Відомий рівненський журналіст Микола Несенюк кілька років тому, під час святкування ювілею першого Президента незалежної України Леоніда Кравчука, зауважив на стіні архівний фотознімок, де Кравчук разом із своїм наступником Леонідом Кучмою уважно слухають якогось чоловіка з бородою. Відразу впізнавши земляка Володимира Пилипчука, рівнянин запитав організаторів: чому ж фото не підписане? У відповідь почув: ми просто не пам'ятаємо, хто це...

Народний депутат перших двох скликань, один із двох обранців рівнян на перших демократичних виборах до українського парламенту (в 1990-му, як і в 1994-му, місто ділилось аж на два округи, по другому в народні депутати пройшов Василь Червоній), Володимир Пилипчук справді давно не "світиться" в українському політикумі.

Той, чиї уявлення про депутатський корпус виплекані ток-шоу Шустера і Кисельова, навряд чи знає, що доцент рівненського "водного" університету Володимир Пилипчук, пройшовши в 1990-му до парламенту, очолив там постійну комісію (тоді нинішні комітети іменували саме комісіями) з економіки організував розробку або ж виступив співавтором 196 законопроектів і ще 28 розробив самостійно. Серед вищезгаданих документів — закони "Про власність", "Про підприємництво", "Про цінні папери та фондову біржу", "Про банки та банківську діяльність", "Про банкрутство"; ледь не все приватизаційне та антимонопольне законодавство перших років незалежності. Був час, коли кандидатуру Пилипчука навіть розглядали на посаду прем'єр-міністра, а очолювана ним комісія ще за часів Союзу розробляла дизайн гривні.

...Подальша доля Пилипчука не типова для тих, хто потрапляє на політичний олімп. Хоча, можливо, — й логічна для часу, коли в моді стали інші професори, не без лапок, як Пилипчук.

Після поділу колись єдиного Народного Руху України на три "відгалуження" рухівець Пилипчук не вступив до жодного з них. Після закінчення депутатських повноважень у 1998-му — не "засвітився" на жодній державній посаді. "Нічого собі не урвав, ніякого, хоч маленького банку чи заводу-фабрики...", — пише про земляка вже згаданий вище Микола Несенюк, який у 1990-му працював із ним під час виборчої кампанії.

Донедавна академік Пилипчук працював у столиці науковим консультантом, нині — пенсіонер. У київських виданнях час від часу й нині можна прочитати його аналітичні статті та авторські колонки, насичені глибокими, цікавими і "непричесаними" думками про стан справ в Україні. Думками людини, яка, на відміну від багатьох наступників у парламенті, залишила слід на землі в законах і наукових працях, а не в балаканині під прицілом погляду Кисельова.