Рівненський винахідник-інвалід залишився сам-на-сам з проблемами [+Фото]

Син героя Великої Вітчизняної, знаменитого радянського винахідника Наполеона Маркарьяна продовжує добиватися правди в державних установах навіть після втрати обох ніг.

У повоєнні часи рівнянин за походженням Наполеон Маркарьян переїхав до російської Казані, де зосередився на роботі у місцевому науково-дослідному інституті хімічних продуктів. Разом з колегами він запатентував чимало винаходів, зокрема під ствольні гранатомети, вогнегасники. На батька рівнявся і син Борис - закінчив місцевий інститут та разом з батьком працював над інженерними новинкам для оборонного комплексу. Пізніше у 1979 році Борис Наполеонович вирішив повернутись на історичну батьківщину до Рівного.

Майже два десятки років працював інженером на місцевому "Газотроні". У Рівному одружився, разом з дружиною виховали трьох дітей, дочекалися онуків.

Однак хвороба прийшла неочікувано. У 2005 році у чоловіка діагностували цукровий діабет, тоді ж у нього стався перший інфаркт міокарда. Діабет прогресував - і в 2007 році лікарі були змушені ампутувати Борису Наполеоновичу ліву ногу. А в 2009 році він потрапив у лікарню з другим інфарктом.



Незважаючи на хворобу, чоловік продовжував вести активний спосіб життя, відстоював перед місцевою владою свої права та права мешканців свого будинку.

- Чиновники та комунальники звикли працювати не напружуючись, а мешканцям міста іноді не вистачає настирності добиватись від них вирішення проблем, - розповів Борис Наполеонович. – Тому й змушений "воювати" з ними, писати листи у різні інстанції. І це не раз давало результат. Тим паче, що про інвалідів держава піклується не так як мала би. Особливо важко діабетикам, адже ліки та смужки для визначення рівню цукру в крові потрібні постійно. Та й коштують вони недешево.

Менше місяця тому через хворобу лікарі були змушені ампутувати Маркарьяну і другу ногу.

- У міській лікарні медики не поспішали оперувати – боялись, що не переживу операції, - бідкався чоловік. – Натомість у військовому госпіталі хірург наважився оперувати одразу. Все пройшло успішно і невдовзі мене виписали. Так на лікарняному ліжку я й зустрів День діабетика та День захисту інвалідів.

Навіть у такій ситуації Борис Наполеонович не втрачає "бойового духу". Переконаний, що сподіватися можна тільки на себе. Адже держава має дбати про проблеми інвалідів кожного дня, а не лише у Міжнародний день інвалідів.