Велосипед для мера: коли Рівне стане зручним для всіх? [+Відео]

Стрункий і підтягнутий чоловік виглядав років на 30, хоча я знав напевне, що йому більш ніж 40. У його слова було нескладно повірити – велосипеди просто заполонили Парму, а на вузьких вуличках древнього, описаного Гюго, міста я жодного разу не бачив затору на дорозі.

Свою політику мер Віґналі побудував навколо захисту довкілля та створення комфорту для всіх. Задля цього він розпорядився, аби в місті збудували 60 кілометрів велодоріжок, а в планах – ще стільки ж. Для велосипедів обладнали спеціальні паркувальні, всюди можна взяти ровер напрокат. 400 велосипедів чекають на приїжджих прямо на залізничній станції.

Для багатьох міст це вже давно не дивина – найвідомішим, напевно, прикладом є мер Лондона Боріс Джонсон: фото, де він їде у костюмі і краватці на своєму двоколісному товаришеві, ставлять у приклад чиновникам по всьому світу.

А колишній міський голова колумбійської столиці Богота Енріке Пен’ялоса, який приїздив із лекцією до Києва, взагалі вважає велодоріжки символом демократії. Вони, за його словами, означають, що кожен громадянин, який їде на велосипеді за 30 доларів, так само важливий, як і громадянин, що їде на авто за 30 000 доларів.

Щоб уявити мера Хомка на велосипеді, треба мати багато фантазії. Не слід сприймати цей рядок за образу, просто ментальність у нас поки така – чиновники не їздять на велосипедах. Зате, їздять ті, хто їх обирає. Але, щоб уявити в Рівному велодоріжки, треба ще більше потуг уяви.

Хоча, для цього є всі підстави. В якомусь сенсі, господарям Рівного пощастило – їм не довелося докладати додаткових зусиль для того, що несе користь місту. Останнім часом я багато подорожував містами різних регіонів України і можу впевнено стверджувати, що на вулицях мого рідного Рівнятка значно більше людей на велосипедах, ніж в багатьох інших.

Мерії, так би мовити, не потрібно вигадувати велосипед - цю чудову моду рівняни поширили між собою самотужки. До того ж, як і мусить бути в такій ситуації, немає абсолютної різниці, на якому ровері хто їздить – якщо одні «осідлали» дорогі імпортні велосипеди, то інші подіставали із підвалів та балконів старенькі, однак надійні «України» та «Аїсти».

Це не викликає жодного подиву – велосипед завжди був ідеальним транспортним засобом для таких міст, як Рівне. Тим паче, зменшення кількості авто на вулицях є життєво необхідним – Рівне у п’ятірці найзабрудненіших в України.

Біда лишень в тому, що саме місто поки дуже противиться людям, для яких два колеса більш зручні, ніж чотири.

Тут немає жодного метра велодоріжок, тут майже ніде залишити велосипед на вулиці. Та що там – тут навіть не всюди є з’їзди із височенних тротуарів! Що, до слова, дошкуляє і матусям з колясками, і людям з обмеженими можливостями. А нехтувати їх потребами є надто зухвалим нахабством! Як і нехтувати потребами людей, у яких немає автомобіля.

Велосипедисти, попри свою кількість, є поки персонами нон-грата у Рівному. На них скоса поглядають пішоходи, яким не дуже комфортно ділитися тротуарами із двоколісниками. На них зовсім не зважають водії, часто взагалі не сприймаючи за повноцінних учасників руху. Велосипедистам не дають проїхати, або підрізають. А для водіїв маршруток їх наче взагалі не існує!

Велосипедистів проганяють із автопарковок біля супермаркетів і не пускають із роверами у приміщення. А спробуйте зайти з велосипедом до троллейбуса… Зрештою, у Рівному на стільки жахливі тротуари та дороги, що іноді поїздка перетворюється на надскладне завдання, яке під силу не всім.

Велосипедисти – такі ж члени громади, як і пішоходи з водіями. Вони так само сплачують податки, так само люблять своє місто і так само хочуть комфорту. Чому їх права жодним чином не враховані?

Хоча б на рівні полеміки – мери Києва та Москви вже збагнули, що цю несправедливість не вдасться ігнорувати без кінця і почали декларувати велодоріжки у своїх програмах. Порівнювати Рівне з тими містами не справедливо - у мегаполісів і простору більше, і бюджети роздутіші.

Саме тому я обрав для прикладу маленьку Парму, яка за розмірами та кількістю населення дуже нагадує наше місто. І, якщо на кінчику язика в когось вже назріла репліка, мовляв - то ж Європа, зауважу, що кілька сотень людей, які в суботу приїхали на роверах у центр міста, вкотре довели, що ми нічим не гірші.

Тепер черга за владою. Саме час збагнути, що шлях до цивілізованого суспільства долають не дорогими авто, не пафосними торговими центрами і не збільшенням рекламних площ на вулицях.

Найкращим засобом для цього у буквальному і символічному сенсах є велосипед.