Чому рівненські кандидати так і не освоїли соціальні мережі на місцевих виборах [Дослідження]

Завдяки соціальним мережам та інтернет-технологіям у 2008 році Барак Обама став президентом однієї з найпотужніших країн світу — США. Команда Обами дала зрозуміти, що вдале та вміле використання web-технологій для передвиборчої агітації може увінчатися успіхом. Ще й яким! Сторінка американського президента у Facebook має більше 15 мільйонів прихильників. А що маємо ми?

НеУДАРна інтернет-сила
Від рівненських УДАРників я, мабуть, найчастіше отримувала запрошення вступити в ту чи іншу групу у соціальних мережах. Однак, на тому все й закінчувалося. Таке враження, що тамтемнішних штабістів "для галочки" це примушували робити...
Єдина така-сяка активність УДАРників проявилася хіба що у групі Vkontakte під назвою "Мій вибір — Віталій Кличко" із пафосним гаслом "Від успіху людини — до успіху Країни!!!!!!!" (так-так, саме з 7 знаками оклику:)) У групі цілих 5 альбомів, але аж... 19 учасників. Примітно, що загалом Vkontakte зареєстровано більше 90 мільйонів користувачів...

У групі була, звісно, і спроба підняти болючі для рівненського мешканця питання (на кшталт "Де б ви хотіли бачити нові місця для відпочинку молоді, та якими вони мають бути?", "Куди поділися ялинки із Театральної площі"). Втім, зважаючи на нечисленність прихильників УДАРу у Vkontakte, теми не набули потрібного обговорення.

Цікаво, що рівненський УДАР намагався і Facebook освоїти, створивши там аж дві групи — "УДАР" з описом "Група прихильників ПП УДАР та Віталія Кличка" (всього 3 учасники) та Рівне УДАР з описом "Політична партія "Удар" (Український Демократичний Альянс за Реформи)" (2 учасники).

Здавалося б, що заважає? Активності нема. Так, у Facebook, наприклад, рівненських користувачів порівняно мало, але вони є. Зокрема, чимало студентів Острозької академії. Просто перед тим, як створювати групу чи сторінку у соцмережі, варто продумати її концепцію, передбачити людину, яка б цим займалася. Адже суть соціальних мереж — спілкуватися. У нашому випадку — з потенційними виборцями.

Рідніше не буває
Гарним прикладом у використанні соцмедіа могла б стати новоспечена суто рівненська політсила — партія "Рідне місто". Контингент якраз той. Однак і вони постаралися не так, як могли.

Зрозуміло, що спершу взялися за Vkontakte, де на 90 відсотків аудиторія віком 15-25 років. Створили групу "Рідне Місто", назбирали 46 прихильників. Та активність проявляють лише у розповсюдженні вже трохи набридлих політичних лозунгів. Конкретики не вистачає. Звісно, як в Обами, у них поки що не вийшло (гроші на виборчу кампанію, як це робилося у США, їм ніхто давати не буде:)) Але можна було б спровокувати кілька гучних обговорень серед молодої аудиторії.

Хоча, важливо додати, що найбільшим плюсом їх передвиборчої кампанії у соцмережах є персоніфікація аккаунтів. Пояснимо: група групою, але найбільш дієвим лишається спілкування з користувачами від першої особи. Так, наприклад, діють Зураб Кантарія (@kantariya) та Павло Алєксєвич (@axiom_rv), які "піарять" свою політсилу у Twitter та Vkontakte від свого імені. До речі, хороша думка. Так свого часу у Twitter набув популярності віце-прем'єр-міністр України Сергій Тігіпко (@SergeyTigipko), який відписує на запитання та звернення інтернет-користувачів (впевнено стверджую це з власного досвіду).

Журналістська братія
Радує те, що соціальними мережами впевненіше стали користуватися журналісти. Гарним прикладом може слугувати медіа-братія "Радіо Трек". Вони успішно і активно освоюють таку платформу як Facebook. Звісно, їм є для чого старатися: аж шестеро представників радіостанції виступають на цих місцевих виборах кандидатами.
Цікавою платформою для просування кандидатів-журналістів став... блог ще однієї рівненської журналістки Тетяни Закордонець. Вона публікує на своєму блозі — www.mia-with-love.com — цілі інтерв’ю з місцевими акулами пера. Однак, за відсутності широкої популярності її блогу, це поки тягне хіба що на архів.

До речі, щодо блогів. Місцева політична братія, "как ни прискорбно", ні Живий Журнал (Livejournal) не освоїла, ні інші блогові платформи в Інтернеті. Пам’ятаю, у далекому 2008 році така спроба була в одного з нинішніх кандидатів від "Нашої України" Сергія Подоліна. На його інтернет-сторінці були опубліковані Передвиборна програма кандидата на посаду міського голови м. Рівне та Автобіографія. Втім, на цьому все й завершилося. Чи то часу, чи то зусиль Сергію Вікторовичу не вистачило, щоб продовжити почату справу.

