Чоловічі розваги: філософський підхід до чоловічих розваг від рівненського бізнесмена Олега Каштана [+ІНТЕРВ'Ю]

Відомі рівняни розповідають про свої чоловічі захоплення автору рубрики Віктору Данилову. Що таке вибух адреналіну, знає кожен справжній чоловік. Наші герої крутіші - вони не бояться не тільки гірських урвищ, але й журналістського диктофона.

- Який відпочинок для Вас найбажаніший?
- Оскільки я активно займаюся бізнесом та багато подорожую, то найкраще "перезавантажуюсь" у горах. Взимку найбільше подобаються Альпи, влітку - Карпати. Знаю багатьох людей, які полюбляють зі своїми сім’ями проводити час у горах, кататися на лижах.

Чесно кажучи, мені та деяким моїм друзям не дуже подобається лежати на пляжі, хоча ми їздимо на море заради наших сімей. Вони це люблять. Максимум дві години на день можу перебувати на пляжі під парасолею, враховуючи запливи. Подобається кататись з дітьми на гідроциклі. А загалом, відпочинок з родиною на морі триває не більше тижня.



- Коли уподобали гори?
- До початку світової фінансової кризи я працював фактично безперервно. Був час, коли шість-сім років відпустки не було взагалі. Відпочивала дружина з дітьми, з мамою, з тещею, а я залишався в бізнесі.




Під час кризи зменшилась активність і з’явилося більше вільного часу. Це один з плюсів. (Сміється - авт.) Присутній тут і філософський момент: відбулося переосмислення, як ти жив раніше, чи досяг усього, чого хотів, чого хочеш ще. По суті, вивільнився час, який можна було присвятити собі, сім’ї, друзям. Тому з 2007 року подорожую і відпочиваю вже більш активно.

- Чим Вас приваблюють Карпати влітку?
- У Карпати можна їздити, як кажуть, без відриву від виробництва. Скочив у машину, вирвався на два-три дні. При цьому ти в Україні, доступний, завжди на зв’язку. Можна навіть деякі ділові зустрічі перенести в гори, атмосфера там сприятлива.

У Карпатах мені більше до вподоби піші походи, незважаючи на те, що, приміром, європейська інфраструктура краще пристосована для відпочинку в горах.

Влітку в Карпатах ми полюбляємо з друзями кататися на квадроциклах. Це дуже екстремальний і небезпечний вид спорту. Вперше я спробував проїхатися з досвідченим спортсменом. Він сидів позаду мене. Вийшло так, що ми з полонини злетіли у гірську річку. Слава Богу, все обійшлося. Квадроцикла втопили, а товариш, який сидів за мною, при падінні зламав руку. Я ж "народився в сорочці", відбувся синцями, але, пам’ятаю, ми не скорились і вибрались на вершину гори. Тому варто бути обачним і думати про безпеку та здоров'я, обов’язково одягати засоби захисту.



Наступного року плануємо здійснити велопробіг. В Альпах на кордоні зі Швейцарією та Німеччиною є озеро, навколо якого передбачені спеціальні велосипедні маршрути. Вони розраховані на 7 діб. Вся Європа туди з’їжджається. Там усе продумано, - розплановані зупинки, служба підтримки завжди готова допомогти, наприклад, замінити зламаний велосипед, або надати транспорт у випадку травми. Хочу уточнити, що це не професійний спорт, а лише активний відпочинок.

Чекаю не дочекаюся, коли подібні маршрути з’являться і у нас. Я чув, що наша адміністрація планує в Рівненській області організувати туристичні велосипедні маршрути. Зараз Олексій Губанов активно працює над цією ідеєю.



- У чому особливість зимових Альп?

- Коли ти досягаєш певного рівня у катанні на лижах, завжди хочеться отримати більше відчуттів, піднятися вище. В Альпах ми катаємось на висоті 3500 м. Коли виїжджаєш на льодовик і бачиш навколо себе 50 і більше піків "трьохтисячників" - це дуже захоплює. Також це чистота, сніг, мороз, що сприяє очищенню думок. Здається, що ти живеш лише в цьому моменті. Щоденні клопоти залишаються біля підніжжя гір, а ти перезавантажуєшся позитивом.

Альпи - це активний відпочинок. Ми з друзями завжди тримаємо себе в хорошій фізичній формі. Перед лижним сезоном завжди присідаємо, тому що, якщо болітимуть ноги - важко буде отримати задоволення від катання. Усім, хто збирається в гори, я порадив би не полінуватися і попрацювати над собою хоча б два тижні.



