Олег Осуховський покинув професійний футбол заради політичної кар'єри [ІНТЕРВ'Ю]

Мабуть, одна з найобговорюваніших особистостей на Рівненщині під час і після виборчої кампанії, — це Олег ОСУХОВСЬКИЙ. Таке враження, що біографія керівника виборчого штабу ВО “Свобода” в Рівненській області, наче за сімома замками. З нею громадськість могла ознайомитися хіба що в день голосування, коли вивішували біографії кандидатів. Ні на сайті ГО “Люстрація”, яку він очолює, ні на сайті ВО “Свободи” його біографічних даних немає. Це породило масу чуток про нього. Ще більше хмизу у жар додала така стрімка перемога “свободівців” на всіх фронтах цих виборів.

Без сумніву,OGO.ua не міг пропустити можливість розпитати про життя та роботу Олега Осуховського при нагоді. Ось так, тет-а-тет, він розповів про те, що має родину, що живе у Києві, а в минулому — професійно займався футболом.


— Пане Олегу, почнімо з головного питання. Ви у Рівному з'явилися буквально два місяці тому. Якраз на старті виборчої кампанії. Громадськості про вас відомо дуже мало. Звідки ви родом? Чому приїхали балотуватися саме до Рівного?
— Я народився у Львівській області Кам'яно-Бузькому районі в селі Великосілки. До Рівненської області — це кілометрів 70-80. По суті свою юність я провів на Рівненщині, зокрема в Зарічненському районі, Дубровицькому, де проходили наші футбольні тренування. У Володимирецькому районі живе моя бабуся. Нерідна, правда, але я її дуже люблю і поважаю.
Коли ми напередодні виборчої кампанії купували спортивну форму для команд різних районів, то приємно було побачити людей, з якими у мене пов'язані такі спогади молодості.
У ВО “Свобода” я з 1998 року. Практично пройшов від керівництва сільського осередку, так би мовити, до обласного рівня. Під час останньої президентської виборчої кампанії, наприклад, я жив і працював у Дніпропетровську, де ми теж показали гарний результат.
Бачите, земля кругла — і, мабуть, тому завжди повертаєшся до рідних міст. У мене дуже багато друзів у Рівному, які мене знають, довіряють, з якими ми у футбол грали ще років 15 тому. Зокрема мій давній товариш Віктор Кривун, який тепер теж депутат обласної ради.
Більше того, в минулому я грав у професійний футбол. І вже на початку того року мене обрали віце-президентом міні-футбольного клубу “Кардинал-Рівне”. Ми думали довго, в яке місто переводити команду зі Львова. І, повірте, я навіть поняття не мав на той час, що на вибори потраплю очолювати штаб у Рівному. А тим більше, що стільки людей мені довіриться, за що я їм дуже вдячний.

— То такий результат на виборах прогнозованим був для вас чи все-таки неочікуваним?
— Ні, звичайно, прогнозовані. Навіть мої однопартійці говорили, що люди мені симпатизують як політику. Звісно, Рівне, мабуть, одне з рідних міст для мене. Так само як, наприклад, і Дніпропетровськ, де я довгий час працював. Розумієте, я дуже багато подорожую як голова ГО “Люстрація”.

— Що це за організація “Люстрація”?
— Початково ми з колегами-однодумцями, професійними правозахисниками, вирішили: потрібно щось робити, щоб відстоювати національні інтереси.

— Тобто організація юридичного спрямування?
— Правозахисного. Звичайно, що перше наше завдання — очищення української влади і українського суспільства. Ми зробили чимало добрих справ. Зокрема, з нашої ініціативи були зняті всі пам'ятники з державного реєстру в Україні, ми захищали і захищаємо й надалі тих хлопців, що в Києві побили пам'ятник Леніну. Ми налаштовані на те, щоб працювати на захист українців. Я завжди кажу: “Ми, українці, якщо ми хочемо добре жити, перш за все повинні викорінити заздрість і підлість”.

— Якби ж то так легко все робилося...
— Треба почати з себе і з виховання своїх дітей.

— Ви відносите себе до національного руху чи до націоналістичного?
— До націоналістичного. Тому що націоналізм — це, перш за все, любов. Різні люди по-різному це поняття трактують. Ми допомагаємо і сприяємо націоналістам і в інших країнах. Наразі, наприклад, ми підтримуємо лідера “Свободи” у Білорусі, який теж часто, до речі, буває в Рівному. У нашу політичну силу йдуть багато молодих людей. Хоча у нас доволі жорстка процедура прийняття до організації. Ми не приймаємо комуністів, атеїстів. Але приходять різні люди.

— От ви згадали про випадок з побиттям пам'ятника Леніну у Києві. Не вважаєте ви, що це занадто радикальні прояви націоналістичного руху? Бити щось, громити, якщо можна зробити щось цивілізовано.
— Це не радикально. Поясню: були три укази. Один указ Кравчука і два укази — Ющенка. Ні один пам'ятник не був зруйнований за часів помаранчевої революції. Більше того, навіть будувалися. Коли ми приїхали на Хмельниччину, були настільки здивовані, що такий гарний блискучий пам'ятник Леніну стоїть. Виявилось, що його поставили два роки тому. Це, я вважаю, ганебно. Розумієте, ці пам'ятники давно повинні бути у музеях. У музеях тоталітарного режиму. Ми б мали водити туди дітей і показувати, вчити — це все ж таки наша історія.

