Рівненський архітектор Віктор Ковальчук збудував один з найвищих храмів в Україні

Усе дитинство майбутнього архітектора минуло на Волині.

— Маленьким хлопчиком пас корови на вигоні у селі Вишнів, і навпроти завжди споглядав на великий кам’яний собор, побудований ще за царських часів. Знаєте, ніби досі чую той прекрасний дзвін, який лунав на престольний празник святих Петра і Павла. Пригадую, як виблискували куполи на сонці. Ті враження, мабуть, відклалися в підсвідомості і через роки, коли будував культову споруду, вдалося втілити все це у життя. Звичайно, зі змінами.

А починалася все з того, що в дитинстві Віктор Ковальчук дуже любив малювати. Закінчив Рівненську художню школу, Львівський політех. Про обраний шлях у житті ніколи не шкодував.

— Це чудова і відповідальна професія, адже така робота дарує радість людям. Але разом з тим ти несеш колосальну відповідальність за те, щоб усе було зроблено не лише так, як заплановано, але й з дотриманням усіх вимог і нормативів.

Після закінчення навчання пан Віктор працював у Рівненській філії “Діпромісто”.

— Грошей катастрофічно не вистачало, відтак підробляв у газеті “Червоний прапор” та “Зміна”. Потім пройшов школу реконструювання будинків у “Житлоремпроекті”. Коли створили системи “Архпроект”, перейшов працювати туди. Було чимало планів, ідей. Працювали над будинкам, які розташовані зараз на вул. Чорновола, 64-66. Був і архітектором, і виконробом. Маючи вже певний досвід, відчув, що можу брати на себе відповідальність. Якраз у той час побачив інформацію про те, що оголошується конкурс на будівництво собору у Рівному. Треба було зробити все: починаючи від вибору місця і завершуючи будівництвом.

Цікаві факти
- Свято-Покровський собор будується понад 20 років. Його висота 55 метрів.
- А центральний хрест має висоту 6 метрів. Має два рівні — верхню літню та нижню зимову зали, які розраховані на 6000 людей.
- Собор видно з будь-якої точки Рівного. Він вважається одним із найвищих храмів України.
- До речі, лише Софія Київська і наш собор мають 13 куполів, що символізує Ісуса Христа і 12 апостолів.

Віктор Ковальчук пригадує, що сумнівався, чи братися за такий об'єкт.

— Думав, може, не моє, не зможу, радився з колегами. Але все-таки створив проектну фірму і почав працювати. Довго ми вибирали місце для майбутньої культової споруди. Хотілося обрати найпрекрасніше. З колегами порадилися і вибрали місце біля Грабника. Я зробив 12 ескізів і здобув перемогу у конкурсі. Це був кінець 80-х років. Скажу відверто, це були найщасливіші роки. Я практично жив на будівництві. Вдячний долі, що випало працювати із талановитими людьми — покійним виконробом Йосипом Драганчуком. Грошей не було, але найбільше щастя, коли людина робить свою роботу і в неї все вдається. Хоча був і інший бік у цієї медалі: страждала родина.

Для собору ми розробили і чудове освітлення, яке може переливатися і вигравати різними кольорами. Але через те, що електроенергія дорога, нині його практично не вмикають.

Паралельно із будівництвом Свято-Покровського собору Віктор Ковальчук будував ще чимало інших церков. Це і в рідному місті архітектора — Здолбунові — православний Свято-Успенський храм. І церкви у Клевані, Малому Шпакові, на Костопільщині, у Новояворівську на Львівщині, на Східній Україні.

— Загалом спорудив десь до двох десятків церков. Вони будуються довго і вимагають великих зусиль. Відтак, чимало об'єктів уже передав іншим архітекторам. Особливо ті, що на Львівщині і на Східній Україні, — розповідає Віктор Ковальчук.

За проектами Віктора Ковальчука побудовані чи не всі пам'ятники у Рівному. Серед них пам'ятники Великому Кобзарю, Симону Петлюрі, пам'ятник афганцям, Климу Савурі, Уласу Самчуку у Рівному і Здолбунові.

Ще одна велика мрія архітектора — реалізувати власний проект реконструкції у с. Пересопниця.

За матеріалами: Рівненська газета