- Чому саме Альпи подобаються Вам найбільше?
- Насправді, якщо ви не одинак, компанія визначає багато. Адже правильний колективний дух не порівняти ні з чим. Це може багато компенсувати. Хоча в Альпах добре розвинута інфраструктура, широкі траси (іноді до 100 м). Культура катання також на високому рівні. Новачки катаються з новачками, професіонали з професіоналами, чого, на жаль, поки немає в Україні. Хоча наш Буковель я вважаю для початківців хорошим місцем, я також там починав. Там є україномовні інструктори, короткі траси, не потрібно серйозної фізичної підготовки. А от коли їдеш по трасі в Альпах довжиною 15 км, то треба бути фізично підготовленим. За день ми наїжджаємо близько 70 км.



- Як почуваєтесь на лижах на “чорних” трасах?
- Почуваюсь досить впевнено. Хоча намагаюсь зайвий раз не ризикувати. Гори жартів не люблять. На кожному кроці підстерігає багато небезпек. Треба бути свідомим завжди, як, наприклад, керуючи автомобілем на дорозі. Не можна забувати про правила безпеки, аби не завдати шкоди ні собі, ні іншим.

- Чи були якісь прикрі випадки в горах?
- У мене падіння були не дуже серйозні. День відпочинку - і знову був на ногах. Але з друзями траплялось багато неприємних моментів, під час яких вони травмувались. Особливо небезпечно кататись, коли є лід, або в тумані. В цьому році ми з товаришем на висоті 3000 м у тумані злетіли з траси. Ледь вибрались, було дуже багато снігу, добре, що лижі не згубили, інакше довелось би спускатись пішки 8 км. Це неправильно, коли починаєте кататись без проходження спеціального курсу з тренером. Треба бути пильним, коли відпочиваєш з сім’єю, з дітьми.

Із моїм одинадцятирічним сином, пригадую, трапився прикрий епізод. Два роки тому, в Австрії, він випав з підйомника з висоти 8 м. Ми віддали його в лижну школу, поруч був інструктор, але сталося так, що він був зайнятий іншими дітьми і упустив момент падіння. На гелікоптері доправили сина до лікарні. Якраз на Новий рік. Дякувати Богу, нічого серйозного, лише забої.

А у Франції я і мій товариш з Рівного провисіли на зламаному підйомнику півтори години при температурі мінус 16.



- Що Ви порадили б початківцям?

- Навіть для тих, хто не має можливості найняти особистого тренера, потрібно обов’язково пройти навчання у групі. Тренер розповідає багато важливих моментів. Наприкінці дня скликає групу і демонструє відео, хто як їздить. Подивитися на себе збоку - це цікаво і корисно.

Для новачків, які самі виходять на трасу в Буковелі (а там частенько трапляються травми і зіткнення) я порадив би ліворуч і праворуч від себе залишати близько метра, щоб вас могли об’їхати. Не можна також стояти на краю траси або їздити по всій ширині.

Чи не найважливіша порада - це шолом, захист спини і грудей. Алкоголь виключається категорично так само, як і при керуванні автомобілем. Це дуже небезпечно.



- Можете похвалитись особистими рекордами?
- Я вважаю себе поміркованою, неазартною людиною, тому ніколи не прагну до рекордів. До всього ставлюся спокійно. Мені часто приписують європейський менталітет.

Я вже згадував, що ми були на висоті 3500 м. Мабуть, знаєте, що в Альпах вище 2 км дерева не ростуть. Повітря зовсім інше, кисню менше, важче дихається для тих, хто не звик до подібного. Для новачків я радив би кататись на тій висоті, де є дерева. Найбільш комфортна висота для проживання - не вище 1,5 км. Ми жили на висоті 2 км 300 м, 2 км 400 м. На цій висоті, особливо вночі, відчувається нестача кисню, сняться недобрі сни, у дітей можлива кровотеча з носа.



- А як щодо інших захоплень?
- Полювання і риболовля - це не для мене, бо я вже 17 років вегетаріанець. Не їм м’яса та риби. Зараз не палю і не вживаю. Я не отримую задоволення від вбивства. Це мої особисті переконання. Нікого не хочу оцінювати. Усе, що Бог створив на світі, має право на існування, так як створене з якоюсь метою. Але я не прибічник насилля. Якщо ви хочете розвиватися як особистість, то ще Ісус Христос говорив, що духовний розвиток людини базується на ненасиллі.

