну — в рівненському “білому домі” у дев’яності (представник Президента, голова ОДА, голова облради). Не всі пам’ятають, що колись Василишин працював і на заводі, і в облдержадміністрації разом з Юрієм Луценком, нинішнім міністром внутрішніх справ. Та з ким тільки не зводила доля розважливого уродженця Івано-Франківщини, який, будучи за характером непоступливим, все ж не раз віртуозно “розрулював” складні політичні “розклади” в сесійній залі, наче такий собі рівненський Литвин.

У 2002-му, після кількарічної праці на ниві страхового бізнесу, Роман Василишин знову повернувся у велику рівненську політику: в тодішнього губернатора Миколи Сороки щось там не склалося з цукровим магнатом Данилом Корилкевичем, і провладна “Злагода” отримала “отмашку” висувати в голови облради Романа Василишина. Легко вигравши у “нашоукраїнця” Віктора Данилова, який конкурував із політичним “зубром” швидше заради участі (і фракційної дисципліни), Василишин на чотири роки пересів у “не перше і не друге” крісло області.

Нині голос заступника директора страхової компанії “Княжа” чути в облраді вже не з президії, а з одного із задніх рядів. Довгожитель рівненської політики разом із ще одним “колишнім” — Миколою Сорокою — у статусі рядового депутата пройшов до місцевого “парламенту” під прапором призабутого політпроекту покійного залізничного міністра Георгія Кирпи “Відродження”. “Паровозиком” партсписку виступив головний залізничник області Ярослав Коник, а Василишин — очолив фракцію. Нині ж, кажуть, може й взяти участь у виборах міського голови Рівного. Проте, найімовірніше, Роман Данилович підтримає на них свого давнього приятеля Миколу Сороку.

№ 13 Секретар-квіткар

Імя: Юрій ТОРГУН
Посада: секретар Рівненської міської ради,
в.о. міського голови Рівного
Вік: 46 років
Сімейний стан: одружений, має доньку та двох синів


Юрію Торгуну, нинішньому секретарю Рівнеради, можна було б беззаперечно віддати перемогу у номінації “язик без кісток”. Його численні гострі висловлювання на сесійних засіданнях міськради та міськвиконкому стають крилатими фразами. Буває, що й без ненормативної лексики не обходиться. Але, віддамо належне, його слова зазвичай просто відображають реальну дійсність. Крім того, віднедавна Юрій Торгун суттєво попрацював над собою. Яскравим свідченням цього є остання сесія Рівнеради, де секретар просто вражав своєю стриманістю. І якщо раніше колеги не наважувались назвати його політиком, то нині ситуація кардинально міняється…

Насправді ж біографію Юрія Торгуна можна назвати аполітичною. Ще з молодості Юрій Іванович чудово почував себе у бізнесі, у політиці з’явився фактично у 2002 році — став депутатом Рівнеради від Народного Руху України (згодом він стане головою його міської парторганізації). До того Юрій Торгун чим тільки не займався: і таксував, і працював за інженерною спеціальністю. 90-ті роки стали переломними в його житті. Саме тоді він з дружиною розпочинає свій власний бізнес — торгівлю квітами. До слова, у цій сфері він почав працювати одним із перших у Рівному. Пізніше квіткарський бізнес йому не раз згадають під час пікетування горе-підприємців з центрального ринку.

Розпочата власна справа, яка увінчалась успіхом, стала початком бізнесового процвітання Юрія Торгуна. Вже у 2005 році він очолює товариство з іноземними інвестиціями “Ізотерм-С”. А через рік займає посаду секретаря Рівнеради. Пам’ятається, тоді вирішальним у його призначенні став голос Віктора Чайки, з чиєї легкої руки Юрій Торгун став практично другою за впливовістю людиною у Рівному.

Сьогодні Юрій Торгун впевнено виконує обов’язки міського голови. Але, судячи з його політичної активності, на найближчі вибори мера йти не збирається. Хоча інтерес до медіа-ресурсів проявляє — можливо, з прицілом на більш віддалене майбутнє? Зокрема, на тій же останній сесії Рівнеради, під час обговорення чергового земельного питання, на закиди голови бюджетної комісії Сергія Паладійчука про те, що хтось із підприємців потім прийде до нього з вимогами, Юрій Іванович іронічно відповів: “А мене вже тут не буде…”

№14–15 Вічний заступник

Ім’я: Валентин КРОКА
Посада: заступник голови Рівненської обласної ради
Вік: 58 років
Сімейний стан: одружений, має двох доньок


Безперечно, що ТОП-двадцятка аж ніяк не обійшлася би без Валентина Кроки. Основа його впливу — досвід. Адже “депутат в законі” п’яти скликань — це вам не абищо, а суттєвий привід прислухатись до його думки. Що й роблять його колеги по депутатському цеху.

