7-8 місця: Ірина ПЕРВУШЕВСЬКА - Творець Людей

Коли кажуть: "ось за Союзу будували" — автору цих рядків хочеться дещо уточнити. Так, будували, але в останні роки "розвинутого соціалізму" принаймні у Рівному набудували багато непотрібного або просто негарного. Відверто скажу: мені не подобається споруда Палацу дітей та молоді, мене не надихає парк біля нього, який виявився нікому не потрібним — хіба що гроші списати. І всередині Палацу мені не дуже затишно — якщо дивитися на стіни, а не на обличчя. Але я схиляю голову в захопленні і повазі перед Людиною, яка наповнила цей непривабливий бетон добрим і розумним змістом.

Коли автор цих рядків з’явився на світ — Ірина Олександрівна Первушевська вже рік як була директором Палацу дітей та молоді (колись — піонерів і школярів). Відтоді "епоха Первушевської" в освіті Рівного триває вже 34 роки. Епоха людини, яка всім своїм життям, присвяченим Палацу і його вихованцям, довела перевагу змісту над формою. Неначе в китайську "чудо-вазу" з супермаркету (бачили цей плаский шматок пластику, який, наповнений водою, набуває форми справжнього посуду для квітів?), Ірина Первушевська вдихнула в бетон ПДМу такий зміст, який тепер приїжджають запозичити, перейняти не лише з усієї України, а й з закордону.

"Зробити дітей щасливими, не дати їм загубитися у складному для них світі", — так сформулювала сенс свого життя сама Ірина Олександрівна. А я б додав Сократове: "У кожній людині сонце, тільки дайте йому світити". Ірина Первушевська і запалює в розумах та серцях вихованців ПДМу такі сонечка, які є в кожному, тільки не кожному щастить потрапити в середовище, де найкраще в тобі помітять, підтримають, розвинуть. Вихованцям Палацу — щастить. І тому не дивно, що через ПДМ пройшла ледь не вся еліта Рівного, яка сьогодні творить місто у різних його сферах. Недарма ж саме слово "палац" походить від "Палатин" — найважливішого з семи пагорбів, на яких виник стародавній Рим. Так і Палац творить Рівне, як колись Рівне створило Палац.

А значна частина колишніх палацівців, а нинішньої міської еліти приводить сьогодні у ПДМ уже власних дітей. Які, знову ж таки, в значної її частини, народились від кохання, яке зародилось саме у стінах Палацу... Ось такий виходить кругообіг життя, а по центру його — Ірина Первушевська, господарка Палацу, яку хочеться бачити в його стінах вічною, як сонце, бо тоді на душі спокійніше — про майбутнє є кому дбати.

І байдуже, що стіни Палацу вуглувато-сірі, а директорка віддає перевагу в одязі аскетичному чорному — у стінах закладу рясно ллються дощі з золотих апельсинів на святах вшанування талантів, а золото душ і сердець педагогів та вихованців рік у рік творить прекрасні вірші й картини; краса тіл виливається у пристрасний танець; блиск розуму витворює інтелектуальні досягнення і креативні проекти...

На вході до Палацу щось там написано про обмеження входу для сторонніх — я б написав простіше: "Тихо! Тут творять Людину". І уклін за це Ірині Первушевській та всім, кого вона згуртувала.