І ще трошки кандидатів
На жаль, більше цікавих прикладів використання соцмереж місцевими кандидатами чи політсилами я не знайшла... Можу хіба що назвати анонс у Facebook "Ідем голосувати за "Вперед, Україно!" під егідою Святослава Клічука з нетиповим описом: "А як інакше, тільки так. Середній вік усіх кандидатів 28 років, першої п'ятірки — 29, половина із громадських активістів, усі нормальні і адекватні, запрошую кожного з Вас особисто, мені потрібна ваша підтримка". Або ж групу у Vkontakte "Фронту Змін" — "Проти Податкового кодексу Азарова-Тігіпка". До речі, ця група набрала серед інших найбільше учаників — 41. Аналогічна група в Odnoklasniki має 62 учасники.

Це насправді дивує, зважаючи на активність "фронтовиків" у коментарях на порталі OGO.ua. Стаття "Кандидати від партії "Фронт Змін" до Рівненської міської та обласної рад" лише за два дні набрала 4 тисячі переглядів. А на сьогоднішній день має 252 коментарі. Можуть же, як хочуть...

А от таким "гігантам" політичних кампаній, як БЮТ, Партія регіонів, Наша Україна, точніше їх місцевим осередкам — двієчка. Таке враження, що вони взагалі забули, що існує Інтернет, кількість користувачів якого "росте не по днях, а по годинах". Здивували, наприклад, бютівці. Адже їхній лідер — Юлія Тимошенко — продемонструвала всі можливості та плюси використання соціальних медіа. Юлія Володмирівна на час січневої президентської кампанії мала 3 аккаунти у соцмережах: Odnoklasniki, Facebook, Vkontakte; 2 аккаунти на ділових мережах: LinkidIn, Profeo; політичній соцмережі: Politiko; 2 аккаунти на відеохостингах: Youtube, RuTube; мікроблогінгу Twitter; фотохостингу Flickr; на блогінг-мережах: Livejournal та tymoshenko.ua.

Кандидатам на замітку
У рамках проекту "Рівне в Інтернеті" "ОГО" не раз писала про можливості нових медіа. Шкода, що місцеві кандидати досі не зрозуміли необхідність використовувати технології нового суспільства. Адже саме в Інтернеті нині перебуває, мабуть, найякісніший електорат: досвідчений, вмілий і свідомий.

Кандидатам на замітку дамо такі цифри:
- Компанія InMind на замовлення Інтернет асоціації України провела дослідження, згідно з результатами якого, послугами мережі Інтернет щодня користуються 8700 тисяч українців віком від 15 років, що становить близько 19% від загальної кількості жителів країни.
- Хоча б один раз на тиждень Інтернетом користуються 11800000 жителів країни, а мінімум раз на місяць заходять у світову мережу 12900 тисяч користувачів.
- 33% всіх жителів України користуються Інтернетом не рідше одного разу на місяць. Понад вісім мільйонів інтернет-користувачів проживають у великих містах і містах з чисельністю населення більше 50 тисяч, 4,6 мільйона користувачів проживають у менших населених пунктах.
- Україна увійшла до числа десяти країн Європи, в яких налічується найбільша кількість користувачів Інтернету.

коментар експерта
Еліна КАЦ, викладач Рівненського інституту слов`янознавства:
— Для старшого покоління політиків PR в Інтернеті використання соціальних медіа все ще залишаються незрозумілим, а часто й "дитячим" витрачанням коштів та часу. На заході це вже норма звертатися до свого електорату "напряму". Таку моду ввів терішній президент США Барак Обама та любитель новітніх технологій президент Російської Федерації Дмитро Медвєдєв.
Київські політики частково перейняли таку тенденцію — постворювали персональні аккаунти (сторінки) в найпопулярніших серед молоді соціальних мережах, ведуть сторінки у ЖЖ і Твіттері, але все одно якість викладених матеріалів говорить про відповідність данині моді, аніж про повноцінне використання всіх можливотсей.
Половина студентів може похвалитися, що "зафрендили" (потоваришували) з А.Яценюком чи С.Тігіпком.
Що ж ми бачимо на місцевому рівні? Традиційну роздачу календариків та газет… у той час як працюючі люди проводять більшість свого часу за комп’ютером і не мають часу, а часто й бажання збирати на вулиці агітки. Приємно здивувала молода політична партія "Рідне місто", половину зі списку мала можливість роками читати в персональних блогах і на Твіттері, отримувала персональні запрошення на зустрічі та повідомлення про діяльність, навіть програму змогла знайти при тому, що персонального сайту не бачила. Можливо, тому що там більшість молодь? Сумніваюсь. Думаю, що на наступних виборах прийде і усвідомлення всіма політичними силами того, що за соціальними медіа і мережами майбутнє.