От тільки сам Валентин Іванович ніяк не позбудеться звання “вічного заступника”. За стільки років перебування в адмінапаратах державних органів йому вже тричі так і не вдалося зайняти посаду голови облради. Останнього разу відмовитись від цієї посади на користь Олександра Данильчука його попросила… сама Юлія Тимошенко.

Свого часу і керівником облдержадміністрації він не став, хоча працював у тодішнього губернатора Романа Василишина першим заступником, і до Верховної Ради не пройшов… Іноді здається, що якась карма над ним нависає. І хоча він заявляє, що певно “так Бог дає”, подейкують, що віднедавна йому почав набридати такий стан справ. Мабуть, Валентин Іванович був дещо розчарований, коли Данильчук спростував чутки про те, що піде на посаду чільника Держкомітету лісового господарства. Натомість на останній сесії облради його знову почесно обрали… заступником Олександра Данильчука.

Багато політиків називають Валентина Кроку “перебіжчиком”. Адже за час своєї кар’єри він встиг побувати і в Комуністичній партії, і в Аграрній, і в СДПУ(о). Нарешті зупинився на Блоку Юлії Тимошенко. Хоча він будь-які закиди про зраду переконанням відкидає. Вважає: “Я вийшов з партії, яка себе дискредитувала. Але я залишився Крокою, людиною, якій не треба слава та особливі регалії”.

№14–15 Рух до регіонів

Ім’я: Павло СУЛКОВСЬКИЙ
Посада: депутат Верховної Ради України
Вік: 55 років
Сімейний стан: одружений, має четверо дітей


Павло Гнатович Сулковський — депутат Верховної Ради вже трьох скликань. Член фракції Партії регіонів починав свою політичну кар’єру часів незалежної України, як близька людина до Василя Червонія. Коли Сулковський керував Рівненським районом, довелося бувати у штабі Народного Руху України (нині офіс УНП) й чути нарікання когось з мешканців району на Павла Гнатовича. Але тодішній керівник Молодого Руху Ігор Якубець сказав: “Це наш хлопець, він дуже гарний керівник і патріот”. Підтримував Сулковського тоді й народний депутат Василь Червоній.

У 2002 році Павло Сулковський як кандидат від Блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” обирається до Верховної Ради України. Цікаво, що спочатку від Гощанського округу під прапором Ющенка мав балотуватись… Любомир Буняк, але він пішов на вибори мера Львова — і “вакансія” дісталась Сулковському. Вже за рік він переходить до провладної фракції Партії регіонів. У 2006 році знову обирається депутатом Верховної Ради, вже за списком Партії регіонів. На дострокових виборах Павло Сулковський, єдиний з рівненських “регіоналів”, потрапляє до прохідної частини списку Партії регіонів і стає знову депутатом, обійшовши таких впливових представників цієї політсили, як Василь Берташ та Юрій Кічатий.

Нині Сулковський працює у парламенті, є членом фракції Партії регіонів. Живе у приватному будинку під Рівним та у вільний від законотворчості час трудиться на власному земельному паї. Народний депутат любить пересісти з-за керма свого “Мерседеса” за кермо трактора й виорати гектар-другий землі…

№ 16 Старший двірник

Ім’я: Олексій ХМИЛЕЦЬКИЙ
Посада: перший заступник міського голови Рівного, депутат міськради
Вік: 53 років
Сімейний стан: одружений, має двоє синів


У 2001 році Олексій Хмилецький, тоді директор спецкомбінату, був кандидатом у депутати міської ради від Партії Зелених України. Депутатом він став і залишався “зеленим” аж до 2005 року. Потім пішов у “Нашу Україну”, де швидко набрав авторитету, посів місце у верхній частині списку і знову став депутатом.

Мовчазний, непублічний та непомітний Олексій Хмилецький вирізняється конкретністю. Обіцяє лише тоді, коли знає, що може виконати обіцянку. Принциповий, але неконфліктний, перший заступник міського голови зберігає нормальні відносини як з однопартійцями й соратниками, так і з опонентами. Навіть коли він покидав лави Партії Зелених, робив це відкрито. Прийшов до тодішнього обласного керівника “зелених” Олександра Смика на розмову, аби переговорити про “спокійний” перехід у “Нашу Україну”.

