13.08.2011, 16:38

У Рівному спину акторки використали як мольберт [+Фото]

У досить незвичний спосіб рівнянка Вікторія Ікрова вирішила представити на розсуд глядача власну поезію про кохання. На імпровізованій сцені Молодіжного експериментального театру Рівного (МЕТР) вона була водночас поетесою, акторкою та художницею.

На сцені Вікторія з'явилась у довгій темній сукні та радянській фуражці. Вона стояла на стільці, а низ сукні був прив'язаний до стільця скотчем.

Арт-директор рівненської галереї “Щілина” Вікторія Ікрова: “Я мислю картинками. Картинками, які рухаються” [+ІНТЕРВ'Ю]

На запитання, чому саме такий головний убір вона обрала, Вікторія пояснила:

— Там у вірші йшлося про владу однієї людини над іншою, і я в ході перформансу керувала діями Насті (партнерка Вікторії по перформансу Анастасія Люшина — авт.). Я хотіла показати це. Взагалі, коли цей вірш приходив мені в голову, я подумала, що у мене за хвора голова. Він не несе якусь певну думку, у ньому багато думок.

У Рівному завершилась “Мистецька тусовка “Духовка” [+Фото]

Анастасія, а потім і сама Вікторія, у ході перформансу малювали на спині ще однієї акторки, Тетяни, яка не лише дозволила використати свою спину як мольберт, а й терпіла біль, сідаючи на букет троянд із шипами на початку вистави:

— Мені сподобалося, як на мені малювали, — поділилася враженнями акторка МЕТРу Тетяна Шандрук. — Якщо чесно, був такий кайф, всередині все завмерло і просто було класно. А коли сідала на троянди, то дуже добре відчула на собі шипи, і їх там було багато. Але зараз уже нічого не болить. Як каже наш режисер Паша Осіпов (режисер МЕТРу — авт.): “Актору потрібно рости і потрібно постійно ламати себе, аби досягнути якихось вершин”. Наскільки я чула по залу, глядачі отримали задоволення — і це дуже приємно.

— Ідея перформансу — абсурд, — розповіла автор перформансу Вікторія Ікрова. — Я нічого не намагалася передати, я просто намагалася передати, як я мислю, мій внутрішній світ. У нас навіть репетицій не було. Те, що ми вийшли і зробили — це була імпровізація.