Найвідоміша модель Рівненщини Лілія Боць розповіла закулісні подробиці свого успіху [+ІНТЕРВ'Ю]

— Ти мріяла про кар’єру моделі в дитинстві?
— Як і більшості дівчат, мені подобався світ моди, проте стати моделлю цілі не було. Як і всі однолітки, вчилась у школі, займалась спортом.

— А як же потрапила в модельне агентство?

— Це ініціатива моєї сестри Оксани. Вона досить відома у Рівному, адже займається організацією подій, працює ведучою на телеканалі "Рівне 1". Сестра розповіла про мене директору агентства моделей "Панна" Вікторії Дембіцькій та привела мене на першу співбесіду. Тоді мені було лише 14 років.



— Ти з перших днів досить активно включилась в роботу. Куди поїхала вперше?

— Для мене стало несподіванкою те, що я одразу сподобалась представниками різноманітних всеукраїнських та закордонних агентств моделей. Ще не встигла пройти у Рівному базовий курс навчання, як мені запропонували взяти участь у показах та зйомках у Мілані. Тому всі ази модельної справи довелось опановувати пришвидшеними темпами.

— Страшно було вперше у житті самій вирушати за кордон?

— Як не дивно – ні. Тоді події розвивались настільки швидко, що не було коли сумніватися. Тим паче, агентство гарантувало всі умови та безпеку. Підтримувала мене і родина. Тому сприймала це швидше як пригоду чи подорож. Хоча зараз, через кілька років, розумію, наскільки це був відповідальний крок.

Більше фото в фотогалереї


— Мілан, а ще в яких містах випало дефілювати подіумами?

— Тоді ж одразу полетіла у Париж зніматись у рекламі дому моди Prada і Mia-Mia. Пізніше кілька місяців працювала в Токіо. А загалом було чимало показів ще й в Україні. Знімалась для обкладинок різноманітних модних журналів — "Marie Claire", "Сезони моди", "Топ-10" та інші. Дуже вдячна своїй наставниці Вікторії Дембіцькій, яка вміло спрямовувала мою кар’єру та передавала всі секрети модельної справи. Вона в цій царині стала для мене другою хрещеною мамою.

Повноліття відсвяткувала на подіумі

— На твою думку, чим обумовлена твоя популярність серед модельних агентств?

— Таке запитання краще поставити представниками агентств. Адже там немає якихось загальноприйнятих критеріїв. У першу чергу це виняткова зовнішність та відповідність досить жорстким параметрам моделі. Іноді вони не збігаються з усталеними поняттями про красу. Тому багато успішних моделей світового рівня можуть бути досить непримітними. Словом, усе дуже суб’єктивно. І тому мені дуже поталанило, коли привернула увагу дизайнерів та модельєрів.

— Якщо не помиляюсь, ти серед рівненських моделей найбільш затребувана і на Ukrainian Fashion Week.

— Можливо, й так. Кілька років тому мене спочатку відбирали для окремих показів відомі українські дизайнери, Андре Тан, наприклад. Потім запропонували спробувати себе на Ukrainian Fashion Week. У підсумку до співпраці мене запрошують кожен рік. Пропустила тільки цьогорічні покази, адже в Анталії готувалась до фіналу конкурсу краси "Королева Україні".



— Важко працювати під час тижня моди?
— Непросто. Адже спочатку тебе беруть до участі у показах як молоду і перспективну. Проте потім дизайнери хочуть бачити щоразу нові обличчя. Мене ж завдяки досвіду і відмінним результатам співпраці запрошують до показів постійно. Випадало співпрацювати з модельєрами Андре Таном, Анісімовою, Лобановою, Зайцевою, RITO, Golez та ще кількома десятками модельєрів. А загалом Ukrainian Fashion Week — це великий конвеєр, де суміщені кастинги, примірки, покази та все інше.

— Як ти потрапила до кліпу Тіматі?

— Це було після одного з Ukrainian Fashion Week. Тоді кращих моделей відібрали для зйомок кліпу Тіматі. Зйомки видались дуже авангардними. Адже тривали весь день, а місцем події був… м’ясокомбінат. Втім, відео вийшло епатажним — Тіматі вміє робити шоу.



Більше фото в фотогалереї

— А що запам'яталось на Ukrainian Fashion Week найбільше?

— Іноді така робота займає весь час. Навіть на розваги не знаходиш місця. Не повірите, але своє повноліття святкувала на подіумі. Хоча яке там святкувала... Разом з іншими моделями працювали весь день на показах, а потім ввечері дозволили собі почастуватись куском торта. Адже більше за режимом не можна. От таке було святкування. Але нічого, це не головне. Краще використовувати час для нових досягнень, а відпочити і розважитись можна завжди встигнути.

