Канадський мільйонер приїхав до Острозької академії з «гостинцем» і настановами [+Фото]

Після того, як вперше у 90-х роках Ерасту Михайловичу випала нагода побувати у волинському храмі науки, він при змозі відвідує Острозьку академію. Та приїздить він сюди не задля брудних політичних балачок, пустих обіцянок, не для піару, а для щирої бесіди з українською інтелектуальною молоддю і головне, щоб допомогти. Цього разу меценат прибув також не з пустими руками. Вже втретє Ераст Гуцуляк робить чималий внесок у будівництво гуманітарного корпусу Острозької академії.

Згідно з попередніми планами, споруда має стати найвищою в Острозі та його околицях. Міська вежа матиме не лише практичне застосування: слугуватиме для навчальної та науково-дослідної діяльності, а й стане архітектурною окрасою міста.

За словами ректора Національного університету «Острозька академія» Ігоря Пасічника, тепер до уваги екскурсантів міста можна буде представити не лише такі визначні архітектурні пам'ятки Острога, як замок чи вежу, а невдовзі і сучасний корпус. На даху споруди обладнають оглядовий майданчик, з якого можна буде побачити панораму міста і навколишні населені пункти, приміром, Шепетівку, Нетішин. Думкою про новий корпус, будівництво якого ведеться вже тривалий час, живуть ректор, всі викладачі та спудеї академії. На жаль, у казні України, як завжди, не стає на це коштів. Корпус імені Ярміли та Ераста Гуцуляків названо на честь благодійника та його дружини, без яких це будівництво так би й залишилося невтіленим задумом. Меценат Ераст Гуцуляк чудово розуміє, що інвестування освітянської сфери неодмінно стане запорукою мудрої нації та розвиненої держави у майбутньому.



Окрім Острозької академії, Ераст Михайлович також фінансує Рівненську гімназію № 1, в якій свого часу промайнули його шкільні роки. Звідти малим хлоп'ям він пішов у світ. Потрапивши у післявоєнні часи в заокеанську Канаду та маючи при собі лише дерев'яну валізку і подаровані п'ять доларів у кишені, пан Ераст спромігся у 35 років стати мільйонером і по-справжньому успішною людиною.

Однак у своєму житті Ераст Михайлович дбає не лише про матеріальні, а й про духовні цінності. Тому, окрім коштів, він залишив студентам мудрі настанови, чи радше, як назвав їх пан Ераст, заповіт молодому поколінню. Першою порадою студентам було ніколи не цуратись науки.

«У житті можна втратити все, лише знання - єдина власність, на яку ніхто не посягне і не зможе відібрати у людини», - вважає Ераст Гуцуляк. Канадський українець завжди з великою повагою ставиться до цілеспрямованих людей. Тому порадив спудеям визначитися з метою свого життя і попри будь-які перешкоди впевнено простувати до своїх цілей. Адже людина без мети, як пустоцвіт, який ніколи не принесе плодів ні собі, ні людям. Третім, та не менш важливим пунктом заповіту, - працювати не тільки на себе. Як зазначає Ераст Гуцуляк, завжди виділяв чималі суми на допомогу українським організаціям в Україні та Канаді. Як не дивно, згодом його меценатські внески поверталися сторицею.

Життєве кредо пана Ераста - «Любити родину!». Саме ця любов стала його сенсом життя і досі дарує наснагу та невичерпний ентузіазм вісімдесятиоднорічному добродію. Під словом «родина» Ераст Михайлович розуміє сім'ю, Батьківщину і все, що є найдорожчим та найріднішим для людини. Любити родину закликав він і спудеїв Острозької академії. І йому було надзвичайно приємно побачити в очах кожного студента іскру патріотизму. Така сама й досі палає у його серці.

Ераст Гуцуляк завжди говорить: «Україна - моя мати, а Канада - моя дружина». Справжню синівську любов він неодноразово довів своїм благодійництвом. Ераст Михайлович - один із небагатьох людей, хто ще не дозволяє меценатству в Україні стати лише історичним терміном. Сьогодні повелися спонсори, які дають певні кошти у межах піар-технологій. Він же жертвує гроші, не очікуючи нічого натомість. Однак сподівається, що їх використають на благо України. Ераст Гуцуляк щиро вірить, що нашій державі бути успішною, процвітаючою та заможною. І цю свою віру вселяє і в кожного з нас.

Зустріч з паном Ерастом пройшла доволі невимушено. Мільйонер розповів свою історію життя, поділився зі студентами секретами успіху. Опісля обговорювали книгу Ераста Михайловича «Моя дерев'яна валізка. Спомини.». Дехто із студентів отримав її в подарунок з пам'ятним підписом благодійника. На завершення ректор Острозької академії Ігор Демидович Пасічник вручив Ерасту Михайловичу золоту медаль князя Василя-Костянтина Острозького за значний внесок у розвиток національної освіти, культури і духовності. Ця відзнака вважається найвищою нагородою Національного університету «Острозька академія». Студенти, своєю чергою, висловили вдячність меценату та сподівання, що незабаром навчатимуться у корпусі, спорудженому коштом Ераста Гуцуляка.