- А тихе полювання - збирання грибів?
- До речі, раніше ми досить часто цим займались. Частенько ходили по гриби. Але на сьогодні, як тільки випадає можливість, то влітку свій вільний час більше проводжу на велосипеді. У кожного члена моєї родини є велосипед. Зі своїми трьома синами частенько виїжджаємо на прогулянку. Найближче до мого місця проживання - це Бармацькі гори. Саме там накручуємо 10-15 км, від чого отримуємо велике задоволення. Окрім велосипеда, піших прогулянок, регулярно плаваю. Також - для себе - займаюсь боксом. Як, до речі, і двоє моїх синів.



- А водні забави якісь практикуєте?
- З дітьми люблю погасати на гідроциклах. До підводного спорту, на жаль, ще не долучився. Це лише у планах.

- А чим би хотілося зайнятися ще?
- Знаєте, до відпочинку ставлюся специфічно. Він завжди у мене повинен пов’язуватись ще з якось практичною роботою. Якщо їду кудись, то, щоб зрозуміти країну, люблю поспілкуватися з місцевими жителями. Для мене - це невід'ємний атрибут. Якщо людина знає англійську мову, я не оминаю можливості з нею поспілкуватися.

Просто відпочивати, бити байдики - це не для мене. Мозок все одно треба чимось завантажувати. Коли в основі поїздки лежить запрошення партнерів по бізнесу, відвідання виставок, концертів, намагаюся максимально багато побачити цікавих місць у тому регіоні, де перебуваю.



- Від чого залишились найкращі враження?
- У кожної країни є чому повчитися. Аби бажання було. Мені до вподоби європейський сервіс. Можливості для екологічного відпочинку і справді великі. Сільський туризм (і природа, і харчування, і сервіс) також на високому рівні. Можна проїхати 100 км - і перед вами гори, а подолати ще 200 - і ви вже на морі. Європа багатогранна, починаючи від Польщі й закінчуючи Іспанією.

Тиждень тому повернувся з ділової поїздки з Індії. Поїхали на запрошення індійських бізнесменів. Мені було цікаво почути та поспілкуватися з ними, як вони дивляться на світ, розуміються у бізнесових справах, сприймають українців. Один індійський мільярдер сказав, що йому дуже подобається Україна. Він бував і в Рівному. Запам’ятався йому і пам’ятник "якомусь чоловіку" в центрі міста. Але наша проблема - в недостатній кількості людей. За його словами, у нас демографічна криза. Я так розумію, він це сказав у порівнянні з мільярдним індійським населенням:) До речі, в Індії стаєш патріотом. Кому у нас погано - хай поїде туди. Сотні мільйонів живуть просто неба, на тротуарі...

Особисто мені подобаються досягнення ОАЕ. Ще сорок років тому там їздили на верблюдах, навкруги була пустеля. А сьогодні динаміка розвитку в них така, що з кожним роком, приїжджаючи туди, бачиш усе нові й нові об’єкти. Якщо людина може собі дозволити, це варте того, щоб побачити Дубай, Абу-Дабі. У таких місцях виникають нові мотивації. Людям, які потрапляють туди вперше, хочеться працювати все більше і більше. У них вмикається внутрішній механізм і виникає питання: "Чим ми гірші?". Насправді, ми нічим не гірші. Я б сказав, що ми навіть у чомусь кращі.

Ось нещодавно, у рамках святкування 450-ї річниці Пересопницького Євангелія був я у Лондоні. Мета нашого візиту - зустрітися з українською діаспорою, зокрема, з Союзом українців у Британії. Ми подарували екземпляр Пересопницького Євангелія в Британську бібліотеку. Мені було дуже цікаво для себе з’ясувати, що є потужний департамент українських книг, про які я ніколи не чув, та й багато українців не здогадуються. У них є близько 40 тисяч українських книг. Після нашого візиту преса зазначала, що англійській Біблії - 400 років, а от українці привезли на 50 років старшу.

- Виходить, що для сучасних чоловіків важливі не лише здорове тіло, а й здоровий дух?
- Я вважаю, що чоловік завжди має жити за якимось внутрішніми принципами. Має бути філософський стрижень у розумінні та сприйнятті цього. Як казав Робін Шарм, "Успіх зовнішній - це, всього-на-всього, проекція успіху внутрішнього". Якщо ви хочете чогось досягти у зовнішньому світі, вам треба багато працювати над собою. Тому неважливо, якою діяльністю ви займаєтесь, важливо, з якою свідомістю ви це робите, і що це дає для людей.

Анекдот від гостя:
- Телефонний дзвінок у турагентство: "Можу я відпочити за 200 доларів?"
- Відповідь: "Відпочивайте..."