[url]Для конкурсу навчилась посміхатися[/url]

— Ти в модельній сфері вже п’ять років, однак до останнього часу участі у конкурсах не брала. Такий напрям тебе не цікавив?

— Просто знаходились важливіші справи (посміхається – авт.). У 14 років вперше прийшла на кастинг "Міс Рівненщина". Проте навіть результатів не дізналась, адже вже через кілька днів вирушала у Мілан і Париж. Схожа ситуація виникала кожного року. Хоча спробувати себе у ролі учасниці конкурсу було б цікаво. Найсмішніше те, що коли проходив четвертий конкурс "Міс Рівненщина", я могла представляти на ньому Гощанський район. Однак, з моїми попередніми досягненнями участь у конкурсі не додала б мені балів. Тому разом з директором агентства моделей вирішити відмовитись від такої ідеї і дати шанс іншим дівчатам. А вже через півроку мені запропонували змагатися у конкурсі "Королева України".

— Ти відчула різницю між подіумом та сценою конкурсу?

— Це дві абсолютно різні стихії. На показі мод ти маєш максимально розкрити всі родзинки колекції чи запропонованого образу. А ще заборонено показувати емоції. Тобто все дуже аристократично і стримано. Натомість у конкурсі краси все навпаки — ти повинна максимально сподобатись журі та глядачам. Важко було призвичаїтись до сцени. Організатори навіть постійно мені нагадували про посмішку, адже "Королева України" це телевізійний проект, якому потрібні емоції. Зрештою призвичаїлась і показала непоганий результат. Окрім того, під час конкурсу довелось демонструвати свої хобі та художні номери. Готуватись до них дуже допомагала сестра Оксана. Разом продумували образи, підбирали костюми. У підсумку я здобула титул "Міс стиль" та достроково пройшла до фіналу. А за підсумками конкурсу я виборола титули Queen of Lise Charnel та "Королева телеглядацьких симпатій".

Більше фото в фотогалереї

— Відчувала конкуренцію серед дівчат? Вона жорсткіша, ніж на показах моди?

— На показах з іншими моделями ти бачишся максимум кілька днів. А на конкурсі підготовка тривала майже півроку. Ми проходили кастинги, півфінали, підготовку в Криму та Анталії. Тому був час здружитися більше. Особливо потоваришували з ще однією моделлю "Панни" Софією Драганчук з Костополя, яка теж змагалась у "Королеві України".

— У подальшому зосередишся на конкурсах чи показах?

— При нагоді буду суміщати. Все залежить від пропозицій. До того ж конкурси займають багато часу. Потім доводиться надолужувати в навчанні.

Найцінніше — родина

— Обрала творчий фах?

— Зовсім ні. Зараз навчаюся у Волинському національному університеті на географічному факультеті. Тому творчість виявляється лише у вивченні карт, геології, проведенні досліджень. Через зайнятість у світі моди часто доводитися надолужувати пропущене. Особливо під час сесії. (Посміхається – авт.) Адже маю на меті здобути якісну освіту, а не просто прослухати п’ять років навчання. Крім того, активно займаюсь спортом і виступаю у команді факультету з волейболу.



Більше фото в фотогалереї

— Спорт потрібен для підтримки форми чи це хобі?

— Любов до спорту мені прищепили ще в дитинстві. Під час навчання у школі займалась гімнастикою, потім грала у команді з волейболу в Гощі. До речі, чимало мої партнерок по команді стали моделями. Захоплення знайшло своє втілення і в університеті. Крім того, спортом займаюсь щодня, бо звикла підтримувати себе в формі.

— А чим ще займаєшся у вільний час?

— А він у мене є? (Посміхається – авт.) Навчання, спорт, модельна справа й справді займають левову частку часу. Коли ж випадає вільна хвилина, то розважаюсь як усі — з друзями та одногрупниками. Адже не хочеться зовсім випадати з молодіжного життя. Іноді можна й погуляти або на дискотеку сходити. Проте, мабуть, найбільша насолода — це побути вдома з родиною. Коли разом збираються тато, мама, сестра та брат. Вдається це здебільшого на свята, адже у будні всі у різних містах і зайняті своїми справами.

— Про свою сім’ю ще не задумувалась?

— Ще рано. І все це залежить від того, якого хлопця обереш. Адже не кожен може сприймати тебе такою, яка ти насправді. Багато хто бачить лише відому модель, а не дівчину зі своїми перевагами та недоліками.

— Наостанок, що порадиш дівчатам, які хочуть стати моделями?

— Не боятися викладатися на всі сто, жертвувати своїм вільним часом. Адже шанс стати успішною випадає не кожній. А ще не варто "ловити зіркову хворобу", адже кар’єра моделі недовга і в житті треба буде брати інші вершини.