Коли не стало Віктора Чайки, багато хто очікував, що Хмилецький, будучи першим замом, активно включиться у виборчу компанію. Олексій Віталійович, натомість, мало того що не заявив про свої мерські амбіції, а й зайняв нейтральну позицію щодо інших можливих претендентів з числа заступників міського голови. Лише десь на початку липня став на бік Сергія Васильчука і почав активно підтримувати його ініціативи.

У місті сьогодні навряд чи можна щось вирішити у житлово-комунальній сфері без відома першого заступника міського голови Олексія Хмилецького. Він, як таксист — знає всі адреси й вулиці у місті, і як двірник — знає, що й де потрібно зробити і скільки для цього потрібно коштів.

Про нього колись сказав один депутат облради: “Він навряд чи коли-небудь стане першим, але завжди залишиться потрібний всім і завжди “по тихому” впливати на прийняття рішень…”

№ 17–18 Політичний живчик

Ім’я: Сергій ПАЛАДІЙЧУК
Посада: депутат Рівненської міськради
Вік: 34 роки
Сімейний стан: одружений, має сина і доньку


На політичному небосхилі Сергій Паладійчук став помітним після “помаранчевої” революції. Тоді він взявся активно розбудовувати новостворену пропрезидентську партію “Народний Союз Наша Україна”. Згодом став головою виконкому Рівненської обласної організації НСНУ. У 2006 році за списками “Нашої України” стає депутатом міської ради та головою бюджетної комісії. Енергійного, майже завжди усміхненого депутата Рівнеради колеги “позаочі” називають “живчиком”.

Свою кар’єру Сергій Паладійчук починав студентом в Інституті інженерів водного господарства. Згодом викладав у рідному ВНЗі, вже коли той мав статус академії. Кар’єру в бізнесі починав із заступника директора СП “УПЕКС”, потім перейшов працювати директором рекламно-консалтингової агенції “Бюро МарТ”, власником якої згодом і став. Але головна діяльність все ж пов’язана з політикою.

Провів кілька виборчих кампаній як керівник штабу. Має, на думку колег, непогані організаторські здібності й аналітичне мислення. І ще, як жартують, неабияку інтуїцію, яка допомагає приймати правильні рішення й виходити “сухим з води” у, здавалося, безвихідних ситуаціях.

Будучи головою обласного виконкому “Нашої України”, залишає посаду й починає працювати над створенням в області структури іншої пропрезидентської партії “Єдиний центр”, яку ще пов’язують з ім’ям голови Секретаріату Президента Віктора Балоги. Обійняв звичну для себе посаду голови секретаріату (виконкому) Рівненської обласної організації Єдиного центру. І хоча лідером став Валерій Богуцький, партійним рупором і спікером залишається Сергій Паладійчук.
Подейкують, що Сергій Богданович проторував собі стежку не лише в центральний офіс Єдиного центру, а й до Секретаріату Президента, а це може означати, що вплив його лише зростатиме.

№ 17–18 Активіст, комсомолець, кросавчєґ…

Ім’я: Олексій ГУБАНОВ
Посада: депутат Рівненської міської ради, керівник фракції “Партії регіонів”
Вік: 31 рік
Сімейний стан: одружений, має двох синів


За цим депутатом міської ради “вмирає” половина журналісток міста Рівного, і не тільки вони… Молодий, підтягнутий, з харизмою та навіть з деякою самовпевненістю Олексій Губанов подобається жінкам. Потрапивши в політику, йде як танк до її вершин.

У минулому журналіст телебачення, пішов з журналістики у бізнес. Заснував фірму, яка займається візуальною рекламою, згодом став співзасновником ще кількох підприємств. Для багатьох стало несподіванкою, коли у часи “помаранчевої” революції Олексій став одним з лідерів місцевої організації Партії регіонів. У рівненській політичній тусовці Губанов відомий як хороший організатор та політтехнолог. З неофіційних джерел відомо, що Олексій Губанов як політтехнолог провів шість вдалих виборчих кампаній, більшість з яких — у сусідній Росії. Однією із заслуг молодого регіонала вважається досить пристойний відсоток голосів, який набрала ПР до міськради у 2006 році. Подейкують, що умовою для ведення виборчої кампанії регіоналів на місцевих виборах був перший номер Губанова у виборчому списку.

Як бізнесмен, Олексій має інтереси в галузі будівництва малих гідроелектростанцій, у торгівлі оргтехнікою та рекламі.
Як політик, Олексій Губанов є одним з “облич” і спікерів місцевих “регіоналів”, який останнім часом відсуває на другий план в інформаційному просторі іншого впливового “регіонала” Василя Берташа. У місцевих ЗМІ Губанов розглядається як один з претендентів на посаду міського голови Рівного. Але наважимось припустити, що Олексій, якщо й піде на ці вибори, то винятково для того, аби “розкрутити” себе. А вже через два роки на чергових виборах — серйозно поборотись за найголовніше крісло у місті.

