Подати
оголошення

Ресторан Манхеттен
25.11.2009, 11:29

Є у революції початок...

На рівненському майдані Незалежності теж стояли намети

Помаранчева революція була одним з найяскравіших епізодів нашого життя. Звісно, розчарування є, але спробуйте згадати ті емоції, відчуття, які охоплювали в ті дні. З пам’яті виринають кілька моментів...
Магія натовпу
З вікна кабінету, де тоді працював, було добре видно рівненський майдан Незалежності. Добре було видно, як по вулиці Соборній з боку “водника” та по Чорновола випливли дві річки людського натовпу й вилились на майдан. Кілька хлопців швидко почали встановлювати намет – “брезентуху” радянського зразка. Вже потім з’явиться сцена і всі наступні робочі дні починатимуться під пісню “Разом нас багато...” (Цікаво, де ни­ні “Гринджоли”? – авт.). Натовп заворожував, чомусь саме в юрбі почувався в безпеці.
Коли натовп вилився на площу перед будівлею облдержадміністрації, люди на хвилину зупинились. Перед ними стояли правоохоронці у шоломах і зі щитами. По спині пробігли мурашки. Але поряд були хлопці в по-ковбойському одягнених на обличчя чорних хустинках з написом “Пора”. Хтось з них неголосно сказав “Немає чого боятись. Вперед”. Страх зник, і ноги самі зробили крок. Мабуть, решта відчула те саме, й натовп одночасно рушив уперед... Вже потім на флагштоку перед ОДА з’явився помаранчевий прапор.

Про всяк випадок дай...
У той час довелось побувати в компанії кількох бізнесменів, які святкували народження дитини в сім’ї свого друга. В одного з них задзвонив телефон. Чоловік вийшов поговорити. Повернувшись, сказав колезі: “Дзвонив Валік, розказував, що треба допомогти, просив транспорт. Що скажеш?” Інший відповів: “Нє, “засвітяться” номери машин, потім буде клопіт. Скажи, що в автосервісі стоять. Але грошима треба допомогти. Фіг знає, хто ще в цих розборах переможе...”

“На майдані коло церкви”
Йшли дні. У Києві напруга трохи спала, а вся країна спостерігала за тим, що діється в залі Верховного Суду, де розглядалась справа про масові фальсифікації. На Майдані, на сцені встановили монітор, де постійно транслювався “П’ятий канал”, який проводив пряму трансляцію із залу суду. Незважаючи на мжичку, яка сіялась з неба, люди стояли під парасолями й ловили кожне слово.
Приїхавши додому, першим ділом вмикаю телевізор на “п’ятий”. За кілька хвилин суддя Конституційного Суду з тремтячими руками і таким же голосом зачитав рішення, яким призначалось переголосування другого ту­ру.
Що з того, що тоді відбувалось правильно, а що – ні, вже судити не нам. Сталось те, що мало статись – щось, що змінило країну. Можливо, назавжди, бо, як співали наші батьки у 70-ті, “є у революції початок, нема у революції кінця”.

Як ви ставитеся до Помаранчевої революції?

Олексій КОСОБУЦЬКИЙ,
голова виконкому Рівненської обласної організації партії “Наша Україна”:
– На мою думку, саме Помаранчева революція відкрила нам очі, показала перспективи розвитку демократичного суспільства. Це основні цінності, що дала нам Помаранчева революція. Можливо, хтось очікував на швидкі зміни чи певного чуда, проте я вважаю, це не зовсім правильно.

Валентин КОРОЛЮК,
перший заступник голови Рівненської облради:
– Я був одним з активних учасників тих подій. Звичайно, були великі сподівання на зміни та нові перспективи розвитку. Проте я впевнений: нічого просто так не відбувається і не зникає безслідно. Дуже прикро сьогодні бачити людей, які стояли по ту сторону барикад, в одній команді “Нашої України” чи Блоку Юлії Тимошенко.

Василь БЕРТАШ,
голова Рівненського обласного відділення Партії регіонів:
– Я за те, за що і наш народ. Якби я не знав, хто стоїть у верхівці Помаранчевої революції, можливо, я теж був би тоді з народом. Адже я теж хочу гарного і світлого майбутнього для своїх дітей і для всієї України.

Роман ВАСИЛИШИН,
депутат Рівненської облради, голова Рівненської облради (2002-2006 рр.):
– Повне розчарування. Я працював і за Леоніда Кравчука і за Леоніда Кучми – було, звичайно, багато недоліків. Та при так званій Помаранчевій революції багато чого було обіцяне і проголошено, я був обома руками “за”. Я – за демократію, але дисципліна повинна бути. У нас цієї дисципліни немає на всіх рівнях, а коли така ситуація, то побудувати демократичну державу неможливо.