— Коли ви тільки з'явилися у Рівному під час виборчої кампанії, вас пов'язували з Тернополем. Потім виявилося, що ви зі Львівщини. Та ще й роз'їжджаєте по всій Україні. То де ви нині стабільно живете?
— У Києві. Самі розумієте, коли очолюєш таку організацію, потрібно жити в столиці і тримати все на пульсі. Беремо ж участь у пікетах, акціях. І найчастіше якраз у Києві. Громадська організація “Люстрація”, до речі, вже провела українізацію близько 300-400 ресторанів. У нас був такий проект “Мовна Люстрація”: коли заходиш у ресторан, арт-кафе, магазин, береш меню — а там усе російською мовою, і офіціанти російською розмовляють. Ми тоді беремо Книгу скарг і пишемо про те, що у цьому закладі відбувається повна дискримінація української мови.

— Ви позиціонуєте себе як націоналістична організація. Звідки ж взялися чутки про те, що на цих місцевих виборах вас фінансує Партія регіонів?
— Знаєте, скільки я є в політиці, стільки й чув, що “Свободу” хтось фінансує. Спочатку, коли я ще був помічником Олега Тягнибока, ще з 1998 року, коли він виграв по Бузькому мажоритарному округу і став народним депутатом, теж були такі чутки, що його хтось фінансує. Коли він вдруге балотувався у 2002 році по тому ж округу, він набрав ще більше голосів, квартиру його тоді спалили і його 4-річний син з бабусею ледь не загинули — теж обговорювали, що нас хтось із конкурентів фінансує. Нас просто не знають чим дискредитувати, от і вигадують... Починають шукати вітру в полі. Скажу вам, що у нас багато підприємців у партії, багато роботящих людей, які чесно заробляють гроші і нас підтримують.

— А чим особисто заробляєте ви? Чим займаєтеся?
— Займаюсь суспільно-політичною діяльністю. Щодо заробітків, то в мене після футбольної кар'єри дещо лишилося. Я грав у професійній лізі, за кордоном переважно. Три роки жив в Англії. Там, до речі, мій рідний брат з родиною досі проживає. Пам'ятаю у 2006 році приїхав до мене Олег Тягнибок і сказав, що досить вже грати, треба їхати до України і щось змінювати там. Бо ситуація була критична. Так, це був нелегкий вибір. Скажу так: 99 відсотків моїх друзів, близьких, знайомих були проти того, що я повернувся в Україну. Але я зробив свій вибір і, думаю, він був правильним.

— Повертаючись до теми виборів. З ким плануєте формувати більшість у Рівненській облраді?
— Без сумніву, з проукраїнськими політичними силами. Не можу наразі стверджувати і називати конкретно. Ми не можемо співпрацювати з людьми, які тушками лягають на стіл до Віктора Федоровича. Однозначно, що це будуть проукраїнського сформування партії.

— Чи погоджуєтесь ви з думкою, що “Свобода” набрала на цих виборах такий високий показник, тому що в якісь мірі зайняла нішу УНП — політсили, яка на Рівненщині втратила свої позиції після смерті свого лідера Василя Червонія?
— Не думаю. Вважаю, що люди проголосували за позиції саме ВО “Свобода”. УНП втратила свої позиції не тому, що є ми. А тому, що у неї немає хорошого лідера на всеукраїнському рівні.

— А як щодо стосунків з політичними опонентами? Я володію інформацією, що ви свого часу перетиналися з нинішнім заступником голови Рівненської облдержадміністрації Олексієм Губановим...
— Та ні. Це все теж політичні провокації. Я з Олексієм Губановим познайомився буквально 31 жовтня, під час телемарафону “Доба вибору” на “Рівне 1”.

— Поговорімо ще про вас особисто. Окрім футболу, які ще захоплення маєте, як відпочиваєте?
— Та ви знаєте, я з ким працюю, з тими і відпочиваю. Так уже склалося, що через громадську діяльність практично немає ні на що інше часу. Хоча у футбол іноді граю.

— А як щодо таких чоловічих атрибутів як авто? Кажуть, вас бачили за кермом Toyota Camry...
— Та не може бути. Я, скільки перебуваю в Рівному, за кермо не сідав ні разу.

— Але у вас є автомобіль?
— Так, Mercedes. Але не варто це розцінювати як розкіш. Я вважаю, що кожен українець має повне право і заслуговує на те, щоб мати хороший автомобіль, гарну квартиру. Просто треба дати можливість їм заробити, розвинути себе та проявити, що відповідно — і віддячується.

— А щодо сімейного стану? Судячи з відсутності обручки на пальці, ви неодружений?..
— Одружений. Дружина живе і працює у Львові. У неї дуже гарне ім'я — Василина. Вона, до речі, також член ВО “Свобода”. А за освітою вона історик.

— Давно разом? Уже виховуєте дітей?
— Так, ми разом вже сім років. Одружилися у 2003 році. Виховуємо трирічну дочку Вікторію.

— То виходить, що родина у Львові, а ви в Києві? То, може, плануєте вже всі разом переїхати до Рівного?
- Я розглядаю такий варіант. Звісно, ще пораджуся з дружиною. Але, думаю, щоб працювати на Рівненщині, треба тут і жити.