Якщо чоловік керує “бабським царством”

Чотири заступниці й усі – жінки
В одній старій пісні десяти дівчатам приписували дев’ятьох хлопців. Здається — халепа. Але як воно, коли на 112 жінок чоловіків лише 10? Начальник управління Пенсійного фонду України в м.Рівному Микола НІМЧУК каже: добре, навіть чудово. Йому можна вірити на слово, адже він керує колективом саме із таким співвідношенням статей.
Микола Німчук працювати серед жіноцтва звик. Розповідає, що постійно доводилося здобувати свій хліб саме в колективах, де представниць слабкої статі було більшість. Тому працювати й керувати фактично одними лише жінками не побоявся.
— Я був до того готовий, — усміхається пан Микола. — Ну так вже склалося, що я часто опинявся серед жінок, то чому цей колектив мав відрізнятися? У мене чотири заступниці — і всі жінки. Я задоволений, адже вони надзвичайно відповідальні, порядні, завжди дотримують слова. Жінки мене ніколи на роботі не підводили. Та й легше з ними працювати! Не треба двічі повторювати: раз сказав — і вже все зроблено.
Щоправда, не приховує: чоловіків у колективі бракує. Де ж це бачено: лише 10 мужчин на 112 пані!
— У мене проблем не виникає. Адже головне — усвідомити, що ти працюєш з жінками, тоді й наказовий спосіб спілкування сам собою виключається, навпаки стаєш толерантнішим. Важливий факт — компліменти. Їх забувати не можна. Тут, хочеш не хочеш, а навчишся помічати нові зачіски, костюми, сукні та туфлі, — розкриває таємниці свого співіснування у жіночому колективі Микола Німчук.
А ще пан Микола періодично хвалить усіх своїх підлеглих. Зізнається, що без цього — не можна. Адже одну колегу така похвала окрилить, тому й інша за нею потягнеться, активніше й краще працюватиме.
— Знаєте, я у цьому колективі й до себе почав прискіпливіше ставитися. І не лише в роботі, а у зовнішньому вигляді, — зізнається пан Німчук. — Маєш гарно виглядати, врешті-решт, жінки ж навколо!

У чоловічому колективі
й не працював
Від долі не втечеш. Так відреагував на питання про жіночий колектив почесний президент АТЗТ “Фірма Одяг” Олександр ОВЕРЧУК. Воно й не дивно, адже всі працівниці Будинку одягу проводжають пана Олександра поглядом, а сам він серед жінок — наче риба у воді.
Олександр Оверчук працює у жіночому колективі вже 29 років. Каже, що почувається тут навіть дуже добре.
— Жіночий колектив — це велика відповідальність, особливо для чоловіка, — переконаний пан Олександр. — Адже поряд з жінками чоловік повинен завжди тримати себе у формі. У всіх розуміннях. Потрібно правильно говорити, виглядати, поводити себе. Жінки ж насправді дуже вимогливі, а зрозуміти їх не так і просто.
У своїх колегах Олександр Оверчук найбільше цінує мудрість. Розповідає, що найбільше щастя — працювати під керівництвом мудрого начальника. І такий, тобто така, у житті пана Олександра була. Олена Марчук керувала Будинком одягу майже півстоліття, а коли пішла на пенсію — її місце зайняв Оверчук.
— Працювати з жінками одне задоволення, адже це високий рівень культури спілкування, відповідальності та етикету, — продовжує пан Олександр. — Жіночий колектив на чоловіка впливає лише позитивно. Я його на чоловічий, мабуть, не проміняв би. Ні, точно не проміняв би, адже навіть не знаю, як воно — серед одних чоловіків працювати. Я все життя серед жінок.

Жінки — насамперед колеги
Найкомфортніший колектив для роботи — той, де працюють як жінки, так і чоловіки. У цьому переконався на власному досвіді керівник перукарні “Чикаго” Назар ІВАНІВ. І хоч зізнається, серед одних чоловіків він не працював, про роботу у жіночому колективі не шкодує.
— Як і будь-який чоловік, серед жінок я почуваюся добре, — не приховує пан Назар. — А чому має бути погано чи некомфортно? Вони ж насамперед колеги, підлеглі, а вже потім жінки.
За роки роботи серед жінок перукар Назар Іванів винайшов для себе рецепт виживання у “ворожому таборі”. Каже: головне — відразу визначитись, хто є хто.
— Якщо добре спланувати роботу, тоді й не виникатиме ніяких пліток чи зайвих розмов, — переконаний керівник. — Ці питання відпадуть самі собою. Не скажу, що я надто суворий начальник, ніколи й не ставив себе чортом з рогами, але й не підпускаю надто близько. Врешті повинна бути певна дистанція. Втім, якщо колега її не дотримується, це її право, але у нашому колективі ті, хто хоче поваги й визнання, все ж зберігають цю відстань.
А ще, зізнається пан Назар, важливо розмежовувати роботу й вільний час.
— Знаєте, мені доводилось працювати і в суто жіночих колективах, і у змішаних, — продовжує перукар. — Але за весь цей час виніс для себе правило: на роботі потрібно працювати. Тому я не зважаю на колег, а налаштовуюсь саме на роботу. Звісно, можна іноді й розслабитись, але знову ж зберігати грань. А якщо чесно, то краще працювати все ж у змішаному колективі. Тоді — все збалансовано.

