В Острозі зібралися науковці всеукраїнського та світового рівня

Поза межами нашої держави, за різними підрахунками дослідників, мешкають від 10 до 20 мільйонів українців. Цифра чимала. Адже це майже четверта частина нашого населення. Незважаючи на далеку відстань і довгі роки проживання за кордоном, вони не забувають про свою етнічну Батьківщину – ініціюють різноманітні проекти у сфері освіти, культури, стають меценатами тощо. Як стверджує менеджер з роботи з діаспорою Української Всесвітньої Координаційної Ради Юрій Сидоренко, в ідеалі співпраця із співвітчизниками за рубежем з боку України має відбуватися за двома напрямками: на рівні громадських організацій та державних установ. Однак ситуація в нашій країні далеко не така, як хотілося б. Українська Всесвітня Координаційна Рада та інші громадські організації, які співпрацюють з діаспорою, абсолютно фінансово не підтримуються з боку держави. Також не створений чіткий механізм співробітництва із закордонними українськими організаціями.

Перспективи співпраці України з діаспорою, обмін культурним, науковим та освітнім досвідом обговорювали на нещодавній Міжнародній науковій коференції "Українська діаспора: проблеми дослідження". Цей захід уже вчетверте традиційно проводиться у Національному університеті "Острозька академія" з ініціативи Інституту дослідження української діаспори, що функціонує в навчальному закладі, Українського історичного товариства, Української американської асоціації університетських професорів та світової наукової ради при світовому конгресі українців. Відтак, до Острога приїхали науковці діаспори з Канади, Словаччини, Польщі, Хорватії, Румунії тощо. На переконання українців за рубежем – оптимізму мало. "Із приходом нової влади відносини України з діаспорою широко нами обговорюються. Між українськими державними інституціями та організаціями за кордоном має бути постійний діалог, якого зараз ми, на жаль, не спостерігаємо. Якщо така ситуація продовжуватиметься далі, то критичні зауваження з боку діаспоріан висловлюватимуться все частіше", – стверджує директор Українського Центру засобів та розвитку при університеті ім. Грента МакЮена в Едмонтоні (Канада) Роман Петришин. Це помітно... Адже об’єднана українська громада в США відмовилася зустрітися з Президентом України Віктором Януковичем, який 22-24 вересня перебував на пленарному засіданні Генеральної асамблеї ООН. Про це йдеться у листі Українського конгресового комітету Америки до Президента України. Комітет запевнив, що зустрінеться з Віктором Януковичем лише тоді, коли "відчує щире спіклування з українським народом та його проблемами".

За словами Юрія Сидоренка, Українська Всесвітня Координаційна Рада неодноразово зверталася за допомогою до Адміністрації Президента, однак досі відповідей на свої листи вони так і не отримали. "Представництво українців за кордоном неоднорідне. Серед них є підприємці з досить великим капіталом, представники середнього класу, бізнесу, інтелігенції, політики. Багато хто з них хотів би мати в Україні свою справу, бізнес, прийти з інвестиціями, створити, наприклад, український міжнародний банк, через який можна було б із меншими відсотками пересилати зароблені заробітчанами гроші додому в Україну. Дехто просто хоче купити в Україні будинок чи квартиру, прийняти українське громадянство, жити і працювати тут", — коментує ситуацію пан Юрій.

А й справді, Великобританія, наприклад, поширює свої культурні та освітні надбання у світі завдяки Британській раді, Німеччина – завдяки функціонуванню у більшості країнах Ґете-Інституту. Виникає питання – чому ж ми, маючи таку велику кількість співвітчизників за рубежем, не можемо налагодити з ними послідовну співпрацю задля популяризації своєї культури традицій, освіти та наукових досягнень?