№ 19 “Дорога, дорога, ты знаешь так много…”

Ім’я: Анатолій ЮХИМЕНКО
Посада: депутат Рівненської обласної ради,
керівник фракції Партії регіонів
Вік: 50 років
Сімейний стан: одружений, має двох доньок


Анатолія Юхименка — завжди багато. Він — експресивний, емоційний та немовчазний. На посаді “головного автодорожника області”, яку він обіймав донедавна, Анатолій Олексійович встиг непогано себе зарекомендувати як господарник. Нині ж він має прекрасну можливість проявити себе у суто політичному руслі, адже очолює фракцію Партії регіонів в облраді.

Політична кар’єра Анатолія Юхименка вражає своєю насиченістю. Він кардинально міняв і політичні переконання, і посади, та й чуток щодо нього вистачало.

Починав крокувати політичною нивою затятий регіонал Анатолій Юхименко від… “ВО “Батьківщина”. Так-так, за часів Кучми, коли Юлія Тимошенко була віце-прем’єром з ПЕК (і ще не мала іміджу затятої опозиціонерки), він певний час очолював обласне відділення її партії. Але час змінює все… І сьогодні Анатолій Олексійович не без гордості говорить про свою нову посаду керівника фракції “регіонів”. Про це особливо цікаво згадати у світлі останніх коаліційних перемовин донедавна затятих опонентів.

У державно-адміністративних справах Анатолій Юхименко теж попрактикувався. Не мало не багато, а цілих шість років (1999–2005 рр.) працював заступником голови РОДА. А вже у 2006 році за партійними списками регіоналів стає депутатом облради… Тоді ж очолює Службу автомобільних доріг у Рівненській області.
У свій час Анатолію Юхименку пророкували навіть посаду голови одного з держкомітетів у Києві. Але тоді сам Юхименко зазначав: “Останнім часом маю інші цінності, а задоволення від кар’єри не отримую. Сьогодні в країні є більш достойні люди, щоб керувати державними комітетами. Я ж себе особливо не переоцінюю”. Як у воду дивився…

Самого ж себе Анатолій Юхименко яскраво охарактеризував, коли дав відповідь депутату облради від “Нашої України” Анатолію Жуковському, який говорив про його причетність до спецслужб. “Я — майор. Сексотом ніколи не був. Віри Христової не міняв. Живу 25 років з дружиною. Орієнтації також не міняв”…
Нині Анатолій Юхименко працює у столиці, в компанії із залучення інвестицій.

№20 Зефірний король

Ім’я: Микола Кучерук
Посада: депутат Рівненської обласної ради, голова фракції БЮТ
Вік: 48 років
Сімейний стан: одружений


“Розкрутити” себе у політиці Микола Кучерук отримав змогу в 2007 році, коли Юрій Прокопчук, пішовши у нардепи, звільнив місце керівника фракції БЮТ в облраді для костопільського бізнесмена. З того часу Микола Кучерук намагається довести свій авторитет у політичних колах. Подейкують, що іноді це навіть призводить до конфліктів між ним та головою облради Олександром Данильчуком…

У політиці Микола Кучерук не пасе задніх. Свого часу він мав реальну можливість стати першим заступником голови РОДА, коли Олександр Данильчук пропонував на цю посаду Станіслава Савінського. Не склалося. Аж тут нещодавно почалися розмови про кандидатуру Кучерука на голову облради, коли з’явилися чутки про можливе призначення Данильчука керівником Держкомітету лісового господарства. Але і тут — невдача.

Варто зазначити, що до депутатства, яке отримав у 2006 році, Микола Кучерук більше позиціонувався як успішний бізнесмен. Треба віддати йому належне: ВАТ “Костопільський завод продтоварів”, який він очолив у 1999 році, сьогодні — доволі потужне підприємство. А відома і в Україні, і віднедавна за кордоном, торгова марка “Родина” — творіння теж його рук. Чого варті лише славнозвісний костопільський “лікувальний” зефір, який виводить радіонукліди, та батончики “Йо-ма-йо”
Поважають пана Миколу в Костополі й за те, що вдихнув життя у “лежачий” хлібозавод — кажуть, не без сприяння тодішнього і нинішнього керівника району Михайла Кривка.

Сьогодні Микола Кучерук продовжує працювати, і доволі успішно, на бізнесовій ниві. Мабуть, солодощі пану Миколі дещо набридли і він переключився на делікатеси з індичого м’яса, чим нині займається його новостворене підприємство “Делікатес”.