4 місце. Послідовний шахіст — Микола ШЕРШУН

“Хвилиночку, в мене всі ходи записані!” — цю фразу героя “Дванадцяти стільців” міг би неквапливо вимовити й віце-президент Федерації шахів України Микола Шершун.

Послідовність у “ставці” на колишню Аграрну партію свого часу коштувала йому пропущеного депутатського терміну в 1998-му (“списочник” Шершун не пройшов до парламенту, бо АПУ не подолала прохідного бар'єру) та року поза Верховною Радою в 2006-му, коли блок нинішнього спікера, створений на базі колишньої Аграрної, а згодом Народної, партії також “пролетів” повз парламент.

Але за рік Шершун — знову депутат (втретє з 1990 року). Від посади головного лісника країни він тоді відмовляється. Крісло дістається комуністам, які традиційно не нехтують ласими кадровими “шматками” зі столу представників “антинародного режиму”. Та минає трохи більше двох років — і про Миколу Шершуна вже говорять як про можливого міністра екології. У підсумку він таки стає головою Держкомлісу — і це виглядає логічним вінцем його понад сорокарічної кар'єри в лісовій галузі, яка починалась зі слюсаря лісокомбінату на далекому Уралі.

Окрім лісу, Микола Шершун переймається й іншим природним багатством Рівненщини, яке поетично називають “сонячним каменем” — цієї осені парламент ухвалив Закон “Про бурштин”, одним з авторів якого є Микола Харитонович. Спрощення ліцензування й виведення бурштину з переліку дорогоцінного каміння, на думку авторів документа, має спростити підприємницьку діяльність у галузі, яка є “фішкою” Рівненщини.

Паралельно Микола Шершун почав “світитись” у ролі покровителя шахів — відкриває в школах шахові клуби та підтримує викладання шахів як факультативу. До спокійних інтонацій негучного голосу уродженця села Злазне на Костопільщині традиційно уважно прислуховуються у владних кабінетах. Що не кажіть, міцно стоїть людина на землі!