Допоможіть тому, хто сам допомагає!

Волонтеру Лілії Переходько потрібен новий ортез для того, щоб вона могла вільно та безболісно пересуватися. Ціна такого апарата для Лілії захмарна - 6 700 долларів, і це без врахування авіаперельоту до Ізраїлю та 2-3--тижневого проживання там. Залишається сподіватися лише на небайдужих людей...

Хвороба спіткала Лілію ще у віці семи місяців. Тоді їй, ще зовсім немовляті, своєчасно не зробили вакцинацію від поліомієліту. Як результат - недуга почала прогресувати і призвела до повного паралічу кінцівок. Ось тоді і почався період безкінечних лікувальних процедур, масажів, поїздок по санаторіям з надією хоча б на те, що дитина зможе принаймні рухатися. Цілеспрямованість батьків дівчини та довготривале лікування таки дало свій результат - нерухомі кінцівки почали рухатися і відчувати.

- Потім куди мене тільки не возили - і по санаторіям, і по «бабкам-дєдкам» всяким. Ніхто нічого не міг зробити, - пригадує Лілія. - Ось так-от я все життя проходила на милицях. І тільки у 2006 році мене прооперували в Інституті нейрохірургії, адже у мене на правій нозі вже була страшна контрактура коліна - вона не згиналася через те, що я не ходила на ній. 4 місяці після цього я провела у страшних болях, адже знеболити кістку ніяк не можна. Але результат був - я вже могла зігнути праву ногу в коліні.



Тоді ж Лілії і зробили її перший ортез, практично ідентичний тому, що у неї є зараз. Але вага його була близько 10 кг, в результаті чого після 3-х місячного користування у дівчини деформувався хребет, зявилися грижі та страшні болі. Лілії довелося відмовитися від нього та перейти знову на милиці. Та ставало все гірше, набуті під час користування ортезом, хвороби давали про себе знати. І лікарі радили шукати місце, де ще можуть зробити такий апарат. І воно знайшлося - Ізраїль.

- Я їхала туди з надією... - ділиться Ліля. - Ні, я дуже багато читала про поліомієліт, знаю, що там і як, але знаєте як то, людина ж завжди десь в глибині душі сподівається, що можна щось зробити. Поїхала я туди 4 роки тому. Допомогли небайдужі люди - гроші збирали всі, хто тільки міг. 10 днів мене там оглядали, і в результаті сказали, що мене не можна вилікувати. Ніколи. Я не знала їхніх професійних термінів, тому вони пояснили по-простому: мій мозок не знає, як сказати нозі, що треба іти. І сказати, що я відчувала в той момент, я не можу. Я все-таки до останнього сподівалась, що ще можна щось робити.

Потім вони запропонували мені зробити цей апарат. Мені приблизно описали, як він має виглядати, і я відразу почала відмовлятися. Мовляв, не хочу, в мене вже був такий, от я скільки проходила на милицях, так і буду ходити далі. Почала розказувати, який він тяжкий і так далі. На що у відповідь почула: «Ми не знаємо, що вам там робили, але наш буде важити максимум 2 кг». Знову ж таки, добрі люди допомогли, мені зробили цей апарат. І я, як мала дитина, вчилася ходити.

Як пояснила Лілія, апарат функціонує наступним чином: оскільки її одна нога коротша за іншу, ортез, який який підтримує ногу по всій довжині, допомагає їй вільно ходити, укріплює спину і робить ноги рівної довжини. Ходити Ліля може тільки у тому випадку, якщо в області коліна закритий замок. І ось рік тому цей замок зламався...

Його потрібно було терміново ремонтувати, але ніхто нічого не міг вдіяти. Лілії довелося знову стати на милиці. Через місяць після цього знову дала про себе знати грижа у шийному відділі, і права сторона тіла відмовила повністю. Поки дівчину лікували, друзі і знайомі почали шукати, яким чином можна відремонтувати цей апарат, і знайшли. Великими зусиллями апарат вдалося привести в дію.

- Зараз, дякувати Богу, рука відновилася, я нормально себе почуваю - з полегшенням говорить Лілія. - Інколи буває слабкість в правій руці, але загалом все добре. Та ось нещодавно, коли мені стало боляче ходити, я помітила, що апарат деформувався, і внизу зявилася тріщина. Поки він ще функціонує, але в будь-який момент може зламатися, тому що пластмаса за 4 роки користування дуже ослабилася. Спеціалісти з Ізраїлю кажуть, що терміново потрібен новий, а цей згодиться тільки в якості запасного.

Та, недивлячись ні на що, Лілія продовжує жити у звичному ритмі. Працює, займається благодійністю та просто живе.



- Встаю я о шостій годині ранку, дякую Богу, що прокинулась, потім іду на роботу. Там, як завжди:

- Ліль, як справи?

- Нормально.

- Як апарат?

- Нормально.

- Як нога?

- Нормально.

Ще на роботі до обіду - нормально, а після обіду ногу починає страшенно крутити, доводиться пити ліки. Після роботи по-різному буває: іноді треба їхати на залізничний чи автовокзал, тому що або хтось приїхав, або зустріти ліки треба, або передати, або в аптеку.

Боротися з недугою Лілії допомагають близькі люди. За її словами, вони навіть не звертають увагу на те, що вона хвора.

На питання, що додає їй сили все життя боротися з хворобою, Лілія відповідає коротко:

-Я просто хочу жити, я хочу бути такою, як всі. Я ніколи не любила, коли мене жаліли. От знаєте, як я живу: іду, впала, обтрусилася, посміхнулася і пішла далі. Я не хочу відрізнятися від інших, я не хочу деградувати...

Допомогти Лілії Переходько зібрати кошти на потрібний їй апарат ви можете за наступними реквізитами:

Отримувач: ПриватБанк

Номер рахунку: 29244825509100, МФО: 305299, ОКПО:14360570, призначення платежу: благодійна допомога на лікування Переходько Лілії Олександрівни, ІНН 3035413566.

Для поповнення на карту - 6762468891055729.