Віктор Данилов: "Першу "ОГО" довелось самому писати, верстати і здавати у друк"

Як усе починалось, розповів засновник Видавничого дому "ОГО" Віктор ДАНИЛОВ.

— Вікторе Євгеновичу, звідки у вас виникла ідея випускати у Рівному газету?

— Кожна людина в цьому житті шукає себе. І ми шукали себе. Тоді були смутні часи. Зароджувалось приватне підприємництво і в містах народжувались газети, які допомагали виживати простим громадянам. Виживати в непростих умовах тотального дефіциту всього і нестачі грошей. Тоді чи не єдиним способом щось продати чи купити було розміщення оголошення. Газети класіфайдового типу допомагали людям обмінювати квартири, продавати все що завгодно — від велосипеда до будинку.

Газеті "ОГО" виповнилось 20 років

Ми "зловили" цей тренд. Запросили львів’ян з "Галицьких контрактів", щоб вони нам допомогли запустити проект. На той час "Галицькі контракти" були лідерами на теренах Західної України. Тому ми й запросили саме їх. Це все робилось за гроші. Довелося навіть взяти серйозний кредит.
Ми придбали тоді таку диковинку, як комп’ютерний комплекс. Зараз це просто комп’ютер і лазерний принтер. А тоді це була ціла проблема, серйозна техніка. Вони нам її допомогли придбати і вчили працювати.

— Хто робив перший номер газети?

— У ціну контракту входило, що вони мали навчити поліграфіста та комп’ютерника. Але у нас не було ні того, ні іншого. Тому я став першим і єдиним, кого наші львівські колеги вчили працювати на тому видавничому комплексі. Стажування тривало десять днів. Мене вчили, а вже пізніше я вчив тут, у Рівному, працювати на новому обладнанні інших наших працівників. Але це було пізніше.
А спочатку: сам набирав текст, сам робив макет, сам завозив у друкарню і сам продавав газети. Пізніше сформували мережу приватних розповсюджувачів. Було багато бажаючих продавати газету. Люди сиділи тоді без роботи і були раді будь-якому заробітку.

У Рівному вперше покажуть фото з 50 країн!

— Скільки людей загалом працювало над першим номером?

— Окрім мене, ще один мій колега, який вручну переписував оголошення зі стовпів. А ще сидів біля мене і біля монітора, диктував тексти та інколи підказував, що куди поставити. З другого жовтня, двадцять років тому, газета виходила щотижня і жодного разу не було такого, щоб з якихось причин "ОГО" не вийшла.

— Який час для вас був найтяжчий? Кажуть, було важко у "дикі дев’яності" — рекет, бандити...

— Для рекету ми були надто інтелектуальним продуктом. Вони не могли для себе скласти докупи, що ми робимо і на чому заробляємо. Окрім рекету, є ще тиск податковий та політичний. Упродовж двадцяти років ми це мали змогу відчути, але пережили і вистояли. Той, хто пройшов ті всі випробування — рабом вже ніколи не буде.
Я гордий з того, що у нас у газеті працюють люди, які пройшли хорошу школу і ніколи не будуть гнутись перед тими, хто намагається нагнути пресу.

"ОГО" святкує 20-річчя!

— За ці двадцять років "ОГО" пройшла через погрози, суди, пограбування. Бували моменти, коли було справді страшно і хотілось все покинути?

— Ніколи такого не було. Це перші півдня страшно, а потім розумієш, що це все дрібниці у порівнянні з тими процесами у суспільстві, до яких ми причетні. Зараз, з висоти оцих двадцяти прожитих років, розумію, наскільки важливу справу тоді робили всі ті, хто був причетний до зародження вільної преси у нашому місті.

— Чому свого часу ви вирішили змінити газету "ОГО", перевівши її з формату суто класіфайдового в інформаційний?

Фото зі святкування 20-річчя "ОГО" - у фотогалереї

— У кожному місті має бути своєрідний "джентльменський набір". Має бути якісне видання з оголошеннями і рекламою, розважальне видання, суспільно-політичне та, звісно, ділове. Ми вирішили стати не лише інструментом для середнього класу, який зароджувався і розвивався, а й стати його своєрідним рупором.
"ОГО" змінювалась, розросталась, ставала щоденною. На жаль, через кризу довелося вносити корективи. Зараз ми перебираємось в інтернет, слідуючи за нашим читачем і розвиваючись разом з ним.

— Які найближчі плани в розвитку "ОГО"?

— Не хотів би розказувати, щоб не зурочити. Можу сказати одне: ми й надалі залишатимемось на передовій процесів і ще не раз здивуємо рівнян.