Навчився уникати жіночих ревнощів
Де, як не в освіті, у нас працює найбільше жінок? Чоловік-учитель — нині рідкість і не лише в гуманітарних дисциплінах, а й у точних. Начальник міського управління освіти Рівного Віталій НОВАК до жіночого оточення звик. Отаке-от надбання за майже 40 років роботи!
Працювати з жінками і серед жінок Віталію Новаку комфортно. Каже, що за весь цей час добряче вивчив жіночі характери, а тому й скаржитися на підлеглих не має чого.
— У жіночому колективі зустрічається чимало прагматизму, — каже пан Віталій. — До того ж жінки набагато ретельніше зважують, що, як, де і коли зробити. А ще вони “легші на підйом”, відкриті для новизни, самовдосконалення, самовираження. Для жінок дуже важливе моральне заохочення, тому регулярно їх потрібно хвалити. Але робити це потрібно дуже обережно, жінки похвалу й критику сприймають близько до серця. Тому іноді, замість критикувати прямо, доводиться так викрутитись, щоб жінка подумала, що це не мої зауваження, а її власні спостереження. Так найкраще для всіх.
А ще, зізнається пан Віталій, потрібно остерігатися жіночих ревнощів. Їх уже вдалося відчути на собі й начальнику рівненських педагогів.
— Раніше траплялося й таке, а вже з віком почав виваженіше себе тримати: не дозволяю надто часто хвалити одну й навпаки — дорікати іншій, — каже Віталій Новак. — Це ж прямий привід для ревнощів, розмов за спиною, зайвих нервів, заплямованої репутації. Справа неприємна й, погодьтеся, нікому не потрібна.
І хоч серед жінок панові Новаку комфортно, він все ж “підтягує” в управління... чоловіків. Пояснює, що все повинно бути гармонічним, а тому з інспекторською посадою чоловік краще впорається. Ну, він начальник, йому видніше ;)
З чоловіками працювати легше, а з жінками – приємніше
Директор Рівненської дирекції УДППЗ “Укрпошта” Василь ГЛУЩУК запевняє, що насамперед працює у колективі державного підприємства, а те, що майже 91 відсоток цього колективу жінки — мабуть, провидіння. Хоча, переконаний пан Василь, інакше бути просто не могло.
— Усі кажуть, що в української пошти жіноче обличчя. Так воно і є, — прямо відповідає Василь Глущук. — У нас чоловіки здебільшого водіями працюють, листоношами супроводу й у керівництві, а так — одні дами.
А ще керівник всіх поштарок запевняє, що всі його підлеглі — розумні, відповідальні, дисципліновані та серйозні. Саме такі жінки можуть достукатися до серця споживача, зрозуміти і старого, і малого.
— У нас надзвичайно відповідальна і складна робота, — каже пан Василь. — За невелику плату п’ять разів на тиждень людина має доставити кореспонденцію, не зважаючи на погоду, пору року і якість дороги. Наші листоноші це роблять. Вони знають всі новини і державного масштабу, і населеного пункту, і навіть окремої людини. Я не знаю, хто б із тим впорався, як не жінка.
Що ж стосується роботи серед жіноцтва, то пан Глущук виробив для себе кілька правил. Зокрема — завжди залишатися звичайною людиною. А ще треба бути самому дисциплінованим, відповідальним, слова не повинні розходитися з реальними справами. До того ж оволодів директор рівненської “Укрпошти” вмінням на питання чи прохання не тільки говорити “так”, а й розказати, чому “ні”.
— Чоловіка можна швидше переконати, знайти аргументи, які розуміє кожен мужчина, тому з чоловіками працювати простіше, — зізнається Василь Глущук. — Працювати в жіночому колективі приємніше, хоч і непросто. Мене насправді зрозуміють лише ті, хто в такому колективі трудиться. Адже кожна жінка вимагає до себе уваги, доброго слова, підтримки і якоїсь перспективи. А ще вони зобов’язують бути самому в формі, слідкувати за собою.